Генеалогічний метод. Правила побудови родоводів. Генетичний аналіз родоводів

У медичній генетиці основним методом вивчення спадковості людини є клініко-генеалогічний. Генеалогія — вчення про родо­води. Суть генеалогічного методу полягає у вивченні спадковості людини шляхом урахування та аналізу спадкових ознак у поко­ліннях пробанда.

Цей метод увів у науку Ф. Гальтон наприкінці XIX ст. Метод допомагає з'ясувати:

1. певна патологія (ознака) в конкретній родині спадкова або набута;

2. за яким типом успадковується патологія в родині (зчепле­ний зі статтю або не зчеплений зі статтю);

3. генотип пробанда;

4. гетерозиготне носійство патологічного гена;

5. імовірність народження хворої дитини в родині пробанда.

Недоліком цього методу є труднощі щодо збирання інформа­ції. Значна кількість людей не знають про стан здоров'я і при­чини смерті навіть близьких родичів, тим більше — родичів по­дружжя. Тому що більше членів родини буде опитано, то більше шансів отримати достовірніші і повніші відомості.

Пробанд — особа, від якої починають складати родовід; паці­єнт, щодо якого здійснюється медико-генетична консультація. Він може бути як хворим, так і здоровим. У родоводі пробанда по­значають стрілкою.

Рідних братів і сестер пробанда називають сибсами. Генеало­гічний метод умовно поділяють на два етапи: складання родоводу та генеалогічний аналіз.

Складання родоводу

Для складання й аналізу родоводу необхідно:

1) зібрати якомога більше відомостей про якомога більшу кількість родичів; *

2. знати умовні позначення, які застосовують при цьому;

3. складати родовід треба із середини аркуша;

4) умовні позначення, які використовують під час складання родоводу людини (мал. 11).

Усі відомості про пробанда збирають у хронологічному поряд­ку. Зібравши відомості про пробанда, переходять до збирання да­них про його сибсів. Важливо знати, скільки було дітей у родині, скільки померло і з яких причин, як фізично і розумово розвива­лися діти, як і на що вони були хворі, за яких обставин захворіли і померли.

Аналогічні відомості збирають на кожного сибса, обов'язково иказують родинні зв'язки від батьків до моменту народження кожного із сибсів. Під час збирання відомостей про батьків і ро­дичів пробанда особливу увагу приділяють віку, національності, місцю проживання родини, місцю проживання предків, професії, наявності хронічних захворювань.

Зібравши аналітичні дані, починають об'єктивне обстеження пробанда і його родичів, яке полягає в детальному огляді з описом фснотипозих проявів захворювання. Ретельний клінічний огляд хворого і його родичів з урахуванням симптомів (мікроаномалій) дає лмогу встановити діагноз або запідозрити різні спадкові хвороби.

Коли генеалогічні дані зібрано, починають складати родовід. Родовід — це графічне зображення родинного дерева.

Правила складання родоводу:

1. Починати складати родовід краще з центра аркуша, щоб бічні гілки родоводу не виходили за його межі.

2. Складати родовід потрібно з пробанда. Порядок складання родоводу — від наступних до попередніх поколінь; спочатку — покоління пробанда і його дітей, а потім — його батьки.

3. Кожне попереднє покоління зображують вище від лінії про­банда, а наступне — нижче. Усіх членів родоводу треба розташо­вувати чітко за поколіннями в один ряд.

4. Для зручності складання родоводу спочатку вказують ро­динні зв'язки по материнській лінії пробанда, після цього зобра­жують лінію батька.

5. Біля символу кожного члена родини вказують його вік.

6. Особисто обстежених членів родини позначають знаком оклику "Г.

7. Подружжя родичів пробанда, якщо ті здорові, можна не зо­бражувати в родоводі.

8. Зліва кожне покоління позначають римською цифрою, а всі індивіди в цьому поколінні — арабськими.

9. Потрібно поставити дату, коли було складено родовід.

10. Додати до родоводу легенду (опис родоводу). У легенді мають бути:

А. Дані обстеження пробанда.

Б. Відомості про результати огляду лікарем пробанда та його родичів.

В. Дані анамнезу родичів пробанда (треба порівняти з даними, отриманими під час клінічного огляду пробанда).

