3. Логістична підтримка технологічних інновацій.

3.1. Інноваційна діяльність у проектуванні логістичних технологій

Логістичне управління - процес визначення стратегії, планування, керування і контролю за переміщенням і складуванням сировини, матеріалів, виробничих запасів, готових виробів та формуванням інформації від пункту виникнення до пункту використання (споживання) з метою найефективнішого задоволення потреб клієнта. Функціональними сферами логістичного управління підприємством є:

1. оптимізація фізичного переміщення матеріалів;

2. покращання інформаційних процесів (впровадження сучасних інформаційних технологій, автоматична ідентифікація, технологія обробки замовлень, електронний обмін інформацією);

3. утримання оптимальних матеріальних запасів (синхронізація переміщення з управлінням запасами, впровадження сучасних концепцій управління запасами, підвищення логістичного обслуговування (надійність, якість, еластичність поставок);

4. синхронізація інфраструктури логістичних процесів (координація замовлень споживачів із транспортно-складськими та пакувальними процесами, синхронізація роботи внутрішнього та зовнішнього транспорту, пристосування систем автоматичної ідентифікації, інформаційних процесів до потреб логістичного ланцюга);

5. управління загальними логістичними витратами (мінімізація сукупних витрат, впровадження методів контролінгу, ефективне використання просторово-часового потенціалу).

Тип підприємства, результатом діяльності якого є випуск продукції, характеризується наявністю трьох взаємозалежних фаз: постачання, виробництва і збуту. Логістичне управління в межах такого підприємства має здійснюватися в стратегічному, тактичному і операційному вимірі, стосуватися довгострокових, середньострокових і короткострокових завдань, бути локалізованим стосовно окремих логістичних рішень в певній фазі виробництва чи охоплювати сумісні або всі фази виробництва.

До типових ключових логістичних рішень у функціонуванні виробничого підприємства можна відносити наступні:

• вибір оптимальної спеціалізації виробництва;

• вибір технології;

• вибір постачальників;

• вибір транспортно-складських технологій;

• визначення величини партії закупівлі, виробничої партії та партії поставок;

• обґрунтування політики запасів;

В поданих нижче таблицях названі типові логістичні рішення структуровані за значимістю в системі менеджменту та за часовими горизонтами. Зміст цієї таблиці вказує на стратегічне, тактичне та операційне значення логістичних рішень стосовно вибраних об’єктів. Основні тенденції залежностей об’єктів логістичних рішень від часових горизонтів склалися наступним чином (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Перелік об’єктів логістичних рішень у стратегічному, тактичному і операційному менеджменті

N n/n	Суттєві об’єкти логістичних рішень	Значення в процесі менеджменту
		стратегічне	тактичне	оперативне
	Вибір оптимальної спеціалізації	++++	++	-
	Вибір технологій	++++	++	+
	Вибір постачальників	++	+++	+
	Вибір транспортно-складських технологій	++	+++	+
	Планування виробничого процесу	+	++	+++
	Планування використання технологічного часу	–	++	+++

Відомості наступної таблиці не містять однозначних параметрів відповідних часових горизонтів логістичних рішень, оскільки знаходяться під впливом цілого ряду слабоструктуризованих факторів, наприклад :

• час реакції конкурентів на бажання клієнтів;

• коливання життєвого циклу продукту під впливом поведінки споживачів;

• формування пропозиції логістичних послуг;

• динаміка рівня витрат власного виробництва;

• динаміка цін у постачанні, в інвестиційних процесах, у сфері логістичних послуг.

Таблиця 3.2

Часові горизонти логістичних рішень

Отже, логістика постачання, першої фази виробничого підприємства, охоплює сферу матеріально-технічного постачання підприємства і включає зовнішнє транспортування матеріалів, сировини, складових частин, їх складування на підприємстві та відповідне переміщення до першого місця виробничого складування в процесі виготовлення.

Ґрунтуючись на загальному визначенні логістики підприємства, під логістикою постачання слід розуміти комплексне планування, керування та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировини, покупних частин та відповідного інформаційного потоку в процесі їх переміщення від постачальників у сферу початкового виробничого складування з метою оптимізації витратних та часових характеристик процесів.

Основна ціль логістики постачання полягає в забезпеченні заготівлі матеріалів та покупних частин відповідно до програми виробництва (терміну, кількості, якості, асортименту) з мінімальними витратами. Цьому сприятиме виконання окремих функціональних цілей, а саме:

• попередні замовлення для своєчасної поставки матеріалів та частин;

• комісійне складування матеріалів та частин для виробництва за системою “точно, своєчасно” на складі постачальника за найнижчими загальними витратами;

• постійне використання єдиних контейнерів протягом тривалого виробництва;

• мінімізація зовнішньовиробничих та внутрішньовиробничих витрат в сфері постачання;

• мінімізація запасів матеріалів та частин;

• досягнення постачання “за вимогою” для скорочення часу реакції на бажання клієнта;

• гарантія бездефектного складування частин та мінімізація витрат на вхідному контролі;

• зниження кількості частин, що закуповуються;

• мінімізація складських витрат на матеріальному складі.

