Особливості постнатального періоду індивідуального розвитку людини у зв'язку з її біосоціальною суттю

В ембріональному періоді закладання, диференціювання і роз­виток органів та систем перебуває під домінуючим генним конт­ролем з досить обмеженим впливом зовнішньосередовищних чин­ників через материнський організм.

Постнатальний період розвитку людини з моменту її народження забезпечується гомеостатичними механізмами. Після народження дитини збільшується модулювальний вплив факторів зовнішнього середовища, насамперед харчування, виховання, позитивних і нега­тивних впливів на організм. У цей період інтенсивно утворюються клітини, які забезпечують реакції клітинного (Т-лімфоцити) і гумо­рального (В-лімфоцити) імунітету. Співвідносна роль генетичного і нейроендокринного контролю змінюється в напрямку певної пере­ваги нервової й ендокринної регуляції над геномною, при цьому в певні періоди розвитку генні впливи зростають.

У постнатальному розвитку критичні періоди або фази розді­ляють окремі етапи онтогенезу. Виділення постнатальних кри­тичних періодів розвитку запропонував Ю.Є. Вельтіщев. При цьому взято за основу об'єктивні і добре відомі прояви репресії генів і генного переключення (табл. 9).

Ювенільний період визначається ча­сом від народження організму до статевої зрілості. Тут відбува­ється функціональне дозрівання різних систем організму, зокре­ма нервової, імунної, ендокринної і репродуктивної.

Пубертатний період супроводжується розвитком вторинних статевих ознак, настає статева зрілість організму. Органи дося­гають максимального розвитку за дії гуморальної та ендокринної нейро регуляції.

Період зрілості характеризується найнадійнішими механіз­мами гомеостазу.

Період старості супроводжується зниженням ефективності ге­нетичних і структурних механізмів регуляції.

Виділяють такі етапи постембріонального періоду:

1. Новонародженість (1 —10 днів) — характеризується різ­кою зміною умов існування організму у зв'язку з переходом від внутрішньоутробного розвитку до розвитку в зовнішньому серед­овищі. У цей період організм особливо чутливий до дії шкідливих факторів.

2. Грудний вік (10 днів — 1 рік) — організм отримує основну масу поживних речовин із грудним молоком, яке забезпечує іму­нітет.

3. Раннє дитинство (1—3 роки) — відносно велика голова, мускулатура слабка, м'язи не здатні до сильних і тривалих ско­рочень. Велика рухомість суглобів, вигини хребта не сформовані, слабко розвинений щелепний апарат.

4. Перше дитинство (4—7 років).

5. Друге дитинство (8—12 років для хлопчиків, 8—11 — для дівчаток) — статеве дозрівання, синтез андрогенів, які стимулю­ють скелетне та статеве дозрівання, швидко збільшуються роз­міри тіла, змінюються його пропорції, активуються залози вну­трішньої секреції та ін.

6. Підлітковий вік (13—16 років для юнаків, 12—15 — для дівчат).

7. Юнацький вік (17—21 років для юнаків, 16—20 — для дів­чат) — завершується процес росту, збільшуються маса тіла, жит­тєва ємність легень та ін.

8. Зрілий вік І (22—35 років для чоловіків, 21—35 — для жі­нок).

9. Зрілий вік II (36—60 років для чоловіків, 26—55 — для жі­нок).

10. Літній вік (61—74 роки для чоловіків, 56—74 — для жі- нок).

11. Старечий вік (75—90 років).

12. Довгожителі (90 років і старші).