Г. Відомості про родичів, які проживають в інших місцевостях.

Генеалогічний метод потребує точного виконання і старанної техніки. Насамперед потрібно чітко встановити діагноз пробанда, оскільки багато захворювань, особливо домінантних, мають зна­чний поліморфізм.

Після складання родоводу починають його аналізувати (моя. 12).

Мал. 12. Схема родоводу сім'ї, в якій трапляються хворі на ахондроплазію

Аналіз родоводу

1. Установити: певна ознака чи захворювання в родині — лише поодиноке чи виявлено кілька випадків такої патології в родині (родинний характер); це захворювання спадкове чи набуте.

2. Визначити тип успадкування хвороби (ознаки) в роди] (зчеплений зі статтю — хворіють однаково часто представник] обох статей).

3. З'ясувати, за якою лінією (батька чи матері) передається хворювання.

4. Визначити генотипи пробанда.

5. Визначити ймовірність народження хворих дітей у родини пробанда.

6. Розробити план лікування і профілактики захворювання,] дати пораду.

7. Визначити за родоводом осіб, у яких імовірність цього зі хворювання велика; скласти план їхнього обстеження й уточне] ня діагнозу.

Особливості родоводу з аутосомно-домінантним типом (А, типом) успадковування

1. Хворіють однаковою мірою і чоловіки, і жінки.

2. Патологічна спадковість простежується в родоводі по верти^ калі (у кожному поколінні є хворі).

3. Один з батьків хворої дитини, як правило, теж хворий.

4. У здорових батьків будуть здорові діти. Досить рідко в здо­рових батьків може народитися хвора дитина — це наслідок аі мутації, яка знову з'явилась, або це можна пояснити неповної пенетрантністю гена в одного з батьків, який вони передали ди­тині.

5. Мутантний ген проявляється в гомозиготному (АА) і гетер* зиготному стані (Аа).

6. Імовірність народження хворої дитини в родині, де один батьків хворий (за умови, що він гетерозиготний), а інший здоровий, становить 50 %.

Перелік хвороб і ознак, які успадковуються за АД-типом:

1. Полідактилія.

2. Брахідактилія.

3. Гемералопія.

4. Шорстке волосся.

5. Хондродистрофія.

6. "Білий" локон.

7. Габсбурзька губа (відвисла нижня губа).

8. Гіперхолестеринемія.

9. Група крові.

10. Резус-фактор.

11. Нейрофіброматоз.

12. Синдром Марфана.

13. Астигматизм.

14. Синдактилія.

15. Ахондропластична карликовість.

16. Аноніхія та ін.

Під час складання й аналізу родоводу з АД-типом успадкову-ииння потрібно пам'ятати, що домінантний, як і будь-який інший гой, має пенетрантність і експресивність. Ці властивості в деяких иішадках ускладнюють виявлення АД-типу успадковування.

Особливості родоводу з аутосомно-рецесивним типом (АР-типом) успадковування

1. Хворіють чоловіки і жінки однаковою мірою.

2. Мутантний ген простежується по горизонталі; не в усіх по­коліннях є хворі.

3. Батьки переважно фенотипові здорові, але вони є гетерози­готними носіями патологічного мутантного) гена.

4. Патологічний ген виявляється лише в гомозиготному ста­ні — аа.

5. Ймовірність народження хворої дитини в родині становить 15%.

6. Ймовірність народження хворої дитини збільшується в Ізолятах, а також коли в популяціях багато кровноспоріднених шлюбів.

7. Що вищий ступінь споріднення, то вищий ризик.

Перелік хвороб, які успадковуються за АР-типом:

1. Фенілкетонурія.

2. Галактоземія.

3. Муковісцидоз.

4. Сліпота.

5. Глухонімота.

6. Амавротична ідіотія дитяча рання, або хвороба Тея—Сакса.

7. Альбінізм.

8. Афібриногенемія.

9. Гліома сітківки ока. Х-зчеплений тип успадковування

Гени, які локалізуються в Х-хромосомі, можуть бути як до­мінантними, так і рецесивними. Так само, як і в разі аутосомно-го типу успадкування. Головна особливість Х-зчепленого типу успадкування — відповідний ген не передається від батька до сина, оскільки чоловіки Х-хромосому передають лише дочкам.

