4. Первинні автоматизми і навички. Навички і свідомість. Явище неусвідомленої установки, специфіка формування у дошкільному віці.

ПЕРВИННІ АВТОМАТИЗМИ І НАВИЧКИ

Автомат́изм (грец. αύτόματος — самодіючий, саморухомий) — мимовільні, неусвідомлювані компоненти свідомої діяльності людини

Аналіз автоматичних процесів виявляє їхнє двояке походження. Деякі із цих процесів ніколи не усвідомлювалися, інші ж пройшли через свідомість і перестали усвідомлюватися.

Перші становлять групу первинних автоматизмів, другі - групу вторинних автоматизмів. Перші називають інакше автоматичними діями, другі - автоматизованими діями, або навичками.

У групу автоматичних дій входять або вроджені акти, або ті, які формуються дуже рано, часто протягом першого року життя дитини. Їхні приклади: смоктальні рухи, миготіння, схоплювання предметів, ходьба, конвергенція око й багато хто інші.

Група автоматизованих дій, або навичок, особливо велика й цікава. Завдяки формуванню навички досягається двоякий ефект: по-перше, дія починає здійснюватися швидко й точно; по-друге, як уже говорилося, відбувається вивільнення свідомості, що може бути спрямоване на освоєння більше складної дії. Цей процес має фундаментальне значення для життя кожного індивіда. Не буде більшим перебільшенням сказати, що він лежить в основі розвитку всіх наших умінь, знань і здатностей.

Між іншим, цією властивістю навички відрізняються від автоматичних дій. Первинні автоматизми не усвідомлюються й не піддаються усвідомленню. Більше того, спроби їх усвідомити звичайно розбудовують дію.

ЯВИЩЕ НЕУСВІДОМЛЕНОЇ УСТАНОВКИ

Поняття «установка» зайняло в психології дуже важливе місце, тому, що явища установки пронизують практично всі сфери психічного життя людини.

Насамперед, що таке установка. По визначенню, це - готовність організму або суб'єкта до здійснення певної дії або до реагування в певному напрямку.

Фактів, що демонструють готовність, або попереднє настроювання організму до дії, надзвичайно багато, і вони дуже різноманітні. Вони ставляться до різних сфер психічного життя індивіда.

НАВИЧКИ І СВІДОМІСТЬ.

Поле свідомості має фокус, периферію й, нарешті, границю, за якої починається область неусвідомлюваного. І от ця неоднорідна картина свідомості як би накладається на ієрархічну систему складної дії.

Рух у протилежну сторону означає повернення якихось компонентів навички у свідомість. Звичайно воно відбувається при виникненні труднощів або помилок, при стомленні, емоційній напрузі. Це повернення у свідомість може бути й результатом довільного наміру.

Отже, вироблення навички - це процес, що йде як би із двох протилежних сторін: з боку суб'єкта й з боку організму. Одночасно, уже без участі нашої волі й свідомості, іде процес автоматизації дії. Цим ми зобов'язані вже властиво фізіологічним властивостям і механізмам нашого організму. Він має такий чудовий дарунок: переймати на себе в ході автоматизації значну частину роботи свідомістю.

5. Фізіологічні, нейрофізіологічні основи і механізми уваги. Увага та установка у дітей з вадами слуху дошкільного віку.

Фізіологічною основою уваги є осередки збудження, що з'являється у корі великих півкуль головного мозку під впливом подразнень.

У стані уваги людина напружує м'язи, має своєрід¬ний вираз обличчя, здійснює особливі рухи (поворот очей і голови в бік подразника). Чутливість органів чуття до зовнішніх подразників підвищується або зни¬жується (внаслідок зосередження на внутрішній діяль¬ності, власних психічних станах). Змінюються вегета¬тивні процеси: серцебиття, кровообіг. Зовнішні зміни, виразні рухи свідчать про стан уваги людини.

Для уваги важливе значення мають лобні ділянки мозку. Там виявлено осо¬бливий тип нейронів - нейрони уваги (детектори новиз¬ни) і нейрони настанови (нейрони очікування).

Отже, анатомо-фізіологічною основою уваги є загальна активізація діяльності мозку, пов'язана зі збу¬дженням ретикулярної формації, підкірки, яка підви¬щує тонус кори. Механізми селективності забезпечують відділи неспецифічної системи мозку (вибіркова діяль¬ність ретикулярної формації).

Фізіологічний механізм уваги полягає в концентрації збудження, викликаного зовнішніми чи внутрішніми подразниками в певних ділянках кори головного мозку. Психологічний механізм забезпечує її через різноманітні зв'язки людини з оточенням, здатність ставити перед собою мету, підпорядковуючи її досягненню свої можли¬вості. Керуючись цілями й мотивами, людина спрямовує увагу на необхідні об'єкти та дії, зосереджується на них, абстрагується від усього, пов'язаного з метою діяльності, переборює відволікання, опановує свою увагу, організо¬вує, регулює і контролює діяльність.

Сучасні нейрофізіологічні дослідження підтвердили провідну роль коркових механізмів в регуляції уваги. Встановлено, що увага можлива лише на основі загальної бадьорості кори головного мозку, підвищеної активності її діяльності. Декотрі вчені підкреслюють особливо важливу роль лобних долей мозку у відборі інформації.

Передбачають, що ретикулярна формація являє собою комплекс кількох систем, одна з котрих забезпечує активацію орієнтувального рефлексу, інші - захисного, а треті - харчового. В даний час довільна увага розуміється як діяльність, котра спрямована на контроль своєї поведінки, на підтримку стійкості вибіркової активності.

