73. Чергування голосних

Під час змінювання і творення слів можуть відбуватися чергування голосних фонем.

Найпоширенішим в українській мові є чергування о, є з і. Воно відбувається:         

а) у закритому складі: школа - шкіл, гора — гірський, чоло — чільний, радості — радість, слово — слів, ночі — ніч, батькова — батьків, воля — вільний, моя — мій, могти —міг, стою — стій, береза — бера, перо — пір 'я, женити­ся — жінка, ременя — ремінь, лебедя — лебідь, село — сіп, ковалева —ковалів, принесу — приніс, семи — сім, Києва —Київ;

б)  у відкритому складі, якщо в наступному складі є суфікси -ок, -ець: гора — згірок, чоло — причілок, моста —місток, возити — візок, дзвонити — дзвінок, двері —одвірок, олово — олівець, острови — острівець, кончина —кінець, верховий — верхівець; а також: ущелина — щілина,прорвати — прірва, прозивати — прізвище;

в)  перед подвоєнням приголосних: ночі — ніччю, солі —сіллю, дорога — роздоріжжя, ворота — підворіття, гол­ка — гілля, речі — річчю, промені — проміння, мести —сміття, зелень — зілля;    

г) у коренях дієслів перед наступним складом із суфіксом -а- або -ува-: берегти — зберігати, брехати — набріхува­ти, викоренити — викорінювати, гребти — згрібати, застебнути — застібати, зачепити — зачіпати, защепну ти — защіпати, летіти — літати, мести — замітати, пекти — випікати, підперезати — підперізувати, плеска­ти — запліскувати, плести — заплітати, стерегти — остерігати, стрелити — стріляти, текти — протікати, тесати — обтісувати, чекати — очікувати, чесати — зачісувати, шептати — нашіптувати, виволокти — ви­волікати, полоскати — прополіскувати.

Але чергування о, є з і в закритому складі не відбувається: а) якщо о, є випадні або вставні: сон — сну, вогонь — вог­ню, садок — садка, пісок — піску, день — дня, орел — орла, квітень — квітня; вікно — вікон, сосна — сосон, весна — весен, дно — ден (виняток: шворінь — шворня); ,   а також у словах: любов — любові, лоб — лоба, льон — льону, рот — рота, мох — моху, лев — лева;

  б) у групах -оро-, -єре-, -оло-, -еле-, -ор-, -ер-, -ов-: во­рон, сторож, поборов, берег, перед, голос, солод, розколов, молов, зелень, шелест, борг, борщ, верх, чверть, вовк, шовк (винятки: дорога — доріг, сторона — сторін, ворота — воріт, борода — борід, борона — борін, корова — корів, порога — поріг, оборогу — оборіг, морогу — моріг, смороду —сморід, береза — беріз, череда — черід, болото — боліт, ~       стерегла — стеріг, зберегла — зберіг, волокла — волік та ін.);

в) під наголосом у словотвірних частинах -вод, -воз, -нос,   -роб, -лов: діловод, паровоз, медонос, хлібороб, риболов; але в частинах -хід, -гін, -ріг чергування відбувається: теп­лохід, пішохід, водогін, коногін, носоріг, Козеріг;

 у книжних словах: пророк, потоп, закон, вирок, богослов, світоч, народ, прапор, завод; а також за традицією в деяких прізвищах: Боровиковський, Котляревський, Глібов (але: Голованівський, Желехівський, Миньківський, Щоголів тощо);

ґ) в іншомовних словах: атом, вагон, вазон, метеор, шофер, студент, Лондон, Вашингтон, Дон Кіхот, Бетховен, Рос­тов (і ростовський), Тургенєв (і тургенєвський), Ботев (ботевСЬКий).  

У кількох дієслівних коренях є (ер) перед суфіксами -а-, -ува- чергується з и (ир): беру — збирати, визбирувати; вмер­ти — вмирати, дерти — здирати, перу — обпирати, простерти — простирати, сперти — спирати, терти — стирати, жерти — пожирати.

Подібне чергування є з и відбувається також у словах сте­лити — застилати (але: застеляти), клену {кляну) — проклинати.

У деяких випадках є чергується з о. Так, після шиплячих («ше їжджу») та й виступає звук є, якщо далі йде теперішній чи колишній м'який приголосний або шиплячий, і о, якщо далі йде споконвічно твердий нешиплячий приголосний: вечеря — вечора (від вечір), женитися — жонатий, четвертий — чотири, чернетка — чорний, вершечок — вершок, лієчка — лійок. Іноді трапляються відхилення від цього правила. Перед споконвічно твердим нешиплячим може виступати є: жердка, щедрий, щепа, печера, щезнути, черга, червоний. І навпаки: чоріти, чорниці, чорнило, кийочок.

У прикметниках після твердих приголосних вживається суфікс -ов: зимовий, службовий, судовий, мостовий, кварцовий»Іванова, братова.              

Після м'яких та шиплячих якщо наголос падає на закінчення, також виступає суфікс -ов: польовий, тіньовий, осьовий, дійовий, дощовий, сторожовий;

якщо наголос падає на основу, то вживається суфікс -ев-(-єв-): травневий, кінцевий, алюмінієвий, грушевий, спарже­вий, життєвий (і життьовий), взуттєвий (і взуттьовйй), борщевий (і борщовий), Василева, Мусієва, Дорошева, лікарева (пор. лікаря).

74. Розділові знаки у складносурядному реченні

Прості речення, що входять до складносурядного, відокремлюються одне від одного комою, крапкою з комою або тире.

