
- •Основні етапи реплікації
- •Підтримування генетичної стабільності клітин: самокорекція і репарація днк
- •Будова гена прокаріотів та еукаріотів
- •Функціональні характеристики гена
- •Генетичний код, його властивості
- •Біосинтез білків
- •Екзонно-інтронна організація генома еукаріотів
- •Генна інженерія. Біотехнологія
- •Зчеплене успадковування. Механізм кросинговеру
- •Хромосомна теорія спадковості
- •Генетичні карти хромосом
- •Генетика статі
- •Успадковування захворювань людини, зчеплених зі статтю
- •Роль генотипу і навколишнього середовища в мінливості ознак
- •Комбінативна мінливість. Мутаційна мінливість
- •Мутагени: фізичні, хімічні, біологічні
- •Генетична небезпека забруднення середовища
- •Закон гомологічних рядів спадкової мінливості, його практичне значення
- •Генеалогічний метод. Правила побудови родоводів. Генетичний аналіз родоводів
- •Складання родоводу
- •Близнюковий метод
- •Визначення взаємодії генотипу та довкілля в прояві патологічних ознак людини
- •Цитогенетичний, біохімічний методи та днк-діагностика
- •Розділ 7 Спадкові хвороби людини Класифікація спадкових хвороб людини
- •Моногенні (молекулярні) спадкові захворювання
- •Запліднення
- •Онтогенез: типи, періоди, етапи
- •Етапи ембріонального розвитку людини
- •Диференціювання на молекулярно-генетичному, клітинному та тканинному рівнях
- •Природжені вади розвитку
- •Ембріональна індукція
- •Регуляція в процесі дроблення та її порушення (близнюки, вади розвитку, виродливість)
- •Періоди постембріонального розвитку людини
- •Особливості постнатального періоду індивідуального розвитку людини у зв'язку з її біосоціальною суттю
- •Біополе, біологічні ритми та їхнє медичне значення
- •Види та шляхи регенерації
- •Репаративна регенерація
- •Стимуляція регенераційних процесів
- •Види трансплантації тканин у людини
- •Старість як завершальний етап онтогенезу людини. Теорія старіння
- •Розділ 9 Медико-біологічні основи паразитизму. Медична протозоологія. Найпростіші
- •Вступ до медичної паразитології. Походження та еволюція паразитизму
- •Принципи класифікації паразитів
- •Принципи взаємодії паразита і хазяїна
- •Характерні риси і класифікація лідцарства Найпростіші (Ргоіогоа)
- •Тип Саркомастигофори (Sarcomastigophora). Клас Справжні амеби (Lobozea)
- •Дизентерійна амеба (Entamoeba histolytica)
- •Клас Тваринні джгутикові (Zoomastigophora). Медична географія, морфофуннціональні особливості, цикли розвитку, шляхи зараження та профілактика
- •Тип Апіномпленсні (Арісотріеха). Клас Споровики (Зрогогеа)
- •Тип Війкові (СіїіорНога). Клас Щілинороті (Кітозіотаіеа)
- •Розділ 10 Медична гельмінтологія. Плоскі та Круглі черви — паразити людини
- •Тип плоскі черви (Plathelminthes)
- •Клас Стьожкові — паразити людини
- •Тип Круглі черви (Nemathelminthes)
- •Розділ 11 Медична арахноентомологія
- •Клас Комахи (Insecta)
- •Розділ 12 Взаємозв'язок індивідуального та історичного розвитку. Біосфера та людина Структура та функції біосфери
- •Екологія людини
- •Єдність організму та середовища
- •Класифікація симбіологічних відносин за природою взаємовідносин
- •Види екосистем
- •Проникнення людини в біогеоценози
- •Формування антропоценозів
- •Екологічне прогнозування
- •Адаптація людей до екстремальних умов середовища
- •Вплив антропогенних факторів забруднення довкілля на здоров'я населення
- •Характеристика отруйних для людини рослин і тварин Отруйні рослини
- •Отруйні тварини
Зчеплене успадковування. Механізм кросинговеру
Коли ми доводили статистичний характер законів спадковості, встановлених Г. Менделем, то для спрощення припускали, що кожна з хромосом несе лише один ген. Але вчені вже давно звернули увагу на те, що кількість спадкових ознак організму значно перевищує кількість хромосом гаплоїдного набору. Вважають, що в людини є близько 100/гис. генів, а її каріотип складають 46 хромосом. Хромосомам властиві такі ознаки: постійність їхньої кількості, парність, індивідуальність. Зрозуміло, якщо в людини є така значна кількість генів та невелика кількість хромосом, то кожна з хромосом має багато генів. Це означає, що в кожній хромосомі розміщено багато генів. Тож разом із ознаками, що успадковуються незалежно, мають існувати й такі, що успадковуються зчеплено одна з одною, бо вони визначаються генами, розташованими в одній хромосомі. Гени, локалізовані в одній хромосомі, називають групою зчеплення.