Для реалізації окремих цілей постачання передбачається здійснення відповідної системи фазових логістичних функцій. У сфері постачання такими логістичними функціями є:

• визначення потреби в матеріально-технічному постачанні;

• розміщення замовлень матеріалів, частин у постачальників;

• закупівля та надходження матеріалів;

• утримання та поповнення запасів в постачанні;

• складування матеріалів, частин;

• транспортування зовні і всередині підприємства;

• заготівля шляхом виготовлення матеріалів, частин;

• маркетинг постачання.

Система логістичних функцій формується в процесі аналізу причинно-наслідкового зв'язку в ланцюгу: мета логістики підприємства – мета логістики постачання – основні та окремі цілі логістики постачання – складові логістичного процесу в постачанні – логістичні функції в постачанні. Так, мінімізація загальних витрат вимагає мінімізації витрат в постачанні, в тому числі за рахунок мінімізації транспортних витрат. Останнє вимагає оптимальних рішень щодо вибору транспортних засобів та транспортних технологій, а це становить зміст однієї з логістичних функцій у постачанні.

Виробнича логістика інтегрує в собі також транспортування матеріалів, частин, комплектуючих всередині підприємства, між виробничими дільницями, зокрема проміжне складування. Класичні системи такого планування та керування (поза логістичним підходом) мають на меті оптимізацію власного виробництва, керуючись принципами максимального використання потужності тощо. Однак логістичний підхід перебудовує систему виробничого планування та керування в напрямку формування загальносистемних логістичних рішень. Тому мета виробничої логістики – комплексне планування та керування матеріальним потоком у процесах виготовлення, внутрішньовиробничого транспортування і складування та відповідним інформаційним потоком, з одночасним забезпеченням витратної та часової оптимізації характеристик матеріального потоку.

Основна ціль виробничої логістики полягає в організації відповідно до замовлень збуту технологічного процесу при одночасній мінімізації наявності товарів в процесі виготовлення та затрат на виробництво. Така основна ціль спричиняє окремі функціональні цілі:

• оперативне планування та управління виробництвом для скорочення часу виготовлення при збереженні оптимальних розмірів партій відповідно до отриманих замовлень;

• бездефектне виробництво з метою запобігання збільшенню часу виготовлення та витрат на виправлення браку;

• підвищення рівня кваліфікації робочої сили для зростання реакційної здатності на замовлення клієнтів;

• інтеграція внутрішньовиробничих транспортних та вантажно-пакувальних процесів і засобів виробництва в системі виробничого планування та управління;

• мінімізація витрат на транспортно-складські та пакувальні процеси всередині виробництва;

• мінімізація оборотних коштів у незавершеній продукції;

• поглиблення спеціалізації;

• максимізація використання виробничої потужності;

• мінімізація витрат ручної праці;

• мінімізація тривалості оборотного циклу;

• мінімізація витрат поставки готових упакованих виробів для сфери збуту.

Логістичний розгляд матеріального потоку в галузі виробництва вимагає концентрації уваги особливо на таких окремих функціях як внутрішнє транспортування, проміжне складування, виробничий контроль та пакування.

Логістика збуту як субсистема логістики продукуючого підприємства-виробника в межах системи охоплює процеси переміщення готових виробів від закінчення виготовлення до замовника. Оскільки замовник не завжди має бути кінцевим споживачем, а між підприємством та кінцевим споживачем часто знаходиться третя сторона – посередник, то логічно не ототожнювати логістику збуту із логістикою продажу, логістикою торгівлі. Логістика збуту часто трактується як дистрибуційна (розподільча) логістика, оскільки вона стосується процесів розподілу готових виробів замовникові. Логістика збуту скерована на комплексне планування, керування та фізичне опрацьовування потоку готових виробів у супроводі необхідного інформаційного потоку в межах від моменту здачі – приймання товарів з виробництва до замовника (споживача) з метою оптимізації витратних та часових характеристик вказаної частини матеріального та нематеріального потоків.

