7.Теорія діяльності о. М. Леонтьєва та поняття особистості

Видатний вітчизняний психолог О. М. Леонтьєв (1903-1979) визначав особистість як цілісне утворення, яке є відносно пізнім продуктом суспільно-історичного й онтогенетичного розвитку людини. Вона виступає як результат інтеграції процесів, що здійснюють життєві відношення суб'єкта до об'єктивної дійсності. Ці відношення характеризуються подібністю своєї побудови і передбачають свідоме їх регулювання, тобто наявність свідомості, а на певних етапах - і самосвідомості суб'єкта.

Реальною основою особистості людини визнається сукупність її відношень до світу, що є суспільними за своєю природою і реалізуються разом. Особистість характеризують тільки ті психічні процеси й особливості людини, які сприяють здійсненню її діяльностей. У розвитку суб'єкта його відношення до явищ світу вступають між собою в ієрархічні стосунки. Ієрархії діяльностей утворюють ядро особистості.

Є три основних параметри особистості: широта зв'язків людини зі світом, ступінь їхньої ієрархізованості та загальна структура. Людина живе в реальності, що дедалі більше розширюється для неї. Багатство зв'язків індивіда зі світом породжує особистість. Ієрархії мотивів та діяльностей особистості утворюють відносно самостійні одиниці її життя. Внутрішні співвідношення головних мотиваційних ліній у сукупності діяльностей людини характеризують загальний "психологічний профіль" особистості. Психологічні підструктури особистості - темперамент, потреби і потяги, емоційні переживання й інтереси, навички та звички, моральні риси характеру тощо - виявляють себе в умовах життя особистості. Важливою є думка О. М. Леонтьєва про те, що особистість розвивається не в межах задоволення потреб людини, а у творчості, яка не знає меж.

8. Види мислення та опосередкованість його формування у дітей з вадами слуху

Мислення — це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях.

Психологія поділяє мислення на окремі його різновиди, що стосуються як вирішення конкретних розумових завдань, так і визначають індивідуальні відмінності мислення.

Наочно-дійове мислення (генетично первинний різновид) — мислення, яке безпосередньо вплетене у тканину практичної діяльності; думка, яка супроводжує фізичну активність. Звичайно, цей вид мислення співвідноситься з конкретною практичною діяльністю (професійне мислення).

Образне мислення визначається тим, що особистість оперує, головним чином, конкретними образами предметів та явищ, які існують в пам'яті. Зокрема, слідчий у розумовому експерименті при відтворенні епізоду або злочину загалом, звичайно, спирається на образне мислення.

Абстрактно-логічне мислення виявляється в понятійності побудови суджень, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків, які не піддаються безпосередньому сприйманню.

9. характеристика роботи гиль бух «третируйте ум детей .

У книзі «Тренируйте ум детей» (Гільбух Ю. В., Георгієвська В. А.) для дошкільників пропонується ціла серія цікавих завдань у виді карток. Наприклад, завдання на виключення зайвого предмета з гру­пи «груша, яблуко, слива, вишня, капуста»; чи на знаходження в де­кількох предметах спільного елементу; чи на пошук пари до певного предмета. За мірою зацікавленості дитини в таких завданнях, пра­вильністю і усвідомленістю виконання можна робити висновок про рівень розумового розвитку. Основна умова розвитку мислення дошкільника, як і розвитку його особистості в цілому - спілкування з дорослим. Стандартними причинами, що ведуть до відставання в розвитку, є: наявність кон­фліктів у сім'ї, сімейний алкоголізм, дефіцит спілкування. Необхід­но забезпечити, щоб спілкування з дорослими було повноцінним і у кількісному, й у якісному відношенні - в інтелектуальному і емоцій­ному значенні. У спілкуванні з дорослим формується той запас знань, з яким дитина повинна приходити в школу. Сюди входить: 1. Знайомство дошкільників із простими фізичними явищами. Головне - формувати уявлення про основні властивості руху в про­сторі, розкривати в доступній формі загальну залежність будови тіла тварин та їхньої поведінки від умов їхнього існування (чому заєць зи­мою білий, чому їжак узимку спить, навіщо смуги на хутрі в тигра). 2. Інший напрямок формування знань - уявлення про події і яви­ща суспільного життя. Варто розкривати дітям спільний, колектив­ний характер праці, уявлення про взаємодопомогу, гуманність, па­тріотизм. Це основа всієї системи перших уявлень дошкільників про суспільство. Розкриваються ці загальні ідеї в конкретних розповідях дітям про життя і дружбу дітей, про працю і професії дорослих, про видатних людей, героїв, про традиції й свята нашого народу. Колективний характер праці розкривається на основі конкретно­го ознайомлення з різними видами людської праці. Дітям доступні такі закономірності: - усе, чим ми користуємось - речі, продукти, машини. - створю­ються працею людини; - працює кожен, щоб зробити щось корисне іншим людям; - праця - почесний обов'язок людини; - люди працюють разом, роблячи одну справу, допомагають один одному; - результати праці залежать від ставлення кожної людини до своїх обов'язків; - машини, техніка полегшують працю людини. Розкриваючи дітям певну систему знань, важливо йти від цен­трального вихідного поняття, конкретизуючи його на різних прикла­дах. Важливо не тільки дати систему знань, але й показати, як дорос­лий ставиться до них. 3. Знання елементів грамоти включає вміння звукового аналізу, вміння бачити відразу дві букви. Математична підготовка включає формування певних уявлень (про кількість, кількісні відношення, дії рахунку, про задачу, величини, їхнє вимірювання). Отже, розумова готовність включає, з одного боку, певний рівень розвитку сприйняття, пам'яті, мислення; з іншого - певний запас знань про навколишній світ.