Тип Круглі черви (Nemathelminthes)

Представники цього типу мають веретенопо­дібне або ниткоподібне тіло. У поперечному зрі­зі — округлі. Зовні тіло вкрито багатошаровою оболонкою (кутикулою), що виконує захисні функції.^Під нею виявлено гіподерму — шар ци­топлазми з великою кількістю ядер. Уздовж тіла тягнуться чотири м'язові тяжі. Травна систе­ма — наскрізна — з ротовим та анальним отво­рами. У деяких паразитичних круглих червів 8 розвивається позакишкове травлення (за ним, ферменти виводяться в зовнішнє середовище, а напіврідка харчова кашка поглинається за допо­могою спеціально пристосованого ротового апа­рату). Нервова система розвиненіша, ніж у плос­ких червів. Виявлено концентрацію нервових вузлів біля переднього кінця тіла й утворення так званого навкологлоткового нервового кільця. Від нього відходять поздовжні нервові стовбури, сполучені пере­тинками. У багатьох нематод розвинені органи дотику, хімічного чуття. Система виділення нематод двох типів: канали виділень, що тягнуться вздовж тіла, і особливі клітини, що виділяють роз­чинні продукти обміну на поверхню тіла. Круглі черви розділь­ностатеві. Самці зазвичай дрібніші самок.

Усі внутрішні органи розміщені в порожнині тіла, яка запо­внена рідиною, за її допомогою відбувається обмін речовин між органами. До типу круглих червів належить лише один клас, що має медичне значення, — Власне круглі черви (Мешаіосіа).

Клас Власне круглі черви (Nematoda)

Захворювання, які спричинюють круглі черві, називають не-матодозами.

Життєві цикли круглих червів різноманітні. Залежно від осо­бливостей нематод поділяють на геогельмінтів та біогельмінтів.

Геогельмінти. До цієї групи належать аскарида людська, го­стрик, волосоголовець людський та кривоголовка дванадцятипа­лої кишки.

Аскарида людська — збудник аскаридозу паразитує тільки в людині. Трапляється повсюду. Є одним із найпоширеніших гельмінтів людини. Розміщення: тонка кишка; спеціальних ор­ганів фіксації не має, утримається у просвіті кишки завдяки по­стійному руху назустріч потоку їжі. Самка за добу виділяє понад 200 000 яєць. Статевозріла особина має тіло циліндричної форми, загострене на кінцях, жовто-роженого кольору. Самки завдовжки 20—40 см, самці — 5—25 сй (мал. 38). Ротовий отвір оточений трьома губами (однією дорсальною і двома вентральними), на яких розміщена пара чутливих сосочків. На бічних поверхнях помітні поздовжні лінії, в яких проходять канали видільної системи. У самця хвостовий кінець зігнутий у вигляді гачка на черевний бік. У самки на передній третині тіла виявлено кільцеподібну пере­тяжку, на якій з черевного боку відкривається зовнішній стате­вий отвір. Яйця можуть бути заплідненими і незаплідненими. За­пліднені яйця округлі і овальні, розміром 60—70 х 40—50 мкм, жовто-коричневого кольору. Незапліднені яйця овальної або не­правильної форми, великі (80 х 55 мкм). Білкова оболонка нерів­на, жовто-коричневого кольору, її взагалі може не бути.

Патогенна дія: виражена токсико-алергійна дія, ураження стінки капілярів і тканини альвеол; у період міграції призводять до дрібних крововиливів у тканину легень; дорослі аскариди ме­ханічно ушкоджують стінки кишки, спричинюють приєднан­ня бактеріальної інфекції, розвиток дисбактеріозу; зумовлюють формування патологічних кишкових рефлексів у результаті по­стійного подразнення стінок кишок; поглинають поживні речо­вини, сприяють гіповітамінозам, виснаженню організму.

Лабораторна діагностика: виявлення личинок у мокротинні (ларвоскопія) при легеневій стадії хвороби; овоскопія фекалій (яйця у фекаліях можуть бути відсутні, якщо в кишках містяться лише самці або недозрілі аскариди); серологічні реакції тощо.

