Клас Стьожкові — паразити людини

Клас налічує близько 1500 видів. Усі вони є паразитами трав­ної системи хребетних.

Тіло стьожкових червів, або стробіл, стрічкоподібне. На пере­дньому кінці — голівка (сколекс; мал. 33) з органами прикріплен­ня — присосками та гачечками. За головкою — шийка, від якої відходять членики, або проглотиди (мал. 34). Спочатку розміщені молоді членики, які недавно відбрунькувалися від шийки і мають недорозвинену статеву систему, далі — гермафродитні членики, в яких функціонують як чоловічі, так і жіночі статеві системи, і нарешті — зрілі членики, які мають зазвичай лише матку, запо­внену яйцями. Чоловічі статеві органи в останніх члениках атро­фовані. У процесі росту гельмінта зрілі членики одриваються,

Мал. 33. Сколекси: А — ціп'яка озброєного (Таепіа $оІіит); Б — ціп'яка неозброєного (ТаепіагНупсгіиз задіпаїиз); В — стьожака широкого (ОірЬуІІоЬоіЬгішп): 1 — присоски; 2 — хоботок з вінчиком гачків;

З — ботрії

Мал. 34. Зрілі членики: А — ціп'яка озброєного (Taenia solium): Б — ціп'яка неозброєного (Taeniarhynchus saginatus): 1 — центральний стовбур матки; 2 - бічні відгалуження матки

гермафродитні перетворюються на зрілі і від шийки утворюються нові молоді членики.

Стьожкові черви повністю втратили травну систему. Вони та­кож усмоктують поживні речовини поверхнею тіла. Покриви тіла мають безліч виростів — ворсинок, що значно збільшує їхню по­верхню та полегшує поглинання поживних речовин.

Нервова система та органи виділення мають будову, характер­ну для плоских червів. Статева система складається з тих самих органів, що і гермафродитна статева система сисунів. Особливіс­тю є багаторазове її повторення у кожному членику тіла і поступо­ве дозрівання від переднього до заднього кінця тіла.

Життєвий цикл: статевозріла особина паразитує у кишках основного хазяїна. Яйця, які виділяються у навколишнє серед­овище, мають уже сформовану личинку — онкосферу, яка далі розвивається в організмі проміжного хазяїна. Зараження проміж­ного хазяїна відбувається під час споживання брудної їжі та води з яйцями. За допомогою гачків онкосфери проникають у стінку тонкої кишки, потрапляють у кровоносні або лімфатичні судини і розносяться по організму, осідаючи у різних органах проміжного хазяїна (насамперед у печінці, легенях, м'язах, головному і спин­ному мозку). Тут онкосфери розростаються і перетворюються у фіни. Фіна — це пухирчата форма паразита зазвичай із порож­ниною всередині та з однією чи кількома сформованими головка­ми. Остаточний хазяїн заражається, споживаючи разом із фінами тканини проміжного хазяїна. При цьому головка паразита при­кріплюється до стінок кишки, після чого починаються утворення члеників і ріст гельмінта.

Стьожкові черви — паразити людини — поділяють на три гру­пи: 1) які використовують людину як остаточного хазяїна; 2) які паразитують у людині як у проміжному хазяїні; 3) які паразиту­ють в організмі людини весь життєвий цикл.

Відповідно, різноманітними є шляхи зараження людини, роз­міщення, патогенна дія паразитів, діагностика і профілактика захворювань. Захворювання, спричинені стьожковими паразита­ми, називають цестодозами.

Стьожкові черви, які використовують лю­дину як остаточного хазяїна. До них нале­жать бичачий ціп'як, свинячий ціп'як.

Ця група гельмінтів паразитує в організ­мі людини на статевозрілій стадії життєвого циклу винятково у тонкій кишці. Більшість стьожкових червів дуже великі, мають орга­ни прикріплення. Зараження людини відбу­вається під час споживання м'яса чи риби з інвазійними личинками.

Патогенна дія: 1) споживання вели­кої кількості поживних речовин з кишок;

2. отруєння людини продуктами виділення;

3. пригнічення розмноження кишкових бак­терій; 4) порушення всмоктування вітамінів. У хворих відзначають анемію, схуднення, порушення апетиту і процесу травлення.

Лабораторна діагностика: діагноз киш­кових цестодозів ставлять при виявленні у фекаліях зрілих члеників та яєць паразитів.

П рофілактика: для особистої профілак­тики перед споживанням варто старанно

Мал. 35. Ехінокок: 1 — хоботок із віночком гачків; 2 — присоска; З — сколекс; 4 — незрілі проглотиди; 5 — гер­мафродитна проглотида; 6 — зріла проглотида; 7 — вивідний отвір

проварити або підсмажити м'ясо чи рибу. Суспільна профілакти­ка — санітарний контроль продуктів харчування тваринного по­ходження, охорона пасовищ та водоймищ від забруднення фека­ліями людини.

Стьожкові черви, які паразитують у людині як у проміжному ха-зяїні. До них належать ехінококи (мал. 35), альвеококи (мал. 36). Ці гельмінти паразитують в організмі людини на стадіях фіни і роз­міщуються в тканинах внутрішніх органів: м'язах, печінці, голов­ному та спинному мозку. Часто їх виявляють у легенях. Зараження людини відбувається при проковтуванні яєць паразитів, які виділя­ються з фекаліями тварин. Тварини є остаточними хазяїнами.

Латогенний вплив: велике значення має зосередження пара- зита у життєво важливих органах людини і швидкість росту па- разита. Особливо небезпечним є ураження мозку, легень та пе- чінки. За відсутності лікування хворі зазвичай помирають.

Лабораторна діагностика: з тієї причини, що фіни не мають зв'язку з навколишнім се- редовищем і нічого не виділяють, окрім токсичних продуктів дисиміляції, діагноз цесто- дозів цієї групи ставлять за результатами спеціальних методів дослідження: рентгенологіч

ного, біохімічного та імунологічного. г>^-4

Профілактика: спрямована на запобігання проковтуванню людиною яєць паразитів.

Стьожкові черви, які паразитують в орга­нізмі людини весь життєвий цикл. Такі випад­ки трапляються дуже рідко. Сюди належить лише один вид — карликовий ціп'як (мал. 37).

Життєвий цикл: проковтнуті яйця пара­зита потрапляють у тонку кишку. Із них ви­ходять онкосфери, які проникають у ворсинки кишки, де перетворюються на фіни, які руйну­ють ворсинки слизової оболонки кишки, при­кріплюються до його стінок і перетворюються у статевозрілу особину.

Мал. 36. Альвеокок (Аіуеососсиз тиІШосиїагіз): 1 — головка; 2 — присоска; 3 — незріла проглоти-да;

4 — гермафродитна проглотида; 5 — зріла про-глотида; 6 — матка; 7 — вивідний отвір

Мал. 37. Карликовий ціп'як (Hymenolepis): 1 — сколекс; 2 — хоботок із гачками; 3 — присоски; 4 — шийка; 5 — стробіла; 6 — незріла проглотида; 7 — гермафродитна проглотида; 8 — зріла проглотида

Патогенна дія: нагадує дію великих кишко­вих цестод (стьожкових червів). У людини одно­часно паразитує велика кількість цих паразитів.

Лабораторна діагностика. Велике значення має виявлення яєць у мазках із фекалій.

Особиста профілактика — дотримуватися правил особистої гігієни, суспільна — обсте­ження на наявність яєць паразитів у дитячих закладах.