74. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

• Це саття Носіка

ЗК України передбачає, що в разі вилучення чи викупу земельних ділянок, крім збитків, власникам землі й землекористувачам мають бути відшкодовані також втрати сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва. Юридична природа, підстави та порядок відшкодування таких втрат визначають статті 207-209 ЗК України та інші нормативно-правові акти.

Зокрема, ст. 207 визначає поняття таких втрат, а також умови їх відшкодування. Під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв’язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість використання земельної ділянки в повному обсязі в зв’язку зі встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Закріплені в ЗК України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Об’єктом суспільних правовідносин, що виникають у зв’язку з відшкодуванням вказаних втрат є не всі землі сільськогосподарського призначення, а лише ті сільськогосподарські угіддя, які вказані в ЗК України. До них належать рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, а також лісові землі та земельні ділянки під чагарниками. При цьому ЗК України не дає визначення поняття «лісові землі». Тому при вирішенні питання щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва необхідно керуватись нормами ст. 55 ЗК України, а також нормами Лісового кодексу України від 21 січня 1994 р. № 3852-XII.

Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності перебувають зазначені угіддя. Важливим у цьому зв’язку є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві та вибувають з господарського обороту, або ж погіршується їхня якість чи встановлюється обмежений режим їхнього використання за цільовим призначенням. Втрати відшкодовуються громадянами і юридичними особами, яким надаються чи продаються передбачені в цій статті ЗК України сільськогосподарські й лісові угіддя або ж на користь яких встановлюються обмеження землекористування, охоронні та захисні зони.

ЗК України визначає юридичні факти, з настанням яких мають бути відшкодовані вказані втрати, а також закріплює умови та регулює порядок відшкодування таких втрат, встановлює правові підстави звільнення від відшкодування цих витрат, а також порядок використання одержаних коштів. Зокрема, відшкодування вказаних втрат може мати місце лише тоді, коли відповідні органи державної влади чи місцевого самоврядування приймають рішення про примусове вилучення або викуп земельної ділянки в землекористувачів чи землевласників для суспільних потреб, не пов’язаних із веденням сільськогосподарського чи лісогосподарського виробництва. Крім того, відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі й землекористувачів, у тому числі орендарів. Поняття та види таких обмежень визначає чинний ЗК України (статті 110-111). Підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва є також погіршення якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави. Вказані втрати відшкодовуються в разі виключення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників із господарського обігу. Втрати відшкодовуються також унаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. При цьому втрати сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва необхідно відмежовувати від збитків, що відшкодовуються власникам землі та землекористувачам при вилученні земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб (див. коментар до глави 24 ЗК України). Відповідно до п. 4 ст. 207 ЗК України, вказані втрати компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі й землекористувачам. Порядок визначення втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва регулює постанова Кабінету Міністрів України «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» від 17 листопада 1997 р. № 1279. Відповідно до цього нормативно-правового акта, розміри втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва визначаються на основі затверджених нормативів.

ЗК України передбачає правові підстави звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Такі втрати не відшкодовуються в разі використання земельних ділянок на землях сільськогосподарського призначення й лісового фонду, вказаних у п. 2 ст. 207 ЗК України, для спорудження об’єктів соціальної сфери, дорожнього будівництва, зведення культових споруд релігійних організацій, кладовищ. Крім того, громадяни і юридичні особи не відшкодовують втрати сільськогосподарського виробництва в разі будівництва меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних та протиселевих споруд. Трапляються випадки надання в користування чи відчуження у власність відповідно до чинного земельного законодавства, ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ, лісових земель та чагарників під будівництво й обслуговування житлових будинків і господарських будівель, для розміщення внутрішньогосподарських об’єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання чи під об’єкти й території природно-заповідного фонду. В таких ситуаціях землекористувачі і власники згаданих ділянок звільняються від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Вказаний перелік функціонального використання земельних ділянок є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Виходячи з того, що закон України визначає умови звільнення фізичних і юридичних осіб від відшкодування втрат сільськогосподарського чи лісогосподарського виробництва, то органам державної влади чи місцевого самоврядування приймати будь-які додаткові рішення щодо звільнення тих чи інших осіб від відшкодування таких втрат немає потреби.

