Тема 3. Організація як система
1. Формування системних уявлень.
2. Будова систем.
3. Класифікація систем.
4. Типологія організацій. Класифікація організацій за ознаками.
Формування системних уявлень
Поняття системи має тривалу історію. Спочатку системні уявлення сформувалися в рамках філософії: ще в античному світі було сформульовано тезу про те, що ціле більше суми його частин. Стародавні філософи (Платон, Арістотель) тлумачили систему як світовий порядок, стверджуючи, що системність - властивість природи.
Принципи системності активно досліджувалися у філософії (наприклад, І. Кант прагнув обґрунтувати системність самого процесу пізнання) і в природних науках. Принцип системності в економіці формулював і А. Сміт, який зробив висновок, що ефект дії людей, організованих у групу, більше, ніж сума окремих результатів. Різні напрямки дослідження системності дозволили зробити висновок про те, що це властивість природи і властивість діяльності людини (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Системність як загальна властивість матерії
Теорія систем служить методологічною базою теорії управління. Це відносно молода наука, організаційне становлення якої відбулося в другій половині XX ст. Родоначальником теорії систем вважається австрійський учений Л. фон Берталанфі. (Карл Лю́двиг фон Берталанфі́)
Перший міжнародний симпозіум з систем відбувся в Лондоні в 1961 р. Перший доповідь на ньому зробив видатний англійський кібернетик С. Бір, що можна вважати свідченням гносеологічної близькості кібернетики та теорії систем.
Гносеологія, Епістемологія когнітивна наука (від грец. γνώσις — «знання» і λόγος — «вчення, наука») — теорія пізнання, розділ філософії. Термін «гносеологія» був уведений і активно застосовувався у німецькій філософії XVIII ст.
Центральне поняття теорії систем - система (від грецького systema - «ціле,складене з частин»).
«Система - це цілісна сукупність взаємопов'язаних елементів, що має певну структуру і що взаємодіє з навколишнім середовищем в інтересах досягнення мети ». Аналізуючи це визначення, ми можемо виявити кілька базисних понять: цілісність, сукупність, структурованість, взаємодія з зовнішнім середовищем, наявність мети та ін. Вони являють собою систему понять, тобто внутрішню організацію деякого стійкого об'єкта, цілісність якого і є система.
Розглянемо деякі основні терміни і поняття, широко використовують в системних дослідженнях.
• Стан системи - упорядкована безліч істотних властивостей, якими вона володіє в певний момент часу.
• Властивості системи - сукупність параметрів, що визначають поведінку системи.
• Поведінка системи - реальна або потенційна дія системи.
• Дія - подія, що відбувається з системою, викликана іншою подією.
• Подія - зміна принаймні однієї властивості системи.
Будова систем
Під елементом прийнято розуміти найпростішу неподільну частину системи. Уявлення про неподільність пов'язане з метою розгляду об'єкта як системи. Таким чином, елемент - межа членування системи з точки зору вирішення конкретної задачі.
Система може бути розділена на елементи не відразу, а послідовним розчленуванням на підсистеми, більші, ніж елементи, але більш дрібні, ніж система в цілому.
Можливість поділу системи на підсистеми пов'язана з виокремлення сукупності елементів, здатних виконувати відносно незалежні функції, спрямовані на досягнення загальної мети системи. Для підсистеми повинна бути формульована підціль, яка є її системоутворюючим фактором. Якщо стоїть завдання не тільки виділити систему з навколишнього середовища і дослідити її поведінку, але й зрозуміти її внутрішню будову, потрібно вивчати структуру системи. Структура системи включає в себе її елементи, зв'язки між ними і атрибути цих зв'язків. Зв'язок - поняття, що виражає необхідні і достатні відносини між елементами. Атрибутами зв'язку є:
• спрямованість;
• сила;
• характер.
За спрямованістю зв'язки поділяються на спрямовані й неспрямовані.
Спрямовані зв'язки, у свою чергу, діляться на прямі і зворотні. За силою прояву зв'язки діляться на слабкі і сильні. За характером зв'язку поділяються на зв'язки підпорядкування і зв'язки породження. Перші можна розділити на лінійні і функціональні, другі характеризують причинно- наслідкові відносини.
Зв'язки між елементами характеризуються певним порядком, внутрішніми властивостями, спрямованістю на функціонування системи. Такі особливості системи називаються її організацією.
Існують різні види структур. Найбільш відомі з них представлені на рис. 3.2.
Сетевая (мережева)
Рис. 3.2. Виды структур