Розділ 9 Медико-біологічні основи паразитизму. Медична протозоологія. Найпростіші

паразити людини

Вступ до медичної паразитології. Походження та еволюція паразитизму

Сучасні тенденції паразитарних захворювань характеризу­ються збільшенням загальної інвазованості. Так, в Україні що­річно виявляють близько 4,5 млн паразитарних хвороб. У Росії на паразитози хворіють понад 20 млн осіб. Проте справжня захво­рюваність на них вища від зареєстрованої в три рази, зокрема на ентеробіоз, опісторхоз, гіменолепідоз, дифілоботріоз та ехіноко­коз. Ризик для здоров'я, спричинений як тривалим безпосеред­нім впливом паразита на функціональні системи організму, так і опосередковано, сприяє виникненню інших патологічних станів.

Факторами, що значною мірою сприяють високому рівню по­ширення паразитарних хвороб, є стан зовнішнього середовища і несприятливі соціально-економічні умови. До зростання інтен­сивності паразитозів призвели, зокрема, погіршення санітарного очищення населених пунктів, видалення та знезаражування не­чистот. Така ситуація ускладнюється скиданням знезаражених стічних вод у прісні водойми.

Останнім часом різко зросли надмірні міграційні процеси на­селення як у межах України, так і в далекому зарубіжжі, що є однією з причин поширення цих хвороб.

У медичній паразитології особливого значення набула зміна вірулентності і патогенності паразитів — збудників малярії, шис-тосомозу, онхоцеркозу та ін. Це є причиною того, що паразитар­ні хвороби набули хронічного перебігу, спричинюють вторинний імунодефіцит, затримку фізичного і психічного здоров'я дітей і зниження працездатності дорослих.

Паразитарні хвороби — наймасовіші причини захворюваності і смертності населення.

Паразитизм поширений у природі (бактерії, віруси, гриби, ба­гато безхребетних). Особливо багато видів паразитів серед типів найпростіших, плоских і круглих червів.

Паразитологія — наука про біологію та екологію паразитів, їхні взаємини з хазяїнами і навколишнім середовищем, спричи­нені ними хвороби і заходи боротьби з ними в людини, тварин і рослин. Вона вивчає морфологію, фізіологію і функціональні при­стосування в процесі формування паразитизму як явища, причи­ни й механізми розвитку багатьох хвороб людини, свійських і ди­ких тварин та рослин.

Медична паразитологія розробляє питання біології та еколо­гії паразитів людини, спричинених ними хвороб, методи їхньої діагностики, лікування і профілактики.

Медичну паразитологію поділяють на три розділи:

1. медична протозоологія — вивчає паразитів людини, які н лежать до підцарства одноклітинних і призводять до протозойних захворювань;

2. медична гельмінтологія — вивчає паразитів людини, які на­лежать до плоских і круглих червів і спричинюють гельмінтози;

3. медична арахноентомологія — вивчає членистоногих, які є переносниками, природними резервуарами або збудниками хво­роб людини.

Елементарна паразитарна система включає два компоненти: організм-паразит і організм-хазяїн. Для паразита організм хазяї­на виконує такі функції:

• місце проживання;

• джерело живлення;

• "захищає" паразита;

• створює умови для розмноження;

• регулює зв'язок між паразитом і середовищем проживання хазяїна.

Організм хазяїна для паразита є середовищем першого по­рядку, а середовище існування хазяїна — середовищем другого порядку. Ідея про подвійне середовище існування паразита нале­жить Є.Н. Павловському.

Ставлення до паразитизму як біологічного явища не повинно бути лише негативним, адже відносини в системі "паразит — ха­зяїн" ґрунтуються на певних екологічних закономірностях. Так, паразити беруть участь у регуляції чисельності в популяціях хазяїна, інакше вона зросте. А це, у свою чергу, призведе до ви­снаження харчових ресурсів, порушення екологічної рівноваги і може нанести збитків самому паразитові.