Прийняття особистісних принципів та якостей, запропонованих для спілкування

Третя стадія закінчується формуванням в особи стійкого бажання до спілкування з оперативником, який отримав статус довіреної особи. Але при цьому розуміє, що взаєминам, котрі добре складаються, загрожує потенційна небезпека руйнування; адже він є носієм не тільки заявлених позитивних якостей, але й негативних, які можуть змарнувати справу. Розкриття негативних якостей можливо полегшити, використовуючи слідуючи тактичні прийоми:

Прийом опереджуюча довіра – оперативний працівник першим прикриває “тіньові” сторони свого характеру, що наче зобов’язує відповісти довірою на довіру ("Взагалі я людина скритна... відверта..." та ін.) щоб спонукати до аналогічних висловлювань, вводяться фрази типу "Я думаю...", "Я віддаю перевагу...". При цьому інформація, що надходить, не аналізується — ми готові прийняти людину такою, якою вона є.

Прийом "уподібнення" оперативник повідомляє дещо про себе: “Мені це знайомо, і я в дитинстві був…”. Це спонукає повідомити щось про себе, навести приклади із свого життя. Названі якості сприймаються з розумінням збігу особистісних цінностей і ідентичність розуміння, прояву окремих особистісних якостей у поведінці, завдяки яким співрозмовник переймається думкою про подібність характерів, а, отже, і про можливість повного взаєморозуміння. Наприклад: «У мене замкнутий характер, тому я не мав справжніх друзів, із якими можна було б поділиться проблемами», «Батько (мати) в дитинстві, підлітковому віці опікували мене надмірно, у результаті я став нерішучим» і т.ін.

Прийом угадування - застосовується при пасивності співрозмовника в обміні інформацією про особистісні якості. Знаючи типові якості особистості того або іншого психологічного типу, оперативник може ставити такі, наприклад, запитання: «У Вас не було батька?”, “Вас виховувала одна мати, у якої напевно дуже владний характер (або, навпаки, дуже м'який характер), що й вплинуло на формування Вас як майбутнього чоловіка (жінки)?», «Ви в дитинстві вважали себе “гидким каченям” і чекали казкового перетворення, а воно все не відбувається?». При точному «влученні» такі запитання спонукають партнера наводити приклади зі свого життя: «Так, дійсно…», співрозмовник проникається думкою про схожість характерів, а значить і про взаємності цілковитого взаєморозуміння.

Прийом формулювання прийнятого - полягає у формулюванні вголос того, що співрозмовник бажає спеціально підкреслити в собі. Це сприймається як знак поваги і сприяє виникненню в співрозмовника почуття вдячності.

Завершення стадії супроводжують:

- виникнення в співрозмовника певного спільного уявлення про набори якостей, запропонованих оперативником для спілкування;

- реєстрація (фіксація) перших відчуттів взаєморозуміння, коли кожний зі співрозмовників вважає, що він достатньою мірою розуміє бажання іншого та водночас відчуває, що й сам виявляється зрозумілим;

• створення установки на готовність прийняти особистісні риси співрозмовника;

• формування позитивної складової «образу іншого» (співрозмовника);

• формування у співбесідника усталеного прагнення до спілкування з оперативним працівником.

Коли особа намагається попередити оперативника про можливі прояви емоційності, образливості та інших своїх “небажаних” якостей, це свідчить про перехід до наступного четвертого етапу встановлення контакту.