Профілактика: особиста — дотримання правил особистої гігі­єни; суспільна — виявлення і лікування хворих, запобігання фе­кальному забрудненню ґрунту, очищення стічних вод, санітарно-просвітницька робота,

Гострик — збудник ентеробіозу (мал. 39). Паразитує тільки в людині. Поширення повсюдне, частота захворюваності вища в країнах з помірним кліматом. Розміщення: нижній відділ тонкої і верхній відділ товстої кишки. .Статевозріла особина — білого кольору, самець завдовжки 2—3 мм, самка — 8—13 мм. На пе­редньому кінці тіла кутикула розширюється, утворює везикулу. Задній кінець стравоходу має розширення — бульбус. У самки за­дній кінець тіла загострений (крізь кутикулу просвічується матка з яйцями), а у самця — тупий, закручений на черепний бік. Яйця безбарвні, прозорі, розміром 50—60 х 20 ЗО мкм; за формою — овально-асиметричні (один бік рівний, протилежний,— опуклий). Усередині яйця виявлено личинку.

Патогенна дія: токсико-алергійна дія; ураження слизової оболонки кишки, шкіри періанальної ділян­ки; приєднання вторинної інфекції; розвиток запаль­них процесів піхви (у разі заповзання гостриків у ста­теві шляхи).

Лабораторна діагнос­тика: овоскопія зскрібка з періанальних складок або використання методу "лип­кої стрічки"; дослідження на ентеробіоз повторюють тричі з інтервалом 2— З дні; гельмінтоскопія фе­калій у разі високого сту­пеня інвазії або проносу.

Профілактика: особис­та — дотримання правил особистої гігієни; суспіль­на — щорічне обстеження дітей і персоналу в дитячих садках, молодшій школі, ретельне дотримання санітарного режиму в дитячих установах, санітарно-просвітницька робота.

Мал. 39. Самець і самка гострика (Enterobius vermicularis): 1 — рот; 2 — везикула; 3 — стравохід; 4 — бульбус; 5 — кишки; 6 — статевий отвір; 7 — матка; 8 — яйцепровід; 9 — яєчник; 10 — анальний отвір; 11 — сім'яник

Волосоголовець люд­ський — збудник трихоце­фальозу (мал. 40). Парази­тує тільки в людині. Поширення повсюдне,) частіше трапляється в районах з теплим вологим кліматом. Розміщення: товста (сліпа) кишка. Статевозріла особина завдовжки 3—5 см. Передній кінець становить 2/3 довжини тіла, стоншений, нагадує волосину. У ньо­му розташований стравохід. Задній кінець тіла розширений, там містяться кишки і органи репродукції. У самців задній кінець тіла спірально закручений. Яйця жовтувато-коричневого кольору, роз­міром 50—54 х 23—26 мкм із дрібнозернистим вмістом.

Мал. 40. Самець і самка волосоголовця людського (ТгісЬосерЬаІиз ІгісНіигиз): 1 — передній кінець тіла; 2 — задній кінець тіла

Патогенний вплив: токсико-алергійна дія; порушення ціліс­ності слизової оболонки кишки зумовлює приєднання вторинної інфекції; формування патологічних кишкових рефлексів.

Лабораторна діагностика: овоскопія фекалій.

Профілактика така сама, як і при аскаридозі.

Анкілостома (кривоголовка) паразитує у дванадцятипалій кишці людини, спричиняючи захворювання анкілостомоз; поши­рена у тропічному, субтропічному і помірному кліматичних по­ясах земної кулі (Латинська Америка, південь США, Індонезія та інші країни). Крім того, анкілостомоз трапляється на Закавказзі, у Середній Азії, на Далекому Сході і т.д. Згідно з даними мину­лих років, анкілостомідозами у світі вражено близько 450 млн людей, тобто близько 10 % усього населення земної кулі. Паразит червонуватого кольору.)Довжина тіла самки 10—13 мм; хвосто-' вий кінець різко звужений і має гострий штифт. Довжина самця 8—11 мм; хвостовий кінець закінчується копулятивноюсумкою — бурсою. Головний кінець загнутий на спині, а ротова порожнина оточена хітиновими зубцями.^Іаразит оре^кров, руйнуючи цими зубцями слизову оболонку кишки. Стравохід займає 1/5 частину його тіла. У самки товста кишка відкривається анальним отво­ром. У самця вона разом із сім'явипорскувальним каналом впадає в копулятивну сумку, де відкривається отвір залоз. Статева сис­тема самця і самки парна. Яйця кривоголовки безбарвні, прозорі, овальної форми, з тупозаокругленими полюсами та тонкою обо­лонкою. Усередині яйця, яке тільки-но вийшло з матки, помітно 2—4 шари роздроблення. Розмір яєць 56—60 х 34—40 мкм.

