7.3. Вплив зносу на вартість машин та обладнання
Стосовно проблем оцінки знос означає втрату вартості об’єкта в процесі його експлуатації чи тривалого зберігання, внаслідок науково-технічного прогресу та зовнішнього економічного середовища. Зменшення вартості відбувається внаслідок матеріального зносу, під яким розуміється втрата об’єктом корисних властивостей, спричинена природними явищами, зносу конструктивних елементів під час експлуатації, а також під впливом зовнішніх негативних факторів (аварій, перевантажень, стихійних лих та ін.). Якщо вартість знизилася внаслідок втрати об’єктом конкурентоспроможності, падіння ринкового попиту порівняно з аналогічними об’єктами, то це свідчить про його техніко-економічне старіння (знос). Іноземні фахівці в галузі оцінки майна виділяють техніко-економічне старіння та пов’язане з ним знецінення на три види: технологічне, функціональне та економічне (зовнішнє).
Технологічне старіння заведено вважати наслідком науково-технічного прогресу в сфері створення нових конструкцій, технологій і матеріалів, що виявляється у знеціненні пов’язаної з ними техніки порівняно з новими аналогами, які дешевше коштують та потребують менших експлуатаційних витрат (обслуговування та ремонт).
Функціональне старіння — це знецінення об’єкта в результаті невідповідності його параметрів і характеристик сучасному техніко-економічному рівню, що забезпечує достатню потужність, точність, надійність, енергоємність, екологічність та інші споживчі властивості.
Економічне старіння — це знецінення об’єкта, зумовлене впливом зовнішніх факторів (зміною ринкової рівноваги попиту та пропонування, запровадженням законодавчих обмежень на використання певного виду устаткування через невідповідність екологічним чи ергономічним критеріям, погіршенням якості сировини і т. п.).
Фізичний знос і техніко-економічне старіння в кожному конкретному випадку виявляються у системі, тому під час оцінювання враховується сукупний знос як сума втрат його вартості під впливом усіх видів старіння.
Приклад 7.1
Об’єкт оцінки має повну вартість заміщення 100 тис. грн. Величина фізичного зносу об’єкта досягає 40 %, технологічне старіння становить 15 %, функціональне — 10 % і економічне старіння — 12 %.
Необхідно визначити оціночну вартість об’єкта.
Розв’язання
Визначаємо сумарні втрати вартості додаванням до фізичного зносу всіх інших складових, що визначають старіння об’єкта:
40 % + 15 % + 10 % + 12 % = 77 %.
Визначаємо оціночну вартість об’єкта:
100 – 100 · 0,77 = 23 тис. грн.
Якщо сукупний знос об’єкта оцінки під впливом усіх факторів старіння перевищує 100 %, то коефіцієнт (КО), що враховує знецінення від сукупного старіння (зносу), можна визначити за формулою, яку слід доповнити складовою технологічного старіння об’єкта:
, (7.1)
де КФ — коефіцієнт фізичного зносу; КТС — коефіцієнт технологічного старіння; КФС — коефіцієнт функціонального старіння; КЕС — коефіцієнт економічного старіння.
Наприклад, якщо верстат фізично зношений на 50 %, технологічно застарів на 25 %, функціонально — на 35 % і економічно — на 20 %, то коефіцієнт сукупного знецінення об’єкта дорівнюватиме:
.
На фізичний знос машин та обладнання в кожному окремому випадку впливає багато особливих чинників, що потребують прямих методів визначення його величини. Вони ґрунтуються на огляді об’єктів оцінки, випробуванні в різноманітних режимах роботи, оцінці спрацювання найважливіших вузлів, зовнішніх і внутрішніх дефектів і пов’язаних з ними втрат товарної вартості. За необхідності можуть діагностуватися всі найважливіші параметри функціонування засобу праці, а також виготовленого на ньому тестового виробу.
Унаслідок складності оціночних робіт значну трудомісткість і тривалість діагностичного циклу використання прямих методів украй обмежено. Тому перевага віддається непрямим методам визначення фізичного зносу машин та обладнання, які базуються на їх огляді, вивченні експлуатаційних умов, інформації про ремонти та вкладення грошових коштів у забезпечення працездатного стану.
Найпоширенішими непрямими методами визначення фізичного зносу об’єкта є такі:
1. Метод «ефективного віку» — базується на міркуваннях фахівця-експерта чи самого оцінювача щодо фактичного стану машини (обладнання), враховуючи її зовнішній вигляд, умови експлуатації та інші фактори, і до того ж припущення про можливість достовірного визначення строку служби об’єкта. За застосування даного методу, аналогічно до визначення зносу будинків та споруд, використовуються такі терміни та визначення:
Строк служби (строк економічного життя) (Сс) — тобто проміжок часу між датою встановлення до дати виведення з експлуатації об’єкта (чи повністю відпрацьовано ресурс об’єкта).
Залишковий термін служби (Сз) — прогнозована кількість років до виведення об’єкта з експлуатації (чи залишковий ресурс можливого напрацювання).
Хронологічний (фактичний) вік (Сх) — кількість років, що проминули від дати створення об’єкта (чи напрацювання).
Ефективний вік (Се) — різниця між строком служби і залишковим строком служби (чи розмір напрацювання об’єкта за минулі роки): Се = Сс – Сз.
Нормовані галузевими стандартами строки служби для різних груп обладнання і механізмів відображають їхні експлуатаційні можливості в середньостатистичних умовах роботи. Для оцінювача вони мають не більш ніж довідковий характер. Тому в кожному конкретному випадку визначення залишкового терміну служби обладнання необхідно враховувати реально існуючий на момент оцінки рівень фізичного зносу. Відмінності фактичних вікових параметрів засобів праці визначають методичні особливості розрахунку коефіцієнта їх фізичного зносу:
для порівняно нового обладнання за нормальних умов експлуатації він визначається так:
; (7.2)
для старішого складного обладнання коефіцієнт розраховується за такою формулою:
; (7.3)
для обладнання, що відпрацювало термін, більший за прогнозований строк його економічного життя, яке продовжує все ще працювати, хоча за бухгалтерськими документами на нього вже нараховано 100 % зносу, коефіцієнт визначається так:
, (7.4)
де С*з — залишковий строк служби, визначений експертним шляхом;
для капітально відремонтованого обладнання коефіцієнт визначається за формулою:
. (7.5)
Ефективний строк служби визначається так:
, (7.6)
де Сх1, Сх2, …, Схі — відповідно хронологічний вік частин об’єкта, які було капітально відремонтовано, та таких, що підлягають ремонту; k1, k2, …, ki — відсоткове співвідношення цих частин об’єкта в загальній їх сукупності.
2. Метод експертизи стану передбачає залучення спеціалістів-експертів, у тому числі, можливо, й робітників служби головного механіка та ремонтних підрозділів підприємства, для оцінки фактичного стану обладнання та визначення рівня його фізичного зносу. Для того щоб експерти керувалися єдиними критеріями оцінки зносу на основі нагромадженого досвіду діагностичних робіт, складають спеціальні оціночні шкали (наприклад, табл. 7.1).
Таблиця 7.1