Кома ставиться між частинами складносурядного речення, поєднаними сполучниками і (й), та, а, але, проте, зате, однак, або…або, чи…чи, ні…ні, то…то, не то…не то, хоч…хоч (Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький). Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський)). Кома не ставиться, якщо перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є спільний другорядний член, що стосується обох простих речень (На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні (Ю. Смолич)). Кома не ставиться між простими реченнями, що входять до складносурядного і тоді, коли для обох простих речень є спільним не тільки повнозначне слово, а й неповнозначне (Лише гул од копит степом котився та хліба шелестіли (А. Головко)). Також кома не ставиться між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з’єднаними сполучниками і (й), та (у значенні і), або, чи (Котра зараз година і коли вже прибуде потяг?). Зазвичай не ставиться кома між двома односкладними безособовими або номінативними реченнями у складносурядному (Сумно й глухо! (П. Мирний). Ніч і тиша.).

Якщо прості речення, які є частинами складносурядного, дуже поширені, уже мають в середині розділові знаки або досить далекі за змістом, то між ними замість коми ставиться крапка з комою (Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка)).

Тире ставиться в складносурядних реченнях перед сполучниками і, та (у значенні і), коли в простих реченнях, що входять до складносурядного, говориться про швидку зміну подій, явищ або друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення (Несподіваний ривок — і ми відриваємося від землі (А. Шиян)).

74. Безсполучниковими складними називаються такі речення, частини яких поєднуються в одне ціле за смислом та інтонаційно. Наприклад: Усі галочки защебетали, зозуля закувала (Нар. творчість); Стоїть явір над водою, в воду похилився; на козака пригодонька: козак зажурився (С.Гулак-Артемовський). Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення залежать від їх змісту. Ці відношення можуть бути перелічувальними, що виражають одночасність чи послідовність дій: Не щебечи, соловейку, під вікном близенько; не щебечи, малюсенький, на зорі раненько (В.Забіла); Поблагословив ото батько Пугач до трапези; усі взялись за святий хліб (П.Куліш); пояснювальними: Але сталося друге святонько: виряджав у світ мене батенько (С. Руданський); протиставними: Ідемо далі-картина одна (М. Чернявський); причиновими: Замовкніть всі: великий час прийшов (О.Олесь); умовними: На годину спізнишся—зарік не наздоженеш (Нар. творчість/наслідковими: Ти не любиш мене, ти не любиш мене — вже нема повороту до раю! (М. Вороний). В усному мовленні смислові відношення виражаються інтонацією, а в писемному - розділовими знаками. Безсполучникові складні речення поділяються на дві групи: речення з однотипними частинами і речення з різнотипними частинами. У реченнях першої групи частини відносно незалежні, вони синонімічні до складносурядних. Наприклад: 3 червоним блиском місяць згас, сховався за горою, в плащі із зір глухая ніч схилилась наді мною (А. Кримський); Були й за гетьманів співці; з них деякі вічнії співи зложили (Леся Українка); Минали дні - брат не повертався (О.Десняк). Безсполучникові складні речення з однотипними частинами вимовляються з перелічувальною або зіставно-протиставною інтонацією: Сивіла дощем далечінь, вода вже блищала на шляху (О.Гончар); Літо дбає, зима поїдає (Нар. творчість). Речення з різнотипними частинами складаються з частин, що залежать одна від одної. Вони часто співвідносні із складнопідрядними реченнями. Наприклад: Сталось диво: камінець засіяв (В.Самійленко). У цьому реченні друга частина пояснює у першій слово диво, Цим реченням властива інтонація підрядності. Наприклад: Дай серцю волю-заведе в неволю (Нар. творчість). У безсполучниковому складному реченні вживаються різні розділові знаки. Розгляньмо таблицю на ст. 265. Уживання розділових знаків у безсполучниковому складному реченні залежить від смислових відношень між його частинами. Кома між частинами безсполучникового складного речення ставиться тоді, коли в ньому перераховуються якісь факти, одночасні чи послідовні події і можна поставити сполучник і. Пор.: Зашуміла ліщинонька, заплакала дівчинонька (Нар. творчість). -Зашуміла ліщинонька, і заплакала дівчинонька.   Крапка з комою між частинами безсполучникового складного речення ставиться у тих випадках, що і в складносурядному реченні (якщо вони мають розділові знаки або далекі за змістом одна від одної): 3 тихим плескотом на берег рине хвилечка перлиста; править хтось малим човенцем (Леся Українка). Тире у безсполучниковому складному реченні ставиться, якщо між його частинами наявні протиставні, причиново-наслідкові, умовно-часові, порівняльні смислові відношення. Наприклад: І він відчув - велике горе було на вулицях села (В.Ткаченко). Зміст першої частини можуть пояснювати кілька залежних частин: Ось і сонце. Вся природа радіє йому: сміються поля, дзвенять у повітрі бджоли, птахи розспівалися в діброві (Ю.Збанацький). Пор.: Ось і сонце. Вся природа радіє йому, а саме: сміються поля, дзвенять в повітрі бджоли, птахи розспівалися в діброві.

75.дивись 71!!!!

76.Загальне правило: власні запозичені слова зберігають подвоєння приголосних (Діккенс, Руссо, Торрічеллі, Фламмаріон, Шіллер; Бетті, Джонні; Андорра, Голландія, Міссурі та ін.).

Винятки:

а) не зберігається подвоєння у багатоскладових власних назвах у кінці слів (Гартман, Браззавіль);

б) не зберігається подвоєння в українських особових іменах візантійського походження: Авакум, Інокентій, Іполит, Калістрат (пор. у російській мові: Аввакум, Иннокентий, Ипполит, Каллистрат); зберігається подвоєння лише у двоскладових жіночих іменах (Ганна, Жанна, Нонна, Інна, Елла, Алла, Васса та ін.).