46. Позичковий процент його диференціація

Позичковий процент є платою за користування позичкових капіталів, його ціною. Джерелом сплати проценту є додаткова вартість, що створюється у процесі в-ва а його кількісним визначенням - ставка

Процентна ставка млосна величина доходу за фіксований проміжок часу тобто відношення доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу. Ставка поз-го процента залежить від норми прибутку: середня норма прибутку є максимальною межею для норми процента.

Період нарахуванні процентів - інтервал часу, до якого застосовується процентна ставка.

Рівень норми встановлюється під впливом конкуренції на ринку капіталів. На норму процента впливають - розміри грошових нагромаджень та поводжень у суспільства - масштаби вир-ва - співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом держави - циклічність коливань вир-ва та ін.

Існують різні способи нарахування процентів, які залежать від умов договору позички. Відповідно застосовують різні види процентних ставок, кожна з яких має свої ознаки Зокрема проценти розрізняються за базою, яка береться для їх нарахування Прикладом можуть бути наднаціональні процентні ставка які застосовуються на євроринку валют При цьому змінною вважає вся Лондонська міжбанківська ставка пропорції — Л1БОР До ЛІБОР додається надбавка за кредитами. При цьому для розрахунків береться постійна або послідовно змінна база. В останньому випадку й базу береться сума отримана на попередньому етапі нарощення, або дисконтування інакше кажучи проценти нараховуються на процети. При постійній базі використовуються прості, а при змінній —- складай про­центні ставки. Процентні ставки можуть бути фіксованими або (плаваючими). В останньому випадку фіксується не сама ставка, а лише базова ставка ї розмір надбавки до неї.

Маржа — різниця між процентними ставками та наданий кредит і за залучені ресурси Розмір маржі залежить від фінансового стану позичальника, строку кредиту, темпів інфляції, процентної ставки, яка сплачена за залучені кредитні ресурси тощо і може бути постійним або змінним протягом терміну існування кредитних відносин між сторонами кредитної угоди

47.Сутність та види фін. Посередництва.

Г ринок за х-ром зв’язку між кредиторами та позичальниками розділяється на 2 сектори: сектор прямого фінансування; сектор не прямого фінансування. В секторі не прямого фінансування поряд з 2 базовими суб’єктами: кредитор – заощадник і позичальник –витратник, зявляється 3-й екон суб’єкт, який є самост і рівноправним суб’єктом грош ринку. Вказаний суб’єкт наз фін. посередником, а його д-сть акумуляції вільного грош капіталу та розміщення його серед позичальників витравників наз фін.посередником. Всі фін.посередники фун-ть на єдиному Г ринку з одним і тим же об’єктом вільними Г коштами. Можна виділити такі переваги фін.посер-ва: 1. можливість для кожного окремого кредитора розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника оперативно мобілізувати додаткові ресурси. 2. скорочення витрат базових суб’єктів Г ринку на формування вільних коштів та їх розміщення. 3. ослаблення фін. ризиків для базових суб’єктів Г ринку, оскільки значна їх частина перекладається на посередників. 4. збільшення доходності позичкових капіталів особливо зосереджених у дрібних власників завдяки зменшенню фін.ризиків, скорочення витрат та відкриття доступу до високодохідного бізнесу. 5. можливість урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг які беруть на себе посередники. У вітчизняній л-рі є поділ фін.посер-в на 2 групи: 1. банки; 2. небанківські фінансово – кредитні установи які ще наз пара банками.

48. Ф-ії банків як фін посередників.

Серед усіх фін посер-ків банки посідають особливе місце, що пояснюється наступним: 1. на банки припадає більша частка в перерозподілі позикових капіталів на Г ринку ніж на ін вид фін. посер-ків. 2.Банки за своїм фун-ним призначенням беруть участь у пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову конюктуру та екон. зростання. 3. Банки мають можливість надавати екон суб’єктам широкий асортимент різних послуг тоді як ін посер-ки спеціалізуються на обмежених фін операціях.

Банки виконують такі екон ф-ії: 1.Трансформаційна, що зумовлена посередницькою місією банків і полягає в зміні таких якісних грош потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування. У зв’язку з цим виділяють такі напрями цієї ф-ї: а) трансф. ризиків - банки д-сть яких пов’язана з високим ризиком вживаючи відповідних заходів можуть звести ці ризики для своїх вкладників та акціонерів до мінімуму. б)трансф. строків - мобілізуючи значні обсяги короткострок коштів і постійно поповнюючи їх, банки одержують можливість деяку їх частину спрямувати в довгострок позички. в) трансф. обсягів - мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів банки мають можливість акумулювати великі маси капіталу для реалізації майбутніх проектів. г) просторова трансф. -банки можуть акумулювати ресурси з багатьох регіонів і навіть з ін країн і спрямовувати проекти на фін-ння 1 регіону, 1 країни або об’єкту.

2.Емісійна ф-я. Тільки банки можуть створювати додаткові засоби і спрямовувати їх в оборот збільшуючи пропоз грошей або вилучити з обороту зменшуючи пропоз грошей. Цю ф-ію виконує як ЦБ емітуючи готівкові гроші так і КБ емітуючи депозитні гроші, через механізм грош-кредитного мультиплікатора.