32. Сприймання, його компенсаторні види, якості та розвиток дошкільників з вадами слуху

Сприймання – форма цілісного психічного відображення предметів або явищ при їх безпосередньому впливові на органи

Види сприймань

Види сприймань можуть бути визначені згідно з різними засадами. Наведемо головні з них.

В залежності від переважної ролі того або іншого аналізатора в структурі образу розрізняють наступні вигляди сприймання: кінестетичні, зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові.

В залежності від провідних аспектів об'єкта, що сприймаються, виділяють також такі класи сприймань:

• сприймання простору;

• сприймання часу;

• сприймання руху.

Сприймання простору включає сприймання:

• відстаней, на які предмети розміщені від нас і один від одного;

• напрямків, в яких вони знаходяться;

• розмірів предметів;

• форм предметів.

Головну роль в сприйманні простору грають кінестетичний і зоровий аналізатори.

Сприймання часу пов'язується в психології з тривалістю, швидкістю, послідовністю, одночасністю протікання тих або інших процесів. Тут головну роль грають слуховий, кінестетичний і тактильний аналізатори, причому слуховий аналізатор переважає в точності, в оцінці тривалості зовнішніх впливів всі інші аналізатори.

Сприймання руху — це відображення зміни положення предметів у просторі. Сприймання руху залежить від того, як сприймається рухомий предмет стосовно іншого нерухомого чи рухомого предмета.

Властивості сприймання

До основних властивостей сприймання відносять константність, предметність, цілісність, узагальненість, апперцепцію.

Предметність сприймання виявляється в тому, що об'єкт сприймається нами саме як відокремлене в просторі і в часу фізичне тіло. Найбільш яскраво дана властивість виявляється в феномені виділення фігури і тла.

Цілісність сприймання виявляється у незалежності цілісного образу від якості елементів. Будь-який образ цілісний. Під цим розуміється внутрішній органічний взаємозв'язок частин і цілого в образі.

Ще однією важливою характеристикою образу сприймання є його узагальненість. Вона означає віднесеність кожного образу до деякого класу об'єктів, які мають назву. В цьому відображається вплив не тільки мови, але й досвіду даної людини.

Константність - це відносна незалежність образу від умов сприймання, що виявляється в його незмінності: форма, колір, розмір та інші ознаки предметів і явищ сприймаються нами як постійні, незважаючи на те, що сигнали, що надходять від цих предметів в органи відчуттів, безперервно змінюються.

Апперцепція - зміст сприймання визначається і поставленим перед людиною завданням, і мотивами її діяльності.

Розрізняють сталу апперцепцію - залежність сприймання від усталених особливостей особи (світогляду, переконань, освіченості та ін.) і тимчасову апперцепцію, в якій відображаються ситуативні психічні стани (емоції, настанови, що виникають, і т. ін.).

33. Види уяви та її становлення у дошкільників з вадами слуху

21 питання+

Види уяви: - мимовільна; - довільна: а) відтворююча, б) творча – самостійність створення нових оригінальних образів. Уява може бути: активна і пасивна. Активна – спрямована на виконання творчого або логічного завдання. Пасивна – протікає без поставки мети. Вона може виникати людиною пасивно. Уява проявляється за змістом діяльності. Процеси уяви мають аналітико – синтетичний характер. Процеси уяви: - Антомонація, - Гіпербалізація, - Піокреслення, - Схематизція, - Типізація, Літота. У дітей з порушенням слуху є особливості ігрової діяльності, її розвиток загальмовується. Уява дуже пов’язана з розвитком мислення і мови, тому вона і загальмовується у розвитку ДВС. Через малий словниковий запас понятійне мислення збіднене, тому у ДВС дуже мале виникнення образів уяви, вони дуже бідні. Гра у ДВС більш предметна, потрібно навчати сюжетно – рольової гри. Діти спотворено сприймають словесну інформацію. Є великі труднощі в уявленні часових і просторових уявлень. У ДВС виникають труднощі наступності відтворення, можуть плутати початок і кінець, додавати події з особистого життя. Основна умова розвитку уяви – залучається дитиною до різносторонньої діяльності. Уява в дошкільному віці розвивається за допомогою образотворчої та ігрової діяльності. Розвивати уяву потрібно шляхом створення завдань для дитини.