
- •Основні етапи реплікації
- •Підтримування генетичної стабільності клітин: самокорекція і репарація днк
- •Будова гена прокаріотів та еукаріотів
- •Функціональні характеристики гена
- •Генетичний код, його властивості
- •Біосинтез білків
- •Екзонно-інтронна організація генома еукаріотів
- •Генна інженерія. Біотехнологія
- •Зчеплене успадковування. Механізм кросинговеру
- •Хромосомна теорія спадковості
- •Генетичні карти хромосом
- •Генетика статі
- •Успадковування захворювань людини, зчеплених зі статтю
- •Роль генотипу і навколишнього середовища в мінливості ознак
- •Комбінативна мінливість. Мутаційна мінливість
- •Мутагени: фізичні, хімічні, біологічні
- •Генетична небезпека забруднення середовища
- •Закон гомологічних рядів спадкової мінливості, його практичне значення
- •Генеалогічний метод. Правила побудови родоводів. Генетичний аналіз родоводів
- •Складання родоводу
- •Близнюковий метод
- •Визначення взаємодії генотипу та довкілля в прояві патологічних ознак людини
- •Цитогенетичний, біохімічний методи та днк-діагностика
- •Розділ 7 Спадкові хвороби людини Класифікація спадкових хвороб людини
- •Моногенні (молекулярні) спадкові захворювання
- •Запліднення
- •Онтогенез: типи, періоди, етапи
- •Етапи ембріонального розвитку людини
- •Диференціювання на молекулярно-генетичному, клітинному та тканинному рівнях
- •Природжені вади розвитку
- •Ембріональна індукція
- •Регуляція в процесі дроблення та її порушення (близнюки, вади розвитку, виродливість)
- •Періоди постембріонального розвитку людини
- •Особливості постнатального періоду індивідуального розвитку людини у зв'язку з її біосоціальною суттю
- •Біополе, біологічні ритми та їхнє медичне значення
- •Види та шляхи регенерації
- •Репаративна регенерація
- •Стимуляція регенераційних процесів
- •Види трансплантації тканин у людини
- •Старість як завершальний етап онтогенезу людини. Теорія старіння
- •Розділ 9 Медико-біологічні основи паразитизму. Медична протозоологія. Найпростіші
- •Вступ до медичної паразитології. Походження та еволюція паразитизму
- •Принципи класифікації паразитів
- •Принципи взаємодії паразита і хазяїна
- •Характерні риси і класифікація лідцарства Найпростіші (Ргоіогоа)
- •Тип Саркомастигофори (Sarcomastigophora). Клас Справжні амеби (Lobozea)
- •Дизентерійна амеба (Entamoeba histolytica)
- •Клас Тваринні джгутикові (Zoomastigophora). Медична географія, морфофуннціональні особливості, цикли розвитку, шляхи зараження та профілактика
- •Тип Апіномпленсні (Арісотріеха). Клас Споровики (Зрогогеа)
- •Тип Війкові (СіїіорНога). Клас Щілинороті (Кітозіотаіеа)
- •Розділ 10 Медична гельмінтологія. Плоскі та Круглі черви — паразити людини
- •Тип плоскі черви (Plathelminthes)
- •Клас Стьожкові — паразити людини
- •Тип Круглі черви (Nemathelminthes)
- •Розділ 11 Медична арахноентомологія
- •Клас Комахи (Insecta)
- •Розділ 12 Взаємозв'язок індивідуального та історичного розвитку. Біосфера та людина Структура та функції біосфери
- •Екологія людини
- •Єдність організму та середовища
- •Класифікація симбіологічних відносин за природою взаємовідносин
- •Види екосистем
- •Проникнення людини в біогеоценози
- •Формування антропоценозів
- •Екологічне прогнозування
- •Адаптація людей до екстремальних умов середовища
- •Вплив антропогенних факторів забруднення довкілля на здоров'я населення
- •Характеристика отруйних для людини рослин і тварин Отруйні рослини
- •Отруйні тварини
Біополе, біологічні ритми та їхнє медичне значення
Біополе (аура) — польова структура, яка оточує всі живі організми. Воно ускладнюється з еволюцією біологічних видів. Ауру нперше зафіксував на фотоплівці фізик С.Д. Кірліан; це назвали ефектом Кірліана. Пізніше академік К.Г. Коротков використав це явище у створенні приладу і методу біоелектрографії для реєстрації і медичного оцінювання тонких тіл у ГРВ (газорозрядна нізуалізація). Доведено, що видалення частини структури тіла не ипливає на ауру — вона залишається незмінною, навіть у фантомі. Біополе складається з кількох польових структур (ефірного, астрального, ментального та ін.), які вібрують у різних частотах.
