Основні аналітичні методи аналізу бізнесу

№	Теоретичний напрямок	Методи аналізу
1	Функціонально-вартісний аналіз	АВС (Activity based costing) — метод визначення вартості та інших характеристик товарів на основі функцій і ресурсів, що притаманні бізнес-процесу. Досліджує бізнес як сукупність операційно орієнтованих послідовних операцій-функцій, кожна з яких робить свій внесок у ринкову вартість бізнесу
		АВВ (Activity based budgeting) — метод планування бюджету на основі функцій підприємства, використовується при плануванні бюджету компанії чи інвестиційного проекту та базується на принципах АВС-аналізу
		ARP (Activity resource planning) — метод планування ресурсів підприємства на основі дослідження бізнес-процесів (за методологією АВС-аналізу)
		АВМ (Activity based management) — метод оперативного управління, який описує способи та засоби управління підприємством для вдосконалення бізнес-процесів і підвищення прибутковості на основі інформації АВС-аналізу
2	Структурно-функціональний аналіз	IDEF0 — метод функціонального моделювання. За допомогою наочної графічної мови IDEF0 досліджувана система розглядається аналітиками у вигляді набору взаємозалежних функцій (функціональних блоків — у термінах IDEF0). Як правило, моделювання засобами IDEF0 є першим етапом вивчення будь-якої системи
		IDEF1 — метод моделювання інформаційних потоків усередині системи, що дає змогу відображати й аналізувати їхню структуру і взаємозв’язки
		IDEF1X (IDEF1 Extended) — метод побудови реляційних структур. IDEF1X відноситься до типу методологій «Сутність—взаємозв’язок» (ER — Entity-Relationship) і, як правило, використовується для моделювання реляційних баз даних, що мають відношення до підприємства
		IDEF3 — метод документування процесів системи, що використовується, наприклад, під час дослідження технологічних процесів на підприємствах. За допомогою IDEF3 описуються сценарій та послідовність операцій для кожного процесу. IDEF3 має прямий взаємозв’язок із методологією IDEF0 — кожна функція (функціональний блок) може бути подана у вигляді окремого процесу засобами IDEF3
		IDEF4 — метод побудови об’єктно орієнтованих систем. Засоби IDEF4 дають змогу наочно відображати структуру об’єктів і закладені принципи їхньої взаємодії, тим самим дозволяючи аналізувати й оптимізувати складні системи

Закінчення табл. 10.3

№	Теоретичний напрямок	Методи аналізу
2	Структурно-функціональний аналіз	IDEF5 — метод онтологічного дослідження складних систем. IDEF5 дає можливість описати онтологію системи за допомогою словника визначених термінів і правил, на підставі яких можуть бути сформовані достовірні твердження про стан аналізованої системи в певний момент. На основі цих тверджень формуються висновки про подальший розвиток системи і провадиться її оптимізація
3	Моделювання	ERD — метод ідентифікації інформації та взаємозв’язків між її складовими чи об’єктами, що забезпечує деталізоване зберігання даних, ідентифікацію об’єктів аналізу, визначення властивостей цих об’єктів та опис зв’язків між ними
		IDEF2 — метод динамічного моделювання розвитку систем. У зв’язку зі складностями аналізу динамічних систем від цього стандарту практично відмовилися, і його розвиток призупинився на самому початковому етапі. Проте в даний час існують алгоритми та їхні програмні аналоги, що дають можливість перетворювати набір статичних діаграм IDEF0 у динамічні моделі, побудовані на базі «розфарбованих мереж Петрі» (CPN — Color Petri Nets)
		STD — метод моделювання перспективного розвитку підприємства на основі минулого досвіду господарювання та поточної ситуації

У світовій практиці здійснюються розрахунки репутації фірми, що виступає ніби інтегрованою характеристикою вартості бізнесу. Існує кілька методів розрахунку вартості репутації. Так, німецький метод можна виразити такою формулою:

, (10.4)

де W_r — вартість репутації; М — вартість майна підприємства, що складається з перелічених вище складових; D — дисконтована величина майбутніх прибутків, яка дає змогу визначити су­часну вартість або фінансовий еквівалент майбутньої грошової суми, тобто зменшити його на дохід, який наростає за певний строк за правилом складних процентів.

