Запліднення

Яйцеклітина запліднюється всього одним сперматозоїдом, але для того щоб сталося запліднення, у сім'яній рідині їх має бути кілька мільйонів. Очевидно, такий їхній надлишок необхідний для подолання наявних біля яйцеклітини бар'єрів. Щойно пер­ший сперматозоїд проникає крізь мембрану яйцеклітини, на по-нерхні мембрани виникає швидка електрична реакція, за якою на­стають повільніші хімічні перетворення. Після цього вже жоден інший сперматозоїд не може потрапити в яйцеклітину. Усередині яйцеклітини хромосоми сперматозоїда утворюють об'єднаний на­бір з хромосомами яйцеклітини.

Кожна яйцеклітина людини оточена шаром клітин (утворю­ються з яйцевого фолікула) — променистим вінцем (согопа пнііаіа), різь який має пройти сперматозоїд, перш ніж з'єднається з яйцеклітиною. Окремі клітини вінця пов'язані одна з одною гі-алуроновою кислотою, на яку діє фермент гіалуронідаза. Оскіль­ки кожний сперматозоїд містить надто мало цього ферменту, то тільки спільна дія мільйонів сперматозоїдів може призвести до розщеплення гіалуронової кислоти. Кілька клітин променистого вінця відділяються, і тільки після цього один зі сперматозоїдів може проникнути в яйцеклітину й запліднити її. Одразу ж після злиття яйцеклітини зі сперматозоїдом навколо неї утворюється оболонка, що перешкоджає проникненню інших сперматозоїдів. Невикористані сперматозоїди і незапліднені яйця гинуть у фало-пієвих трубах або в матці й знищуються лейкоцитами.

Після запліднення зигота (запліднена яйцеклітина) фалопі-євою трубою опускається в матку, і розпочинається її поділ. До міцної імплантації в матку ембріон живиться виділеннями ма­точних залоз — "маточним молоком" (називають його так через білий колір). До моменту імплантації ембріон має вигляд грудоч­ки, яка складається з кількох сотень тисяч клітин, що утворились у результаті поділу однієї вихідної — заплідненої яйцеклітини.

Онтогенез: типи, періоди, етапи

Онтогенез (від грец. опіоз — існуюче та ^епезіз — походжен­ня) — це індивідуальний розвиток особини від її зародження до смерті. У різних груп організмів онтогенез має свої особливості, які залежать від способу розмноження. В одноклітинних організ­мів онтогенез збігається з клітинним циклом.

Тривалість онтогенезу може бути різною. Наприклад, у секвої — понад 3000 років, деякі види черепах живуть до 150 рокі білуга (представник осетрових) — до 100 років. При статевому розмноженні вихідною стадією онтогенезу є зигота (при партеногенезі — незапліднена яйцеклітина).

Онтогенез поділяють на ембріональний та постембріональний періоди.

Ембріональний (зародковий) період — це час, коли новий о) ганізм (ембріон) розвивається всередині материнського організм; або всередині яйця, насінини тощо. Він завершується народжеі ням (вилупленням, проростанням).

Постембріональний (післязародковий) період триває від м< менту народження (виходу із зародкових оболонок, покривів ні сінини) і триває до моменту набуття організмом здатності до ро: множення.

У організмів деяких видів після розмноження настає емер' (лососевих риб — кети, горбуші тощо). В інших організмів (білі шості хребетних тварин, деяких комах, павукоподібних, молюс­ків, багаторічних рослин тощо) здатність до розмноження зберіг гається певний час — у період статевої зрілості. Після її втраті смерть у таких організмів настає не відразу, а через деякий чі (від кількох днів у комах до кількох років і десятків років у вели-ких ссавців, дерев тощо). Цей час називається періодом старіння, коли знижується рівень обміну речовин, відбуваються незвороті зміни в організмі, які призводять до смерті.

Існує два типи онтогенезу: прямий і непрямий. Непрямий ро; виток може бути личинковим. Прямий розвиток існує в двох фор­мах: неличинковій та внутрішньоутробній. Личинкова форма ха­рактеризується наявністю однієї або кількох личинкових стадій. Личинки активно живляться. Цей тип розвитку супроводжується метаморфозом. Неличинкова форма розвитку властива плазунам, птахам. Яйця цих тварин багаті на жовток. Для дихання, виді­лення та живлення зародка, що розвивається, існують тимчасові органи.

Внутрішньоутробний розвиток характерний для ссавців і лю­дини. Усі функції зародка здійснюються за рахунок організму ма­тері за допомогою спеціального органа — плаценти.