Біологічні ритми, або біоритми, — це більш-менш регулярні зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів. Здатність до таких змін життєдіяльності передається спадково і знайдена практично в усіх живих організмів. їх можна спостерігати в окремих клітинах, тканинах і органах, у цілих організмах і популяціях.
Виділяють такі важливі досягнення хронобіології:
Біологічні ритми винайдено на всіх рівнях організації живої природи — від одноклітинних до біосфери. Це свідчить про те, що біоритміка — одна з найзагальніших властивостей живих систем.
Біологічні ритми визнано найважливішим механізмом регуляції функцій організму, що забезпечує гомеостаз, динамічну рівновагу і процеси адаптації в біологічних системах.
Установлено, що біологічні ритми, з одного боку, мають ендогенну природу і генетичну регуляцію, а з другого — їх суть тісно пов'язана з модифікаційним фактором зовнішнього середо-іішца — датчиками часу. Цей зв'язок, що лежить в основі єдності організму із середовищем, в основному визначає екологічні закономірності.
Сформульовані положення про тимчасову організацію жи-пих систем, у тому числі людини, є одним з основних принципів біологічної організації. Розвиток цих положень дуже важливий для аналізу патологічного стану живих систем.
Виявлено біологічні ритми чутливості організмів до дії факторів хімічної (серед них — лікарські засоби) та фізичної природи. Це стало основою для розвитку хронофармакології, тобто способів прийняття ліків з урахуванням залежності їхньої дії від фаз біологічних ритмів функціонування організму і від стану його тимчасової організації, що змінюється при розвитку хвороби.
Закономірності біологічних ритмів беруть до уваги під ч профілактики, діагностики та лікування захворювань.
Біологічні ритми розподіляють на фізіологічні та екологіч Періоди фізіологічних ритмів, як правило, становлять від час ки секунди до кількох хвилин. Це, приміром, ритми биття сер та артеріального тиску. Є дані про вплив, наприклад, магнітно поля Землі на період і амплітуду енцефалограми людини.
Екологічні ритми за довготою збігаються з яким-небуть зв чайним ритмом навколишнього середовища. До них віднося добові, сезонні (річні), припливні та місячні ритми. Завдяки ек логічним ритмам організм орієнтується в часі та наперед г ється до існування. Так, деякі квіти розкриваються незадовго світанку, ніби знаючи, що невдовзі зійде сонце. Багато тварин до настання холоду впадають у зимову сплячку або мігрують. Т ким чином, екологічні ритми слугують організму як біологічн годинник.
Біоритми організму (добові, місячні, річні) практично зал шилися незмінними з давніх часів і не можуть наздогнати рит сучасного життя. У кожної людини за добу чітко прослідковуют ся піки й спади важливих систем життя. Найважливіші рит можуть бути зафіксовані в хронограмах. Основними показник ми в них є температура тіла, пульс, частота дихання в спокої інші показники, які можуть визначити тільки спеціалісти. Зн ючи нормальну індивідуальну хронограму, можна виявити небе пеку захворювання, організувати свою діяльність стосовно можливостей організму, запобігти-зривам у його роботі.
Життя на Землі підкоряється законам природи, на нього впливають сонячні і місячні ритми. Усе живе підпорядковано річним ритмам — чотири пори року. Місячні ритми мають чотири періоди: новий місяць, місяць, який росте, повний місяць, старий місяць. Період росту місяця сприяє росту і насищенню організму — в цей час садять і обрізують рослини. У повний місяць спостерігається максимальний підйом рідини, це період підвищення внутрішньочерепного артеріального тиску. Період старого місяця сприятливий для видалення надлишків з організму: шлаків, жирів, пухлин.
Органи та системи живих організмів живуть за добовими ритмами активності меридіанів, по 2 год активності на добу з проти-фазою пасивності за правилом день—ніч. Наприклад: серце активне об 11—13-й год і пасивне о 23—1-й год; шлунок активний о 7—9-й год і пасивний о 19—21-й год. Час активності використо-иують для насищення і лікування органа, а час пасивності — для очищення від шлаків. Наслідок хірургічного лікування залежить під часу його вибору за місячним календарем. Біологічні форми — завжди відкриті системи, що підлягають закону ентропії, на які нпливають зовнішні фактори і все починається на польових структурах, а тіло — кінцева форма цих змін. Усі хвороби починаються на тонкому енергетичному рівні.