Швейцарський метод визначення вартості репутації передбачає використання тих самих показників:

. (10.5)

Згідно з англосаксонським методом визначення вартості репутації застосовується рівняння:

, (10.6)

де а_n — коефіцієнт загального дисконту річної ренти від вартості репутації (ставки) для облікового процента r₁ по n років.

Існує дисконтний метод визначення вартості репутації на підставі вищого облікового процента (ставки). Основними показниками в цьому випадку є офіційний обліковий процент або облікова ставка банку і комерційна облікова ставка або зміна ставки протягом певного часу. За цим методом вартість репутації визначається так:

, (10.7)

де r₁ — вища облікова ставка.

Застосовується метод щорічного визначення:

, (10.8)

де n — кількість років.

У цьому випадку, як правило, враховують амортизацію або зростання вартості репутації протягом часу. У наведеній формулі виходять з того, що вартість репутації фірми з часом зростає.

За методом Грефа визначення вартості репутації підприємства здійснюється так:

, (10.9)

де m — кількість років амортизації репутації фірми.

У разі застосування комбінованого методу виходять з процентної ставки амортизації або реновації капіталу, прибутку підприємства, періоду амортизації майна (реновації капіталу):

, (10.10)

де , (10.11)

де R — процентна ставка амортизації (реновації капіталу); Z — річний прибуток; n — кількість років амортизації майна (реновації капіталу).

У перелічених вище методах визначення вартості репутації використовується вартість бізнесу, розрахована через його майно і здатність цього майна приносити дохід. Кожний з методів у той чи інший спосіб визначає можливість підприємства отримувати прибуток. Комбінований метод найбільш прийнятний в умовах України, оскільки передбачає аналіз активів з урахуванням прибутковості підприємства.

Л ітература

1. Ковалев А. П. Оценка стоимости имущества промышленного предприятия: Учеб. пособие. — М.: Станкин, 1995. — С. 3.

2. Михайлова-Станюта Н. Финансовое состояние и продажная цена предприятия // Риск. — 1992. — № 1. — С. 36—40.

3. Оценка стоимости предприятий и приватизация (Центр сотрудничества с европейскими странами переходной экономики. — Париж: ОЭСР, 1994. — 52 с.

4. Оценка стоимости предприятия (бизнеса): Учеб. пособие / Под ред. Н. А. Абдулаева, Н. А. Колайко. — М.: ЭКМОС, 2000. — 352 с.

5. Рєпін С. А., Рєпіна І. М. Рейтинговий метод оцінки фінансового потенціалу підприємства // Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки: Зб. наук. праць. — Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин. ун-ту, 1997. — С. 143—146.

6. Ревуцкий Л. Д. Потенциал и стоимость предприятия. — М.: Перспектива, 1997. — 124 с.

7. Мендрул А., Пузий Ф., Галкин И., Скринько С. и др. Учебное пособие для подготовки к сдаче квалификационного экзамена по экспертной оценке имущества, недвижимости, имущественных и неимущественных прав, бизнеса, техники и оборудования (категории А, В, С). — К.: Эксперт-Л, 2000. — 323 с.

8. Міжнародні стандарти оцінки: принципи, стандарти та правила / За ред. О. Драпіковського, І. Іванової. — К.: УКРелс, 1999. — 105 с.

9. Григорьев В. В., Островкин И. М. Оценка стоимости предприятий. Имущественный подход. Учеб.-практ. пособие. — М.: Дело, 1998. — 224 с.

1 Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. — М., 1960. — Т. 23. — С. 178.

1 Авдеенко В. Н., Котлов В. А. Производственный потенциал промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1989. — С. 88—90.

1 Хрипач В. Я. Оценка и материальное стимулирование эффективности производства. — Минск: Выш. шк., 1985. — С. 83—84.

1 Меньшиков Л. И. Совершенствование методов деловой оценки, подбора и расстановки работников в сфере управления производством. — Рига: МИПКСНГ, 1972. — С. 75—98.

1 Архипов В. М. Проектирование производственного потенциала объединений. — Ленинград: Изд. ЛГУ, 1984. — С. 126.

249