- •Специфіка довірчого спілкування з об’єктом оперативної уваги
- •Тактика встановлення і розвитку психологічного контакту
- •Накопичення первісної згоди
- •Пошук спіЛьних чи схожих інтересів
- •Прийняття особистісних принципів та якостей, запропонованих для спілкування
- •Виявлення особистісних якостей, небезпечних для спілкування
- •Визначення форм індивідуального впливу й особливостей адаптації до співрозмовника
- •Висновок
- •Список використаної літератури.
Висновок
Актуальність вивчення даної проблеми – проблеми використання в оперативній роботі психологічних методів – не викликає сумніву розшукова робота органів внутрішніх справ, провадження слідчих дій значно ускладнилось. Це обумовлено цілим рядом причин: політичних, економічних, соціальних, психологічних; росте організована злочинність; серед злочинців збільшується значимість осіб, які мають середню і вищу освіту. А тому у більшій мірі здібних до приховування протиправних дій.
Встановлення контакту дозволяє одержати достовірну інформацію про внутрішній світ співрозмовника, сприяє його саморозкриттю і кращому сприйняттю впливів (запитань, порад, переконань) із боку оперативника. Оперативник повинен уміти, встановлюючи діловий контакт, завоювати в співрозмовника довіру, привабити його до себе. Йому часто першому повідомляють про вчинені злочини злочини, що тільки готуються. Спілкування дозволяє виявити осіб, які становлять оперативний інтерес для ОВС, факт злочину, предмети і документи, що зберегли сліди злочину, свідків тощо.
В цих умовах, особливо важливе значення набуває знання закономірностей, дозволяючи прогнозувати поведінку людини, визначити мотиви її дій. Один зі способів впливання на людину полягає в тому, що говорити з нею потрібно про ті речі, які її цікавлять, про те, чого вона хоче, і навчити людину, як їй одержати бажане. Для успішного встановлення контакту оперативнику з громадянами необхідно забезпечити психологічні умови для спілкування, навчитися попереджати й усувати негативні емоції, знімати психічне напруження у взаємовідносинах, розвивати педагогічну культуру спілкування.
В процесі ОРД можуть виникати як позитивні так і негативні психічні явища. З однієї сторони формуються необхідні знання, навики та вміння. З другої сторони, у ході ОРД можливі небажані зміни психіки її суб’єктів з’являються психічні деформації особистості. Це обумовлено екстремальністю, стресоченністю ОРД, її специфічними психологічними особливостями.
Уміння привабити людей до себе є складовою частиною професійної майстерності й одним із найважливіших обов'язків оперативника. У зв'язку із цим його дії повинні бути законними, юридично грамотними, виправданими та свідчити про його професійну компетентність, справедливість, психолого-педагогічний такт, доброзичливість, увічливість і увагу до людей.
Психологія ОРД досліджує закономірності взаємовпливу психіки і діяльності різних суб’єктів ОРД для вдосконалення практики, для розробки практичних заходів підвищення ефективності ОРД.
Список використаної літератури.
Максимова Н.Ю., Червинская В.Б. «Психологические методы в розыскной работе», К., МВД Украины, 1994
Лукашов В.А. «Розыскная работа органов внутренних дел», М., 1986
Лукашов В.А. «Основы организации розыскной работы ОВД», М.,1984
Черепанов В.А. «Психологические основы работы с агентурой», Горький, 1982
Черепанов В.А. «Психологические вопросы оперативно-розыскной деятельности», М., 1981
Долгова А.И. «Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних», М., 1981
Олейник П.А., Фироев Г.Е., Вульфим Г.Н. «Организационная работа с агентами с учетом психологических факторов», К., 1979, инв. 00136
Гнеушев Л.Г. «Организационные основы деятельности ОВД по раскрытию преступлений прошлых лет», Омск, 1985, инв.00459
1 Казміренко Л, І., Кондратьев Я.Ю., Сервецкий І.В., та ін. Психологія довірчих відносин в оперативно-розшуковій діяльності: Навч. Посібник. – К. НАВСУ, 1997. – С. 64, С. 68.
2 ЧуфаровскийЮ.В. «Общение: наука и культура». Ташкент, 1986. С. 37 - 38.
3 Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. Пер. с англ. М., 1989.
4 Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как личности. Л., 1970.
5 Лабунская В.А. Невербальное поведение (социально-перцептивный подход). Ростов, 1986.
6 У даному розділі використані фрагменти методики побудови контактної взаємодії (стадії 1-8), створеної Л. Філоновим.
7 Александров Д. А. Мистецтво керування людьми. Изд. “Финпресс”. К. 1999. С. 91.
8 Робота над відповідними якостями і бачення своїх результатів змін по змінах із боку партнера породжують стан задоволеності і сприяють поглибленню контакту.
9 «Зображуючи», потрібно враховувати як головну модальність сприйняття партнера, так і його «індивідуальну стратегію».