Основна ціль логістики збуту полягає в організації збутової діяльності відповідно до замовлень клієнтів з мінімальними загальними витратами на складування готових виробів, їх пакування, навантажування-розвантажування та транспортування. Звідси формуються окремі цілі:

• поставка готових виробів відповідно до замовлень клієнтів (час, якість, ціна);

• якісне складування готових виробів при мінімізації витрат на складування;

• мінімізація запасів готових виробів;

• мінімізація пакувальних витрат та повторне використання захисних упаковок;

• мінімізація зовнішніх транспортних витрат;

• забезпечення високого рівня сервісу;

• мінімізація витрат щодо комерційної діяльності галузі збуту;

• наскрізне управління угодою-замовленням до збуту включно;

• мінімізація витрат ручної праці на складі готової продукції;

• постачання готових товарів до клієнтів з мінімальними витратами.

Функціональна сфера переробки та утилізації відходів (рециклювання) у загальній системі підприємства охоплює сьогодні не тільки переробку та повернення у виробничий процес виробничих відходів, необхідну утилізацію, але і переробку та повернення на підприємство своїх продуктів після закінчення терміну служби, тари, упаковки тощо з необхідним для цього транспортуванням, складуванням.

Логістика переробки та утилізації відходів вимагає насамперед безвідходних, екологічно чистих технологій, а у разі неможливості – ефективних технологій переробки та утилізації, досягнення процесів рециклювання матеріалів та енергоресурсів. Отже, логістика переробки та утилізації відходів має на меті комплексне планування, керування та фізичне опрацювання потоку виробничих відходів, утилю, відпрацьованих виробів, тари, упаковки тощо від місць виникнення до місць застосування чи екологічно сприятливого для навколишнього середовища складування обробленого чи утилізованого потоку з необхідним для цього інформаційним потоком, забезпечуючи витратну та часову оптимізацію цієї частини матеріального потоку.

Основна ціль логістики переробки полягає в мінімізації загальних витрат на переробку виробничих та пакувальних відходів, утилізацію через відповідні системи збереження та рециклювання. Окремі цілі логістики переробки:

• сортована заготівля відходів та утилю в стандартизований транспорт та пакувальні контейнери;

• швидка переробка матеріалів, які можуть бути повторно використані рециклюванням;

• екологічно безпечне складування відходів, які не можуть бути повторно використані;

• мінімізація витрат у проміжному складуванні та накопиченні відходів та утилю, повторній підготовці, транспортуванні та кінцевому складуванні.

Отже, коли на ринках товарів ймовірність диференціації продукції за її властивостями чи за якістю зменшується, а корпоративний імідж чи стратегія фірми в короткостроковій перспективі майже незмінні, логістика стає все важливішим конкурентним фактором. За таких умов конкурентна перевага може виникати із здатності фірми своєю логістичною діяльністю досягати відмінностей в сегментації ринку (логістичні сегментація ринку), змін в економічному оточенні і ринкових вимогах тощо.

Діяльність виробничого підприємства як логістичної системи, тобто такої, що підлягає логістичному управлінню в контексті безумовного задоволення вимог споживача, може бути подана трьома блоками:

• логістика постачання, під якою розуміють комплексне планування, управління та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировини, комплектуючих та відповідного інформаційного потоку від їх переміщення від постачальників до початкового виробничого складування;

• логістика виробництва, яка включає управління процесами від по­чатку виробництва до передавання продукції у сферу збуту;

• логістика збуту охоплює управління переміщенням, готових виробів до замовника.

Схематично взаємозв’язок між прийняттям логістичних рішень у фазових сферах в обмеженнях попиту та рівня логістичного обслуговування зображено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Схема взаємозв’язку логістичних рішень виробничого підприємства

Діяльність виробничого підприємства в умовах ринку вимагає орієнтації виробничої діяльності, насамперед, на потреби потенційних клієнтів. Саме попит на ринку визначає формування заповненого та прогнозованого портфелів замовлень, що є основою прийняття стратегічних, тактичних та оперативних логістичних рішень.

Оцінка попиту _ передбачає визначення поточного попиту (формування портфеля замовлень), прогнозування попиту на майбутнє, а також планування запасів готової продукції, необхідних для забезпечення запланованих обсягів збуту. Оцінка поточного попиту та прогнозування збуту вимагає маркетингових досліджень намірів клієнтів, виявлення потенційних клієнтів та їх планів, тобто передбачає активне виявлення і формування клієнтурної бази та замовлень.

Плануючи запаси готової продукції, беруть до уваги акцептований рівень логістичного обслуговування _. Відповідний (акцептований) рівень обслуговування споживача визначає відповідні критерії для цього (наявність товару, умови постачання та оплати, тривалість циклу виконання замовлень, час та якість реагування на проблему тощо), які, в свою чергу, істотно впливають на зміну логістичних витрат та ефективність діяльності підприємства.