5.5. Проголошення зунр та її цибулі з унр.

У Галичині - 18 жовтня 1918 р. у Львові відбулося загальне зібрано укр. політичних діячів Галичини і Буковини, що обрало керівний орган - Національний Рада, що заявив про прагнення об'єднати всі західно-укр. землі в єдину державу (Галіцню, Північно-Західний Буковину і Закарпаття). У листопаді 1918 р. Національний Рад увів війська у Львів і в Східну Галіцню, проголосив 18 листопада 1918 р утворення Західно-укр. Народної республіки (ЗУНР, Президент - Е. Петрушевич, голова уряду - К. Левицький). Було зроблено наступне: для захисту республіки - утворив власну Укр. Галицьку армію (УГА, 40 тис.), сформував місцевий адміністративний апарат керування (з австрійських органів влади на місцях), виступив проти націоналізації великих підприємств і передача землі селянам. відштовхнуло від Національної Ради селянські і робітники маси, прискорило утворення революційних Рад, Компартії В. Галичини і збройне повстання в Дрогобичі (квітень 1919 р.) з вимогою возз'єднання з Радянською В. У результаті: підірвана зсередини ЗУНР не зуміла відстояти С. Галичину і 3. Волинь, захоплену Польщею в червні-липні 1919 р.; уряд ЗУНР зі Львова переїхало в Станіслава. 3 листопада 1918 десятитисячний Буковинський Віче висунуло вимогу: «Хочемо до У», унаслідок чого: 1) відповідно до рішення укр. і румунських парламентаріїв до Відня 2) мова йшла не про автономію в складі Австро-Угорщини, а про приєднання австрійські частини Укр Буковини до УНР. На короткий час утворилася ЗУНР - буржуазна держава У. в 1918-1919 р. Більшість земель З. У не змогло домогтися незалежності, тому що: 1) їх повстання спалахували розрізнено друг від друга, були погано підготовлені, неорганізовані, поступалися в чисельності озброєнню військам сусідніх держав; 2) Сов. В. була не в силах надати їм дієву допомогу.

5.6. Встановлення Радянської влади в у у 1920 р. Підсумки та наслідки громадянської війни.

Положення на Україні в 1920 році характеризується закінченням цивільної війни. Радянсько-польська війна, причини: 1) прагнення уряду Пілсудского знищити Сов. Владу, 2) розширити межа Польщі (за рахунок частини Литви, Білорусії та України), 3) збити розжарення соціального невдоволення польських робітників і селян, переключивши їхню увагу від внутрішніх проблем на патріотичну хвилю, 4) скористатися спілкою з Петлюрою на дуже вигідних для Польщі умовах (по Варшавській угоді квіт. 1920 р. Петлюра обіцяв Польщі В. Галичину, 3. Волинь, частина Полісся, забезпечував продовольством підлогу. армію; надавав війська для походу на Київ). У результаті: створивши 2-кратну перевагу сил, Польща за декілька місяців захопила Білорусію, Правобережжя України та Київ. У відповідь Радянський уряд: 1) опублікував обертання до своїх громадян, у якому викривалися цілі імперіалістів, 2) оголосило нову мобілізацію що дала 0,5 млн. нових бійців; 3) не відбулося обіцяне Петлюрою «всенародне повстання» на Україні «проти Рад». У результаті настання Червоної армії: 1) у ході київської операції - Юго-Західний фронт (під командуванням Егорова), прорвав фронт, звільнив Київ і наступав на Львів; 2) Західний фронт (під командуванням Тухачевського ) звільнив Білорусію і наближався до Варшаві. В результаті швидкого Радянського настання було порушене співвідношення сил на користь Польщі, тому що: а) вторгнення на пол. територію викликала потужне національно-визвольний рух в Польщі, що посилилося через помилкове створення Тимчасового Революційного Комітету Польщі б) Польська армія швидко провела мобілізацію і знову отримала перевагу сил в) Сов. війська були виснажені і понесли великі втрати г) утворився величезний розрив між наступавшими Зап. і Південно-Західним фронтами. Польська армія, організувавши наступ, завдала поразки Кр. Армии, що понесла величезні втрати і відступила. Бачачи, що війна може прийняти затяжний характер, до чого не були готові обидві сторони. - Польща підписує з Росією й У Ризький мирний договір (березень 1921 р.), по якому до Польщі відходили західні райони України і Білорусії. Наступ Врангеля - зміцнившись у Криму, залишки Деникинской армії під командуванням барона Врангеля (150 тис.), використавши радянсько-польську війну, спробували організувати новий похід) невдалий прорив під Каховкою, у надії з'єднатися з польськими і петлюрівськими військами б) захват Мелитополя і Маріуполя, у надії прорватися до донського козацтва. У відповідь Радянським урядом: а) був утворений Південний фронт під командуванням Фрунзе (штаб дислокувався в Харкові) б) проведена нова мобілізація, сформована 2 Кінна армія (ком. Миронов), перекинені з Польського фронту 1-я Кінна армія й інші з "єднання , які відзначилися в) підписана спілка з Махно про спільні дії проти Врангеля. У результаті Червона Армія: 1) ударивши з Каховського плацдарму, звільнила південну; 2) 2-мя ударами (через Турецький вал і оз. Сиваш) прорвалася в Крим, де були знищені залишки врангелевской армії (частина з яких - 150 тис. військ і цивільного населення - евакуювала в Туреччину французька ескадра, що дотепер рахується видатною військовою операцією). Останнім осередком опору стала територія Межиріччя Дністра і Юж. Бугу, де знаходилися залишки білогвардійських і петлюрівських військ. Через нечисленність, відсутності широкої підтримки в населення вони були розгромлені Червоною Армією. Відзначилися при цьому корпус Червоного козацтва В. Примакова і кавалерійська бригада Г. Котовского.