2.1. Обчислювальна модель клієнт-сервера
Дана модель відповідає за поділ додатка на окремі задачі, які розміщуються на різних платформах, для підвищення ефективності. Як правило програма представлення даних знаходиться на машині користувача (клієнта), а програма управління даними і самі дані на сервері. В залежності від додатка і те яке програмне забезпечення він використовує обробка даних може відбуватися тільки на стороні клієнта або розподілятися між клієнтом і сервером. Серверне програмне забезпечення получає запити від клієнтів і повертає їм результати.
Існує декілька характеристик які відрізняються обчислювальну модель клієнт-сервера від простих схем обчислювання:
В додатках клієнт-сервера більше уваги приділяється створенню на стороні клієнта інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу. Таким чином, користувачі получають повний контроль над режимом роботи комп’ютера, а менеджери відділів получають можливість реагувати на локальні проблеми.
Незважаючи на те що додатки являються розподіленими, в архітектурі клієнт-сервера, як правило, використовуються централізовані бази даних. Це дає можливість керівництву корпорації зберігати повний контроль над інвестиціями в інформаційні системи, а також забезпечити повний зв'язок всіх систем. Також така конфігурація позбавляє різні відділи компанії від розходів на управління важкими обчислювальними системами, та дає можливість вибирати типи машин та інтерфейсів, які необхідні для доступу до даних.
Клієнти віддають перевагу відкритим і модульним системам. Це означає, що користувачу надається більш широкий вибір продуктів і більш вільна в поєднанні обладнання від різних виробників.
2.2. Еволюція архітектури клієнт-сервера
Ідея організувати обчислювальні ресурси з архітектурою клієнт-сервера виникла на рівні робочих груп і підрозділів компаній. Менеджери відділів побачили, що використання централізованих додатків, які працюють на мейнфреймі, не дає їм достатньо швидко реагувати на потреби бізнесу. З розвитком персональних комп’ютерів працівники получили можливість зберігати і опрацьовувати дані прямо на своїх робочих місцях, а менеджери відділів – швидко знаходити потрібні додатки.
Але в множині яка складалася тільки з персональних комп’ютерів, користувачі при спільній роботі зіштовхнулися з певними трудностями. Навіть на рівні одного підвідділу компанії було необхідно підтримувати базу даних, а також формати і стандарти їх використання. Рішення проблем дала архітектура клієнт-сервер. Як правило подібна архітектура включає одну локальну мережу, декілька ПК і один або два сервера.
Успіх системи клієнт-сервера рівня підрозділу проклав дорогу системам клієнт-сервера рівня компанії. В ідеальному випадку подібна архітектура дозволяє інтегрувати ресурси підрозділів компанії і відділів інформаційного обслуговування, а також запускати додатки, які дають користувачам контрольований доступ до бази даних. Важливим моментом подібних архітектур є те, що центральний відділ інформаційного обслуговування знову повертає собі повний контроль над даними, але вже в контексті обчислювальної системи.
Прикладна логіка
(клієнтська частина)
Клієнтська робоча станція
Послуги представлення
Сервер
Запит
Логіка додатка
(серверна частина)
Комунікативне програмне забезпечення
Операційна система клієнта
Апаратна платформа
Відповідь
Взаємодія протокоілів
Комунікативне програмне забезпечення
Операційна система клієнта
Апаратна платформа
Рис.2.1. Загальна архітектура клієнт-сервера