Одними з перших зчеплене успадкування спостерігали В. Бет-сон і Р. Пеннет під час схрещування запашного горошку. Пояснити відхилення від теоретично очікуваного результату (9:3:3:1) вони не змогли.
Сила зчеплення неоднакова: є групи абсолютного та відносного зчеплення.
У разі абсолютного зчеплення гени розміщені так близько один до одного, що завжди успадковуються разом. Так, абсолютне зчеплення спостерігається в трьох пар генів (С, О, К), які детермінують резус-фактор людини.
Якщо зчеплення відносне, то під час мейозу в профазі І мейотичного поділу може відбуватися обмін ідентичними ділянками гомологічних хромосом — кросинговер.
Явище перехресту хромосом і кросинговер вивчав Т. Морган на дрозофілах. Самців дрозофіли, гомозиготних за домінантни
ми алелями забарвлення тіла (сіре) та формою крил (нормальні), схрестили із самками, гомозиготними за відповідними рецесивними алелями (чорне тіло — недорозвинені крила). Генотипи цих особин позначили відповідно ЕЕУУ та єєуу. Усі гібриди першого покоління мали сіре тіло і нормальні крила, тобто були гетерозиготними за обома парами алелів (генотип — ЕєУу).
Потім їх схрестили з особинами, гомозиготними за відповідними рецесивними алелями (аналітичне схрещування). Теоретично можна було очікувати два варіанти розщеплення. Якби гени, які зумовлюють забарвлення тіла та форму крил, містилися в негомо-логічних хромосомах, тобто успадковувалися незалежно, розщеплення мало бути таким: 25 % особин із сірим тілом і нормальними крилами, 25 % — із сірим тілом і недорозвиненими крилами, 25 % — з чорним тілом і нормальними крилами, 25 % — з чорним тілом і недорозвиненими крилами (тобто у співвідношенні 1:1:1:1). Якщо б ці гени розміщувалися в одній хромосомі й успадковувалися за абсолютним зчепленням, то було б отримано 50 % особин із сірим тілом і нормальними крилами та 50 % — з чорним тілом і недорозвиненими крилами (тобто — 1:1).
Результати стали такими: 41,5 % особин мали сіре тіло і нормальні крила, 41,5 % — чорнетіло і недорозвинені крила, 8,5% — сіре тіло і недорозвинені крила, 8,5 % — чорне тіло і нормальні крила. Як бачимо, мух з батьківськими генотипами значно більше (83 %), ніж мух з рекомбінованими ознаками (17 %). На підставі цих даних Т. Морган припустив, що гени, які визначають забарвлення тіла і форму крил, розташовані в одній хромосомі, але в процесі мейозу під час утворення гамет гомологічні хромосоми можуть обмінюватися ділянками, тобто має місце явище, яке дістало назву перехресту хромосом, або кросинговеру.
Неоднакова кількість генотипів пов'язана з утворенням неоднакової кількості відповідних гамет унаслідок кросинговеру: ЕV, eV — це некросоверні гамети, їх утворюється по 41,5 % кож-ного типу; ЕV, eV — кросоверні гамети, їх утворюється значно менше, кожного типу по 8,5 %. У дигетерозиготних самців дрозофіли утворюється однакова кількість чотирьох типів гамет ЕV, Ev, eV, ev,тому що в них не відбувається кросинговер.
Кросинговер збільшує комбінативну мінливість, сприяючи утворенню нових поєднань алелів. При цьому може відбуватись обмін кількома генами або ділянками одного гена, обох чи однієї нитки ДНК.