Стаття 20. Компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать:

б) державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки;

У межах усіх цих просторів вітчизняним та міжнародним правом визнається повний суверенітет України, і тому правовідносини, зокрема й щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, регулюються Конституцією України, законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водним кодексом, Кодексом України про надра та іншими актами законодавства України. Порядок регулювання таких правовідносин, вирішення відповідних питань висвітлено у попередніх розділах підручника.

Слід взяти до уваги, що відповідно до частини першої ст. 13 Конституції України суверенітет України поширюється й на інші морські простори, до яких віднесено, зокрема, й континентальний шельф та виключну (морську) економічну зону. Передбачено, що їх природні ресурси, як і інші, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Згідно з п. 5 частини першої ст. 92 Конституції України засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу визначаються виключно законами України, якими і визначено, що ці ресурси мають загальнодержавне значення.

Виключна (морська) економічна зона як об’єкт...

Стаття 2. Визначення виключної (морської) економічної зони України

Морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України.

Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.

Стаття 3. Делімітація виключної (морської) економічної зони України

Делімітація виключної (морської) економічної зони провадиться з урахуванням законодавства України шляхом укладення угод з державами, побережжя яких протилежні або суміжні побережжю України, на підставі принципів і критеріїв, загальновизнаних у міжнародному праві, з метою досягнення справедливого вирішення цього питання.

Стаття 4. Суверенні права та юрисдикція України у виключній (морській) економічній зоні України

Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні має:

суверенні права щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо здійснення інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони, у тому числі виробництву енергії шляхом використання води, течій і вітру;

юрисдикцію, передбачену відповідними положеннями цього Закону та нормами міжнародного права, щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища;

інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України та загальновизнаними нормами міжнародного права.

Суверенні права та юрисдикція України щодо морського дна виключної (морської) економічної зони і його надр реалізуються відповідно до законодавства України про континентальний шельф та Кодексу України про надра.

117. Правове регулювання використання та охорони природних багатств континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони

Стаття 6. Права та обов'язки інших держав у виключній (морській) економічній зоні України

Україна, здійснюючи свої права і виконуючи свої зобов'язання у виключній (морській) економічній зоні, належним чином враховує права і зобов'язання інших держав.

У виключній (морській) економічній зоні України усі держави як прибережні, так і ті, що не мають виходу до морів, користуються, за умови дотримання положень цього Закону, інших актів законодавства України, а також загальновизнаних норм міжнародного права, свободою судноплавства і польотів, прокладання підводних кабелів і трубопроводів та іншими правомірними з точки зору міжнародного права видами використання морського простору.