59. Банківські послуги.

Банківництво є самостійним видом господарської д-сті, який можна розглядати як окрему галузь економіки. Для цього воно має всі необхідні атрибути: за­ймає значну к-сть робочої сили, на нього припадає відчутна частка сусп капіталу та значна кількість фірм (банків), має свій особливий сегмент ринку, на якому реалізує свою продукцію, створює додаткову вартість і бере участь у в-ві ВВП, сплачує податки до бюджету та ін.

Більш логічним є трактування банківського продукту як сукуп­ності послуг, які надають банки своїм клієнтам, та обсягу грошей, створених банками в процесі їх обслуговування. Проте і цей під­хід не дає повної відповіді.

По-перше, тут теж не враховується специфічний х-р грошей, завдяки якому вони взагалі не можуть розглядатися як продукт д-сті окремого банку і враховуватися в обсязі ВВП. Це скоріше продукт д-сті всієї банк системи, причо­му надто специфічний продукт — він не входить до складу ВВП, як усі інші вироблені продукти, а в складі грош маси проти­стоїть ВВП в екон обороті.

По-друге, прибічники цього підходу не розкривають сутності банківських послуг і механізму формування їх вартості, а обме­жуються лише переліком окремих послуг, що надаються банка­ми. Це закриває шлях до кількісного виміру вартості, створеної банками при наданні послуг, а отже, не дає можливості до кінця усвідомити продуктивну силу банківництва як галузі.

Ресурсні послуги за технологією їх надання поділяються на два етапи: формування банківських ресурсів і їх розміщення. На першому етапі банки купують гроші, а на другому — продають, завдяки чому грошові ресурси переміщуються від заощадників до споживачів-позичальників. Ця послуга банків нагадує послуги торговельних організацій, які спочатку купують продукцію вироб­ничих підприємств, а потім продають кінцевим споживачам. То­му назвемо цю послугу банків для зручності аналізу торговель­ною. У процесі її виконання банки створюють вартість, що вира­жається певним рівнем маржі. Назвемо умовно таку маржу торговельною. Рівень її повинен максимально наближатись до середнього рівня маржі, який склався у сфері фінансового посе­редництва, тобто до базового її рівня.

60.Стабільність банків і механізм її забезпечення.

Банківська стабільність означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутко­вість на рівні, достатньому для нормального функц-ння у конкурентному середовищі. На створення необхідних умов для стабільної д-сті банків спрямована система екон нормативів регулювання банк д-сті, яка впроваджена НБУ і є обов'язковою для всіх КБ.

Найважливішими екон нормативами, які ха-зують фін стійкість банку, його здатність виконувати бі­льшість інших нормативів, є нормативи капіталу, зокрема міні­мальний розмір статутного капіталу, норматив адекватності регу­лятивного капіталу (платоспроможності) і норматив адекватності основного капіталу (достатності капіталу).

Нормативне значення показника достатності капіталу має бу­ти не меншим за 4 %, тобто на кожну гривню всіх активів (за ви­рахуванням резервів) банк повинен мати 4 коп. капіталу.

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначен­ня збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Для розрахунку цього нормативу враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до ЗО днів (включно).

Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зо­бов'язань. Нормативне значення цього показника має бути не меншим 20 %.

Існують також інші обмеження, зокрема банк може надати кредити іншим банкам у розмірі, який не перевищує 200 % його капіталу, а отримати кредитів від інших банків на суму, що не перевищує 300 % капіталу. Вкладення коштів в інвестиційні опе­рації не може перевищувати 50 % банківського капіталу.

Контроль за дотриманням екон нормативів здійсню­ється територіальними управліннями НБУ та підрозділами депар­таменту банківського нагляду. За недотримання відповідних еко­номічних нормативів до банків застосовуються штрафні санкції. Розміри штрафів диференційовані залежно від кількості допуще­них порушень протягом звітного періоду.