Виходячи з того, що правова природа втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва суттєво відрізняється від збитків, у чинному земельному та бюджетно-фінансовому законодавстві визначаються особливості використання коштів, що підлягають перерахуванню при вилученні чи викупі земельних ділянок у одних власників чи землекористувачів для задоволення потреб у земельній ділянці інших фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до ст. 209 ЗК України, втрати сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах:

– Автономній Республіці Крим, обласним радам – 25%;

– районним радам – 15%;

– міським, сільським, селищним радам – 60%,

– міським радам Києва та Севастополя – 100%.

Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Вказана стаття ЗК України визначає компенсаційну форму відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, а також загальні засади, розміри та порядок використання коштів, які є компенсацією втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва з підстав, передбачених ст. 207 ЗК України. Оскільки в чинному ЗК України вказується на те, що кошти мають бути зараховані на спеціальні бюджетні рахунки, то це означає, що закон закріплює лише одну форму проведення компенсації втрат сільськогосподарських угідь, а також лісових земель, а саме – грошову. Застосування інших форм відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва (бартер, виконання робіт тощо) законодавство України не передбачає. Серед основних засад відшкодування втрат можна назвати обов’язковість зарахування коштів на спеціальні бюджетні рахунки, виключний характер цільового використання коштів від компенсації вказаних втрат, законність розподілу й витрачання надходжень від компенсації втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва до відповідних місцевих бюджетів. Вказані втрати не підлягають перерахуванню на рахунки громадян і юридичних осіб, у яких вилучаються цінні сільськогосподарські чи лісові угіддя. Водночас втрати сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки лише з підстав, передбачених чинним ЗК України. Зокрема, ст. 209 цього Кодексу вказує лише на те, що на спеціальні бюджетні рахунки відповідних місцевих рад зараховуються втрати сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва в разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та земельних ділянок під чагарниками. При цьому у цій статті нічого не сказано про порядок зарахування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, спричинених обмеженням землекористування, погіршенням якості земель, виключенням з господарського обігу зазначених у цьому кодексі угідь. Однак це не означає, що в разі настання названих юридичних фактів компенсація втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва не може здійснюватись.

Згідно зі згаданою вище постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р., втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі й землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ та організацій визначаються з урахуванням коефіцієнту зниження продуктивності угіддя, середнього розміру втрат з розрахунку на 1 гектар та загальної площі земельної ділянки.

В разі повернення рекультивованих сільськогосподарських і лісових угідь, наданих у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, менш цінними, розмір втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва визначається як різниця між розмірами цих угідь. Якщо сільськогосподарські й лісові угіддя надаються на умовах освоєння нових земель або поліпшення наявних угідь, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва провадиться з урахуванням втрат на проведення цих робіт. Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов’язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними й фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом – у міру їх фактичного надання. Закріплений у ЗК України порядок розподілу надходжень від втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва може змінюватись лише на підставі закону.

Кошти, що надходять до відповідних бюджетів у визначених цим кодексом розмірах, можуть витрачатись лише за тим призначенням, яке вказує у п. 2. ст. 209 ЗК України. При цьому варто зазначити, що передбачене в цій статті цільове використання бюджетних надходжень від компенсації втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва є узагальненим і не розкриває переліку робіт, які можуть фінансуватися за рахунок цих коштів. У цьому зв’язку Держкомзем України в своєму листі «Про функціонування відділів технічного нагляду та перелік робіт з охорони земель» від 23 квітня 1996 р. № 720/07 конкретизує цільове призначення використання бюджетних надходжень від втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, а саме:

1) освоєння боліт, мілководь, водоймищ, чагарників, лісів, кам’янистих місць, солонців і солончаків, ділянок, що вивільняються з-під господарських дворів, садиб тощо та інших непродуктивних земель у сільськогосподарські угіддя або для створення лісових насаджень;

2) засипання й виположування ярів, освоєння схилових земель під багаторічні насадження та кормові угіддя, будівництво комплексу гідротехнічних споруд для захисту земель від ерозії, підтоплення, зсувів тощо та під’їзних схилів до земельних ділянок, що освоюються;

3) рекультивація порушених земель, хімічна меліорація, залуження багаторічними травами еродованої та забрудненої шкідливими речовинами ріллі, посів сільгоспкультур на ділянках біологічної рекультивації земель, проведення інших робіт з освоєння нових земель і підвищення їх родючості;

4) будівництво й реконструкція зрошувальних систем із джерелами зрошення, осушувальних систем, захист сільгоспугідь і лісових насаджень від підтоплення і висушення, розкорчовування списаних лісових і багаторічних плодових насаджень;

5) проведення топографо-геодезичних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідок, а також проектних робіт, пов’язаних з освоєнням нових земель та підвищенням їхньої родючості або поліпшенням наявних земель, а також розробка проектів землеустрою з контурно-меліоративною організацією території, регіональних програм і схем з охорони земель (Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. – К., 1998. – С.700-701).

ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ВЛАСНИКАМ ЗЕМЛІ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧАМ І ВТРАТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТАЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Стаття 88. Умови відшкодування збитків

Збитки,  заподіяні  вилученням  (викупом)   або    тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а  також  обмеженням  прав  власників землі і землекористувачів, у  тому  числі  орендарів,  погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для  використання за  цільовим  призначенням  у  результаті негативного впливу, спричиненого  діяльністю  підприємств,  установ,  організацій та громадян, підлягають ідшкодуванню  в  повному  обсязі  власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, які зазнали цих збитків.

При обчисленні обсягу збитків враховуються проведені  витрати поліпшення якості землі за час використання земельних  ділянок,а також неодержані доходи. 

Стаття 89. Порядок відшкодування збитків

Відшкодування збитків  власникам  землі  і  землекористувачам провадиться  підприємствами, установами, організаціями та громадянами, яким відведено  земельні  ділянки,  що  вилучаються (викуповуються), а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами,  діяльність  яких  призводить до обмеження права власників землі і землекористувачів, у тому числі  орендарів,  або погіршення якості земель, розташованих у зоні їх впливу При вилученні (викупі) земель, забруднених радіоактивними  та хімічними речовинами, відшкодування  збитків  у  повному  обсязі  (включаючи витрати на поліпшення якості землі за час  використання земельних ділянок,  з  урахуванням  кадастрової  оцінки,  а  також неодержані доходи) власникам землі  і  землекористувачам,  у  тому числі  орендарям,  провадиться  підприємствами, установами    та організаціями,  діяльність  яких  призвела  до  радіоактивного і хімічного забруднення. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 90. Відшкодування втрат сільськогосподарського ілісогосподарського виробництва

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських і  лісових угідь для використання їх  у  цілях,  не  пов'язаних  із  веденням сільського і  лісового  господарства,  обмеженням  прав  власників  землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель  у  результаті  негативного  впливу,  спричиненого діяльністю  підприємств,  установ  і    організацій,    підлягають відшкодуванню  Уряду  Республіки  Крим,  обласним,  Київській    і Севастопольській  міським  Радам  народних  депутатів.  Ці  втрати компенсуються поряд з відшкодуванням збитків відповідно до  статті 88 цього Кодексу. Частина цих коштів може централізуватися у державному бюджеті України. 

Стаття 91. Розміри і порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва  відшкодовуються   підприємствами,    установами    та організаціями,  яким  відводяться  сільськогосподарські  і  лісові угіддя, що вилучаються  для  потреб,  не  пов'язаних  із  веденням сільського  та  лісового  господарства,  а  також  підприємствами, установами і організаціями, навколо об'єктів  яких  встановлюються охоронні, санітарні та  захисні  зони  з  виключенням  із  обороту  сільськогосподарських і лісових угідь або  переведенням їх до менш цінних угідь. Підприємства, установи  та організації, навколо об'єктів яких встановлено  охоронні,  санітарні  і  захисні  зони, відшкодовують  також    втрати    сільськогосподарського   і   лісогосподарського виробництва  при  погіршенні якості земель внаслідок їх виробничої  діяльності за межами цих зон.     Розміри  і  порядок  визначення    втрат,    що    підлягають  відшкодуванню, а також випадки звільнення підприємств,  установ  іорганізацій  від  їх  відшкодування    встановлюються    Кабінетом Міністрів України. 

Стаття 92. Використання коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського

і лісогосподарського виробництва

Кошти,  що  надходять  у    порядку    відшкодування    втрат сільськогосподарського    і    лісогосподарського     виробництва,  використовуються виключно для освоєння  нових  земель,  підвищення родючості  грунтів  і  продуктивності  земель   лісового    фонду,  поліпшення угідь та охорони земель.