Етапи ембріонального розвитку людини

Виділяють такі етапи ембріонального розвитку: а) запліднен­ії м утворення зиготи; б) дроблення — утворення бластули; в) га­струляція — утворення зародкових листків (мал. 20); г) гісто- та органогенез — утворення тканин і органів зародка.

У разі личинкової форми онтогенезу ембріональний період по-•миіається з утворення зиготи і закінчується виходом із яйцевих оболонок. Якщо форма онтогенезу неличинкова, то ембріональ­ний період починається з утворення зиготи і закінчується вихо­дом її із зародкових оболонок. При внутрішньоутробній формі ембріональний період починається з утворення зиготи і триває до народження.

Періодизація — це умовний поділ єдиного процесу для зруч­ності його вивчення, а насправді індивідуальний розвиток — це неперервний процес і кожна його стадія непомітно й плавно пере­ходить у наступну.

У результаті запліднення утворюється зигота — початкова ста­дія розвитку нового організму. Стадія зиготи триває від кількох годин. У деяких видів тварин уже в зиготі здійснюється інтенсив­ний синтез білка, матрицею якого на початкових стадіях є власна ІІМІК яйцеклітини. У цей самий час з'являється яскраво вираже­но двобічна симетрія. У жаби, наприклад, точка, в якій спермій проник у яйцеклітину, якраз і нпзначає площину симетрії за­родка і положення майбутньої дорсальної губи бластопора. У .ніготі ссавців і людини до по­чатку наступної стадії ембріо­генезу також відбувається ди­ференціювання і переміщення ділянок цитоплазми, що приз-нодить до двобічної симетрії.

Н аступна стадія ембріогенезу — дроблення. Дроблен­ням називають кілька мітотичних поділів зиготи, між якими немає типової інтерфази: пре-синтетичний період G₁ відсут­ні н повністю, а синтетичний S-період дуже короткий і по­чинається ще в телофазі попереднього мітозу. У результаті цього дочірні клітини зиготи (бластомери) не набувають розмірів материнських клітин і з кожним подылом стають все меншими й меншими, і врешті решт, результат дроблення- бластула (морула) – майже не відрізняється за розміром выд зиготи.

Дроблення залежно від типу яйцеклітини може бути повним і неповним, рівномірним і нерівномірним, синхронним і асинхрон­ним, але в будь-якому випадку обов'язково закінчується утворен­ням бластули .

Залежно від типу дроблення розрізняють целобластули, ам-і фібластули, дискобластули, стеробластули. Будова їхня завжди однакова. Вони мають стінку (бластодерму), побудовану із блас­томерів, і порожнину всередині, яка називається бластоцелем,^; або первинною порожниною. Стадію бластули проходять зародки всіх типів тварин. Дроблення зиготи людини повне, нерівномірне й асинхронне, закінчується утворенням бластоцисти (стероблас-і тули).

По закінченні періоду дроблення в багатоклітинних тварин настає період утворення зародкових листків — гаструляція. Га­струляція — процес розвитку з одношарового зародка багатоклі­тинних тварин (бластули) двошарового (гаструли), а в більшості з них — згодом і тришарового.

Гаструляція починається з утворення в бластулі круглого отвору — бластопора. При цьому бластоцель зникає, а утворюєть­ся нова порожнина — порожнина первинної кишки. Клітини за­родка переміщуються, розташовуються у вигляді трьох окремих зародкових листків, або шарів, утворюючи гаструлу.

Зародкові листки утворюються в два етапи. Спочатку форму­ється рання гаструла, яка має два зародкові листки (ектодерму й ендодерму), а потім — пізня, коли утворюється третій зародковий листок — мезодерма. На першому етапі можливі чотири способи: інвагінація (впинання), як у ланцетника; імміграція (виселення клітин), як у кишковопорожнинних; епіболія (обростання), як у жаби, і деламінація (розщеплення), як у деяких кишковопорож­нинних.

Другий етап гаструляції передбачає два варіанти: телоблас-тичний і ентероцельний.

Обґрунтована й доведена тотожність зародкових листків у всіх систематичних групах вищих тварин. У людини перший етап га­струляції проходить переважно за типом деламінації, а другий

отап — шляхом виселення клітин. На стадії гаструляції зародок імплантується (проникає) в слизову оболонку матки.

Подальші клітинні поділи, переміщення, ріст і диференцію­вання зародкових листків призводять до гістогенезу — утворення тканин. При цьому спостерігаються закономірності, притаманні конкретним листкам і тканинам.

Процес формування органів називається органогенезом. Гісто­генез і органогенез ідуть паралельно і завершуються в основному наприкінці ембріонального періоду.