1.2. Інженерні заходи по боротьбі зі зсувами.
Всі заходи боротьби з рухами гірських порід повинні бути спрямовані на те, щоб виключити причини, які викликають зсуви. При розробці заходів по боротьбі зі зсувами прийнято ділити всі зсувні схили на З групи:
а) штучні укоси насипів, кар'єрів, виїмок і котлованів;
б) природні схили з утворенням сповзаючих зсувів;
в) природні схили, які викликають штовхаючі зсуви.
Для кожного з них розробляються свої заходи згідно з причинами, які
викликають зсуви.
При наявності підмиву споруди правильним є такий порядок проведення
захисних заходів:
• ліквідація наслідків прояву активної причини зсуву (наприклад, швидка
засипка каменем підмитої ділянки дороги);
• попередити повторний розмив шляхом будівництва берегозахисних споруд;
• виконати заходи з підвищення загальної стійкості даного схилу, діючи
на основну причину зсуву (осушення схилу шляхом влаштування дренажу,
уположування схилу, влаштування нагірних канав і т. ін.).
Заходи боротьби зі зсувами:
1. Організоване відведення поверхневих вод в понижені місця.
2. Пониження рівня ґрунтових вод різними методами (електроосмос в
поєднанні з відкачуванням води).
3. Виположування та терасування схилів.
4. Відсипка контрбанкетів.
5. Влаштування підпірних стінок.
6. Забивка металевих чи бетонних «шпильок» (паль).
7. Закріплення відкосів твердіючими розчинами.
8. Заморожування ґрунтів (тимчасові заходи).
Таким чином, аналізуючи методологію інженерного захисту об'єктів від
зсувів, необхідно відмітити, що їх розвиток і масштаби руйнівної дії
повинні прогнозуватися до народногосподарського використання
зсувонебезпечних територій з відповідним запасом надійності.
2.Сейсміка
2.1Сутність та небезпечність процесу
Окремі ділянки земної кори внаслідок тектонічної діяльності зазнають сильних струсів. Це сейсмічні явища, або землетруси. Сейсмостійкість будівель та споруд, їх основ та фундаментів визначають розрахунком за міцністю на особливі поєднання навантажень. Спостереження за наслідками численних землетрусів показали, що в різних частинах окремої ділянки вони значно відрізняються за інтенсивністю. Так, інтенсивність струсу на поверхні
землі ( при однаковій силі землетрусу) на ділянках з сипкими грунтами у 15 разів більша, ніж на ділянках із скельними грунтами.
Слід мати на увазі, що при неоднорідному нашаруванні грунт ділянки будівництва належить до більш несприятливої категорії за сейсмічними властивостями, якщо в межах 10-метрового шару грунту ( рахуючи від позначки планування) шар, віднесений до цієї категорії, має загальну товщину понад 5 м. Категорію грунту та показники його фізичних властивостей визначають з урахуванням прогнозу змін рівня грунтової води, а також можливості замочування основи. Враховують і те, що будівлі і споруди поділено залежно від призначення та капітальності на три категорії. Для кожної категорії встановлена розрахункова сейсмічність, яка теж може бути нижчою, дорівнювати або перевищувати сейсмічність майданчика.
Існує загальне правило, відповідно до якого спеціальних заходів щодо пристосування будівель до сейсмічного впливу вживають під час проектування, якщо інтенсивність сейсмічності 7 та більше балів.
Попередній розрахунок основ та фундаментів, як правило, виконують за деформаціями. На цьому етапі сейсмічні навантаження не беруть до уваги. Далі проектування ведуть за міцністю.
Загальними принципами проектування споруд у сейсмічних районах є такі:
Зниження сейсмічного навантаження за рахунок зменшення маси конструкцій з одночасним вибором оптимальної конструктивної схеми жорсткого, гнучкого або змішаного типу.
Рівномірний розподіл жорсткостей та мас у спорудах, використання принципу симетрії, однорідність будівельних матеріалів.
Монолітність та однакова міцність елементів споруд, розташування стиків несучих елементів поза зоною найбільших зусиль.
Створення умов, які полегшують розвиток пластичних деформацій під час виникнення сейсмічного навантаження.
Висока якість будівельних робіт.