11

ЗМІСТ

Енергетичні ресурси України та методи їхнього ефективного використання 3

Ринок енергетичних ресурсів України в контексті світових екологічних проблем 3

Проблеми енергоефективності та енергозбережен­ня в національній економіці 4

Паливно-енергетичний комплекс 5

Промисловість 5

Житлово-комунальне господарство 6

Транспорт 6

Будівництво 6

Сільське господарство 6

Оцінювання економічно доцільного потенціалу енергозбереження 7

Потенціал енергозбереження 7

ВАРІАНТ № 3 8

ЛІТЕРАТУРА 11

Енергетичні ресурси України та методи їхнього ефективного використання Ринок енергетичних ресурсів України в контексті світових екологічних проблем

На сучасному етапі розвитку світової економіки постає проблема недостатньої забезпеченості країн енергоресурсами, адже не існує жодної держави світу, яка б мала енергетичний потенціал, здатний повністю забезпечити її потреби.

Один із найбільших імпортерів енергетичних ресурсів у світі – Європейський Союз, енергетична залежність якого у 2011 році склала 53,8%. Основними імпортерами енергоресурсів до ЄС є Російська Федерація та Норвегія. Енергетична залежність України наближається до середньоєвропейського рівня і становить близько 61%. Україна перебуває в монопольній залежності від постачання енергоносіїв з РФ.

ПЕК України складається із вугільної, газової, нафтової галузей промисловості та електроенергетики. Кожна з цих галузей потребує поглибленого дослідження.

Розвиток газового ринку України – одна з фундаментальних основ енергетичної безпеки держави. У структурі енергоспоживання частка природного газу в Україні протягом останніх років коливається на рівні 40-47%. За даними Комітету Світової Енергетичної Аналітики, споживання газу в Україні зменшилося за останні 5 років з 76,4 млрд куб. м у 2005 році до 47 млрд куб. м – у 2009 році. Спадні показники останніх років пояснюють спадом виробництва у промисловості та відносно м’якими зимами. Наприклад, Польща у 2008 році спожила 13,9 млрд куб. м газу, Франція – 44,2 млрд куб. м.

Одним із перспективних регіонів для видобутку газу є шельфи Чорного та Азовського морів. У 2009 році розвідані запаси газу в Україні налічували 0,9 трлн куб. м (0,5% світових запасів). Потенційні ж ресурси становили 5,4 трлн куб. м.

Ще у 2009 році між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» підписано договір про купівлю-продаж газу на 2009-2019 роки. Україна зобов’язується купувати російський газ за базовою ціною 450 доларів за 1000 куб. м (зі знижкою 20% ціна становить 360 доларів).

Європейські країни купують блакитне паливо за ціною 300 доларів за 1000 куб. м. Дискримінаційною для України умовою є те, що транзитна ставка залишається на рівні 2008 року – 1,7 доларів за 1000 куб. м на 100 км траси. Ставка на зберігання газу в підземних сховищах України залишається на рівні 2,25 доларів за 1000 куб. м до 2030 року (середньоєвропейська ставка на зберігання газу в ПСГ становить 26 доларів за 1000 куб. м). Крім того, українська сторона зобов’язана надати РФ знижку 20% на ставку транзиту. Втрати України, за нашими підрахунками, становлять 10 млрд доларів.

В українсько-російських відносинах спостерігається закономірність дій РФ, виражена в «Энергетической стратегии РФ до 2020 года»: «…Международная деятельность России в сфере энергетики будет осуществляться по следующим основным направлениям: закрепление присутствия на внутренних энергетических рынках зарубежных государств, совладение сбытовой сетью энергоресурсов и объектами энергетической инфраструктуры в этих странах». Наслідком такої діяльності стало те, що видатки НАК «Нафтогаз України» на зберігання ресурсів СП РосУкрЕнерго (РУЕ) у сховищах упродовж дії контрактів більш ніж на 55 млн гривень перевищили його доходи. Кредитна заборгованість НАК «Нафтогаз України» за сплату відсотків за останні роки набула тенденції до зростання.

Україна володіє потужною нафтотранспортною системою, має шість нафтопереробних заводів, здатних забезпечити внутрішній попит на моторні види палива та експортувати їх до інших країн.

Нафтопереробні можливості завантажені лише на 20%, нафтотранспортні – на 36%, імпорт становить близько 50%. Видобуток нафти зберігається на низькому рівні (3,5-4,5 млн тонн) при щорічному її споживанні 12-15,5 млн тонн, а різниця компенсується за рахунок імпорту. Український сектор Чорного та Азовського морів становить 133,7 тисяч км кв.м. Тут зосереджено майже 30% загальних запасів вуглеводнів України, однак, у зв’язку з низькою розвіданістю, освоєність ресурсів не перевищує 4%.

Україна належить до держав, які мають потужну ядерну енергетику та підприємства ядерного паливного циклу (ЯПЦ) і посідає восьме місце у світі за обсягами виробництва електроенергії на АЕС.

Нині Україна повністю залежить від РФ (компанія «ТВЕЛ») – єдиного постачальника ядерного палива, що створює підґрунтя для політико-економічного впливу з боку імпортера. Тому необхідно вирішувати проблему диверсифікації джерел енергопостачання та створення елементів власного ЯПЦ.

Загальні запаси урану в Україні оцінюються у 98-131 тис. тонн. За розвіданими запасами урану Україна посідає перше місце в Європі та шосте – у світі, але видобуток уранової руди становить лише 30% від потреб вітчизняних АЕС. Україна не має виробничих потужностей зі збагачення урану (які в РФ, Франції, США, Великій Британії) та виробництва ТВЕЛів. Створення власного ЯПЦ дало б змогу скоротити валютні витрати на ядерну енергетику на 30%. Для цього щорічне фінансування має становити 2-2,5 млрд гривень (для порівняння: у 2010 році Україна переплатила РФ за постачання газу близько 9 млрд доларів).

Україна є енергозалежною державою: рівень монополізації ринку енергоресурсів нерезидентами становить 80-90%, енергоємність ВВП за рівня 0,62 кг у.п./грн. є однією з найвищих у світі, щорічного ремонту потребує 250-300 км газопроводів, нафтопереробні потужності завантажені лише на 20%, ціни на енергоресурси монополізовано диктує РФ, ведучи експансій ну політику завоювання вітчизняного ринку енергоресурсів. Найадекватнішою реакцією на сучасні зовнішньоекономічні виклики в енергетичній сфері для України мають стати структурні реформи за всіма напрямами енергетичної політики одночасно. Лише за таких умов Україна матиме достатній рівень енергетичної безпеки.