- •1) Періодизація розвитку земельного права в Україні
- •2) Земельні правовідносини являють собою суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природнім середовищем і врегульовані нормами земельного права.
- •3) Класифікація земельних правовідносин
- •4) Принципи зпу
- •7.Об’єкти земельних правовідносин.
- •8. Зміст земельних правовідносин.
- •9. Особливості земельного права як галузі права.
- •10. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
- •11. Правовий режим земель.
- •12. Співвідношення земельного права з екологічним правом.
- •14. Особливості джерел земельного права
- •15. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •17. Розширення предмету земельного права в умовах земельної реформи в Україні.
- •3. Основні напрями земельної реформи в Україні.
- •Суб'єкти права власності на землю
- •Право колективної власності на землю
- •27.Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
- •28. Проблеми вдосконалення інституту права власності на землю в Україні.
- •29) Трансформації права власності на землю в Україні
- •4.3. Право спільної сумісної власності на земельну ділянку
- •3.4. Розподіл та перерозподіл земель
- •34. Особливості продажу земельних ділянок державної та комунальної власності, в тому числі на конкурентних засадах.
- •35. Загальна характеристика правових моделей приватизації земель в Україні.
- •36. Проблеми законодавчого регулювання безоплатного одержання земельної ділянки із земель запасу, резервного фонду.
- •37. Передача у приватну власність громадянам земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
- •38. Приватизація земельних ділянок громадянами для зайняття фермерським господарством.
- •39. Виділення земельних часток (паїв) в натурі
- •40. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- •41. Проблеми правового регулювання проведення земельних аукціонів
- •43. Проблеми правового регулювання припинення прав на землю в Україн
- •44. Відчуження земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
- •45.Проблеми правового регулювання переходу прав на земельну ділянку за умови придбання будівлі чи споруди.
- •46. Проблеми трансформації права постійного землекористування в Україні.
- •47. Проблеми правового регулювання укладання договору оренди землі.
- •48. Порядок встановлення земельних сервітутів.
- •50. Право загального землекористування - перспективи правового регулювання
- •Глава 3
- •Глава 32
- •3. Правові наслідки виявлення порушень законодавства у разі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
- •Моніторинг земельних ресурсів та його значення.
- •58. Проблеми, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •59. Планування використання земель.
- •60. Завдання та зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
- •61. Консервація земель
- •62. Проблеми становлення земельного процесу.
- •69. Проблеми позитивної та ретроспективної відповідальності у земельному праві.
- •71. Право на земельну частку пай: підстави набуття, проблеми реалізації.
- •72. Проблеми встановлення правових форм використання земель сільськогосподарського призначення.
- •73. Правовий режим земель фермерського господарства.
- •74. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •75. Особливості правової охорони земель сільськогосподарського призначення.
- •76. Проблеми співвідношення категорій землі населених пунктів та землі житлової і громадської забудови.
- •77. Поняття, цільове призначення та склад земель житлової та громадської забудови.
- •78. Проблеми законодавчого забезпечення, що визначає правовий режим земель житлової та громадської забудови.
- •79. Генеральний план населеного пункту.
- •80. Встановлення та зміна меж населених пунктів.
- •81. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва
- •82. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів
- •83. Провадження з обліку земель та ведення державного земельного кадастру.
- •84. Державна реєстрація земельних ділянок та прав на них як самостійний вид земельного процесу: нормативно-правові засади формування та розвитку.
- •85. Загальна характеристика проведення державної експертизи землевпорядної документації.
- •86. Способи захисту земельних прав.
- •87. Розпорядження землями сільськогосподарського призначення
- •88. Юридична природа соціальної функції права власності на землю.
- •88. Юридична природа соціальної функції права власності на землю.(стаття Костяшкіна, головне)
- •89. Проблеми забезпечення реалізації принципу балансу приватних та публічних інтересів у відносинах власності на землю.
- •90. Конституційні гарантії права власності на землю Українського народу.
40. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
Ст 25
1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
2. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
3. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.
4. Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).
5. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
6. При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті.
7. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.
Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти та охорони здоров’я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.
8. Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.
9. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.
10. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.