У дітей з вадами слуху підвищене навантаження під час сприйняття на зір вимагає більш глибокого зосередження, стійкої уваги. Внаслідок напруження діти швидше втомлюються. Характерні труднощі переключення уваги, потрібно більше часу на входження в роботу. Це веде до зниження швидкості виконання завдань та зростання кількості помилок. Продуктивність уваги залежить від образної виразності матеріалу (так, коректурні проби з фігурними таблицями дають кращі результати, ніж з буквеними).

Затримується розвиток довільної уваги, яка формується найбільш активно в підлітковому періоді (в нормі – на 3-4 роки раніше).

6. Психіка і мозок дошкільника. Принципи і загальні механізми звязку.

Спинний мозок розташований усередині хребетного стовпа і є товстим шнуром, що складається з нервової тканини. Поперечний розріз спинного мозку показує, що по краях його знаходиться біла речовина, а всередині – сіра речовина.

У спинному мозку розташовані центри цілого ряду природжених безумовних рефлексів. Він регулює мускульні рухи людського тіла і кінцівок, а також роботу внутрішніх органів.

У спинному мозку знаходяться провідні шляхи, що складаються з пучків нервових волокон. По провідних шляхах збудження передається від периферичних нервових закінчень в головний мозок і з головного мозку до периферії – до м'язів, шкіри, внутрішніх органів.

Головний мозок знаходиться в кістковій черепній коробці, що надійно захищає його від пошкоджень. Мозок знаходиться у внутрішньому рідкому середовищі, що омиває його нейрони.

Головний мозок людини не є суцільною масою. Він складається з ряду відділів, пов'язаних один з одним. Нижній його відділ називається довгастим мозком, який сполучає спинний мозок з головним. Над довгастим мозком знаходяться середній мозок, мозочок, ще вище – проміжний мозок. Всі ці відділи зверху покриті великими півкулями.

Довгастий мозок виконує важливу роль в життєдіяльності організму. У ньому розташовані центри, регулюючі дихання, серцево-судинну діяльність, діяльність органів травлення. Тому не тільки видалення, а навіть пошкодження довгастого мозку закінчується смертю. Довгастий мозок і міст виконують дві функції – рефлекторну і провідникову.

До заднього мозку відносяться міст і мозочок. Мозочок регулює рівновагу і забезпечує координацію довільних рухів. При порушенні роботи або захворюванні мозочка тварина, наприклад, не може стояти і виробляє безперервні рухи головою, тулубом і кінцівками; не може координувати руху кінцівок.

При видаленні половини мозочка порушуються рухові функції на стороні операції.

Середній мозок виконує важливу роль в регуляції м'язового тонусу і здійсненні настановних і випрямних рефлексів, завдяки яким можливі стояння і ходьба.

Проміжний мозок має велике значення в інстинктивних і емоційних проявах людини. Тут же знаходяться центри обміну речовин в організмі, центри терморегуляції тіла. Порушення діяльності вказаних центрів приводить до розладу роботи органів чуття.

Проміжний мозок (diencephalon) До нього відносяться таламус, метаталамус і гіпоталамус. Таламус сортує сигнали і контролює автоматичні рухи. У людини таламус виконує істотну роль в емоційній поведінці, що характеризується своєрідною мімікою, жестами і зрушеннями функцій внутрішніх органів. При емоційних реакціях підвищується артеріальний тиск, частішають пульс, дихання, розширяються зіниці.. У метаталамусі розташовані ядра, що є рефлекторними центрами зору і слуху.

Гіпоталамус, відповідає за роботу центрів голоду, спрага, а також сон, температуру тіла і статеву поведінку. Поряд з ним знаходиться гіпофіз – залоза, регулююча зростання організму.

Ретикулярна формація. Між гіпоталамусом і середнім мозком знаходиться ретикулярна формація, регулятор активності мозку.

Всі відділи мозку взаємозв'язані між собою і є єдиною цільною системою.

У корі обох півкуль головного мозку розрізняють чотири частини: лобову, потиличну, тім'яну і скроневу. Лобові частки, виконують найважливішу роль в організації цілеспрямованої діяльності, підпорядкуванні її стійким намірам, спонукальним причинам (мотивам). При поразці лобових часток цілеспрямована осмислена поведінка стає неможливою, будь-яка випадкова відволікаюча обставина спонукає до невиправданої поведінки. Решта часток відає прийомом, переробкою і зберіганням інформації, що поступає від органів чуття. У потиличній частці знаходяться центри зору, в скроневій – центри слуху і нюху, в тім'яній – центри шкірних відчуттів (тепла, холоду, тиску).

А.Р. Лурія запропонував виділити три анатомічно відносно автономні блоку головного мозку, забезпечуючі нормальне функціонування відповідних груп психічних явищ Це блок тонусу кори, блок прийому, переробки і збереження інформації, блок програмування, регуляції і контролю діяльності.

Перший – блок мозкових структур, що підтримують певний рівень активності. Він включає неспецифічні структури різних рівнів: ретикулярну формацію стовбура мозку, структури середнього мозку, глибинних його відділів, лімбічеськой системи, медіобазальні відділи кори лобових і скроневих часток мозку. Від роботи цього блоку залежить загальний рівень активності і виборча активізація окремих підструктур, необхідна для нормального здійснення психічних функцій. Другий блок пов'язаний з пізнавальними психічними процесами, сприйняттям, переробкою і зберіганням різноманітної інформації, що поступає від органів чуття: зору, слуху, дотику і т.п. Його кіркові проекції в основному розташовуються в задніх і скроневих відділах великих півкуль. Третій блок охоплює передні відділи кори головного мозку. Він пов'язаний з мисленням, програмуванням, вищою регуляцією поведінки і психічних функцій, свідомим їх контролем.