Життєвий цикл: геогельмінти на стадії яйця або личинки обов'язково розвиваються^узовнішньомусередовищі, зазвичай у ґрунті. Статевозрілі гельмінти паразитують у проси і і і кишки і розмножуються яйцями. Яйця, що потрапляють у ґрунт, самі стають інвазійними, або вже личинки досягають інвазивності за деякий час. Геогельмінти паразитують лише в організмі людини, і тому відповідні нематодози є антропонозними хворобами. Ли­чинки деяких нематод цієї групи розвиваються в організмі люди­ни, здійснюючи складні переміщення кровоносними судинами і дихальною системою. Розвиток інших геогельмінтів від яйця до статевозрілої стадії відбувається у кишках без переміщення.

Патогенна дія: 1) у дихальній системі личинки спричиняють крововиливи та пневмонію; 2) зумовлюють кишкові крововили­ви, анемію, біль у животі, зниження апетиту, слабкість, головний біль, судоми; 3) алергійні реакції; 4) отруєння організму продук­тами життєдіяльності.

Лабораторна діагностика: діагноз ставлять на основі виявлен­ня у мазках із фекалій яєць паразитів.

Особиста профілактика: дотримання правил особистої гігієни. Суспільна профілактика — виявлення і лікування хворих, охоро­на ґрунту від забруднення фекаліями.

Біогельмінти. Біогельмінти на всіх стадіях розвиваються в ор­ганізмах хазяїна і більшу частину життєвого циклу проводять у тканинах внутрішнього середовища. У всіх біогельмінтів виявле­но живородіння. Представники цієї групи трихінела іришта.

Трихінела — збудник трихінельозу^лал. 41). Поширення — переважає у країнах Північної півкулі (Європа, Росія, СІЛА), хоча випадки трихінельозу людини і тварин описані всюди, крім Австрії. Розміщення: статевозрілі особини — у тонкій кишці, ли­чинки — у м'язах. Статевозріла особина має посмуговану кути­кулу. Довжина самки — 3—4 мм, самця — 1,4—1,6 мм. Передня половина тіла самки звужена. У ротовій капсулі розміщений ст

л ет. Самки живородні, із непарним статевим апаратом. Особливість життєвого циклу: один і той самий організм послідовно стає оста­точним і проміжним хазяїном.

Патогенна дія: ви­ражена алергійна ре­акція організму в пе­ріод міграції личинок; травмувальна дія ли­чинок у період мігра­ції; інтоксикація про­дуктами життєдіяль­ності паразита.

Лабораторна діагностика: серологічні реакції, які обов'язково проводять повторно, з огляду на динаміку наростання титру антитіл; ларвоскопія (виявленнz личинок) у біоптаті м'язів хворого (частіше досліджують наl

сухожильну ділянку литкового м'яза).

Профілактика: особиста — не споживати свинину, що не про­йшла санітарно-ветеринарного контролю (термічна обробка три-хінельозного м'яса неефективна,-тому що личинки зберігають життєздатність завдяки щільним звапненим капсулам); громад­ська — санітарно-ветеринарний контроль на бойнях і ринках та знищення трихінельозного м'яса, утримання свиней в упорядко­ваних свинарниках, санітарно-просвітницька робота.

Ришта — збудник дракункульозу (мал. 42). Поширення: осе­редки хвороби у країнах із тропічним і субтропічним кліматом (Індія, Пакистан, Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Центральна Аф­рика). Статевозріла особина ниткоподібна, білого кольору. До-

Мал. 42. Самець і самка ришти (Бгасипсиїиз тесііпепзіз)

вжина самки — 70—120 см, ширина — 0,9—1,7 мм, самця — до З см. Живородні. Остаточний хазяїн — людина, можуть бути до­машні і дикі тварини, проміжний хазяїн — прісноводний ракопо­дібний циклоп.

Патогенна дія: токсико-алергійна дія; ураження тканин і при- єднання вторинної інфекції.

Лабораторна діагностика зазвичай не потрібна. Серологічні реакції проводять у разі атипового розміщення.

Профілактика. Особиста: кип'ятіння води; суспільна: вияв­лення і лікування хворих, благоустрій водойм, устаткування окре­мих джерел питної води, знищення циклопів у відкритих водо­ймах диметилдитіокарбаматом цинку, санітарно-просвітницька.