X домінантнії і тип (ХД-тип) успадковування

Для ХД-типу характерні такі ознаки:

1. захворювання передається від хворого батька всім дочк; але не передається синам;

2. захворювання передається від матері з однаковою ймові] ністю і дочкам, і синам;

3. у пробанда обов'язково хворий один з батьків;

4. жінки вдвічі більше схильні до хвороби, ніж чоловіки;

5) у чоловіків перебіг захворювання тяжчий, ніж у жінок. За цим типом успадковуються гіпофосфатемічний рахіт і відсутність різцеподібних зубів.

Х-рецесивний тип (ХР-тип) успадковування Для ХР-типу характерні такі ознаки:

1) захворювання спостерігається переважно в чоловіків;

2. сестри пробанда здорові, а 50 % братів хворого проба] хворі;

3. уражені всі чоловіки, які є родичами пробанда по лінії мат< рі (її брати, половина синів);

4) син ніколи не успадковує хвороби батька;

5. якщо пробанд — хвора жінка, то обов'язково уражені батько і всі її сини;

6. діти хворих чоловіків і здорових жінок переважно здорові, але в дочок можуть хворіти сини (якщо мати фенотипово здорова, але вона є носієм патологічного гена);

7. захворювання передається від діда до онука через майжі здорову доньку-носія ("кондуктора").

Успадковування ХР-ознак залежить від того, в яких ділян­ках (гомологічних чи иегомологічних) буде локалізований рещ сивний ген. Якщо він — у гомологічній ділянці Х-хромосоми, то ознака буде успадковуватися за АР-типом. А якщо ген рещ сивний і розміщений в негомологічній ділянці Х-хромосоми, він буде успадковуватися від діда до онука через майже здоров; доньку-носія.

За ХР-типом (гени локалізовані в гомологічних ділянках X-У-хромосом) успадковуються:

1. чоловіча безплідність;

2. пігментна ксеродерма;

3. хвороба Огуті;

4. спастична параплегія;

5. епідермальний бульбоз.

За ХР-типом (гени локалізовані в негомологічній ділянці Х-хромосом) успадковуються:

1. гемофілія;

2. дальтонізм;

3. облисіння;

4. м'язова дистрофія;

5. гіпогаммаглобулінемія;

6. відсутність зубів та вусів у чоловіків у деяких районах Індії та Північної Америки;

7. іхтіоз;

8) нецукровий діабет та ін. У-зчеплений тип успадковування

Це такий тип успадковування, за якого ген локалізований в У-хромосомі. Якщо ген рецесивний і розміщений в негомологіч­ній ділянці У-хромосоми, то хворіють лише хлопчики.

Такі гени призводять до появи перетинок між пальцями і до гіпертрихозу вушної раковини.

Патологічний ген, успадкований від батьків, називається се-грегантним, а хворий — сегрегантом. Патологічний ген, який з'явився спонтанно внаслідок нової мутації у гаметах батьків, називається мутантним, а індивід зі зміненою структурою хро­мосом — мутантом. Виявлення захворювання (сегрегантного і мутантного) у нащадків має суттєве значення для прогнозування іахворювання.

Крім перелічених ще є мультифакторіальні (полігенні) захво­рювання, які характеризуються складнішими типами успадкову-млння. І ще треба пам'ятати:

1. Одні й ті самі захворювання в різних родинах можуть успад­ковуватися як за АД-, так і за АР-типом, наприклад коричневе забарвлення емалі зубів.

2. Не всі спадкові захворювання можуть виявлятися відразу після народження. Наприклад, багатопалість виявляється відра­зу після народження, м'язова дистрофія — в дитячому та юнаць­кому віці, міотонія Томсона — в дитячому, хорея Гентінґтона — після ЗО—40 років, подагра — після 50—60 років.

З.Одне й те саме захворювання може визначатися різними ге­мами. Такі хвороби називають генокопіями, наприклад міопатії. Л деякі набуті хвороби можуть нагадувати спадкові, але вони не успадковуються. Ці хвороби називають фенокопіями.

Наприклад, гіперхромна анемія (порушення засвоєння ціано кобаламіну — вітаміну В₁₂) може бути спадковою, якщо її причи ною є мутація гена. Гіперхромна анемія не успадковується, якщ< вона спричинена дифілоботріозом.