28. Фразеологія. Джерела виникнення фразеологізмів

У лексиці української мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), які мають одне лексичне значення і воно подібне (синонімічне) до значення окремого повнозначного слова: байдики бити (ледарювати), накивати п'ятами (втекти), замилювати очі (брехати), клювати носом (дрімати), пек­ти раків (червоніти), товкти воду в ступі (одне і те ж робити), кров з молоком (здоровий), ні пари з уст (мов­чати).

Такі стійкі вирази називають фразеологізмами (від грецького слова фразис, що означає вислів), а розділ мовознавства, що їх вивчає, називається фразеологією.

В українській літературній мові широкого значення набула фразеологія й з інших джерел, зокрема:

– виробничо-професійні вирази, що набули метафоричиого значення: сім раз одміряії, а раз одріж (з мови кравців); грати першу скрипку (з мови музикантів);

– вислови з античної культури: золотий вік (означає щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (означає несподіване багатство);

– переклади виразів видатних людей, учених: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д. Ібаррурі); '//.< та краса, чисте мистецтво (І. Кант);

– крилаті вирази українських письменників: Убий не здамся (Леся Українка); Хіба ревуть воли, як яс.ш повні? (Панас Мирний);

– переклади крилатих виразів російських письмен ників: Народжений плазувати літати не здатний (М. Горький); Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться (М. Гоголь)

– переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: / дим вітчизни нам солодкий і приємний (Гомер).

– біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока; Повертатися на круги своя.

29. Роль фразеологізмів в оптимізації професійного мовного спілкування

Фразеологізми – особливі мовні одиниці – ма­ють чітко виражене стильове призначення. Вони тя­жіють до окремих стилів і в текстах цих стилів най­частіше вживаються. Пояснити це можна тим, що вони співвідносні зі словами, бо, як правило, вира­жають одне поняття, використовуються як образні синоніми і мають виразне стилістичне забарвлення.

Кожний стиль мовлення володіє значним запасом фразеологізмів. Стилістичні функції фразеологізмів за­лежать і від джерел їх походження.

До книжних фразеологізмів належать терміноло­гічні словосполучення, поява яких зумовлена постійним розвитком різних галузей науки, культури, техніки. Ці фразеологізми найчастіше використовуються в науковому, діловому і публіцистичному стилях. У творах художньої літератури вони вживаються рідко. Термінологічні словосполучення, як і інші групи фра­зеологізмів, означають одне поняття і в мовленні ви­ступають як готовий вислів, що не членується: коротке замикання; іменний складений присудок; площа нагріву; адамове яблуко; північне сяйво; неповні речення; технічний мінімум; мічені атоми; узяти в лапки; юридична особа; заробітна плата тощо.

Фразеологізми можуть перебувати в синонімічних зв'язках як з окремими словами, так і між собою. Наприклад: живучий – скрипуче колесо довго ходить; і довбнею не доб'єш; Кощій Безсмертний; скрипуче дерево довго стоїть. Фразеологізми-синоніми більш експресивні, ніж окремі слова, тому вони вживаються в розмовному, художньому стилях, а слово живучий — стилістично нейтральне. Синонімічні ряди фразеологізмів, на відміну від лексичних синонімів, об'єднують емоційно забарвлені вирази. Синонімічні фразеологі­зми широко використовуються в художніх текстах: Спересердя на жінку накричав — ні за що, ні пре що.

У публіцистичних і художніх текстах фразеологі­зми іноді видозмінюються (трансформуються), що служить засобом експресії, створення каламбурів. Наприклад: Бути чи не бути — питання вирішене. Як бути — ось у чім питання; Пасажир — це звучить гордо. Навіщо ламати наукові списи?

Фразеологізми є одним з невичерпних джерел ба­гатства і виразності мовлення, але вимагають дореч­ного вживання.