8.6. Протокольні питання в діяльності міжнародних посадових осіб

Термін "міжнародна посадова особа" стосується кадрових адмініст­ративних службовців міжнародної міжурядової організації та осіб, яким організація доручає здійснення під її керівництвом і контролем тієї чи іншої тимчасової місії. Усі нові співробітники ООН, спеціалізованих уста­нов та інших універсальних міжнародних організацій повинні дати, за­звичай у письмовій формі, міжнародну клятву вірності. Ключовим поло­женням клятви є зобов'язання виконувати міжнародною посадовою осо­бою з усією лояльністю функції, покладені на неї міжнародною організа­цією. Мається на увазі, що міжнародна посадова особа підпорядковуєть­ся виключно главі організації, яка її найняла, і їй забороняється запиту­вати або отримувати вказівки від будь-якої влади, сторонньої для органі­зації. В організаціях, де клятва не вимагається, у наказі про призначення зазвичай дається посилання на той розділ статуту або положення про персонал, у якому обов'язки посадових осіб викладаються докладно.

Положення про персонал міжнародних організацій містять докладний опис того, як повинні поводити себе міжнародні посадові особи. Зокре­ма, забороняється діяльність, несумісна з функціями міжнародної поса­дової особи. Міжнародна посадова особа зобов'язується утримуватись від усіх актів і заяв, які могли б дискредитувати міжнародну діяльність, виявляти стриманість і такт у питаннях стосовно національних почуттів, релігійних і політичних поглядів. Положення про персонал говорить про необхідність виявляти розсудливість у питаннях, якими міжнародні поса­дові особи офіційно займаються, навіть після їхньої відставки. Протягом усього періоду служби і, як правило, після відставки їм заборонено при­ймати від національних урядів почесні знаки, послуги, подарунки, вина­городи, за винятком нагород за військові заслуги.

Незалежно від характеру місії - проведення дослідження, надання технічної допомоги чи гуманітарна діяльність - міжнародний чиновник не повинен дозволяти собі висловлювати передчасні, різкі або строгі судження про ситуацію в країні, яка існувала до його приїзду. Критику­вати, якщо критика висловлюється від імені його місії, можна лише в подальшому. Критика буде прийнятною, лише якщо вона буде вислов­лена у ввічливій формі і не ображатиме почуття гідності місцевого на­селення⁷⁸. Поведінка міжнародної посадової особи не повинна давати привід до негативної оцінки діяльності міжнародної організації, на слу­жбі в якої він знаходиться.

Угоди про заснування міжнародних організацій передбачають укла­дення спеціальної угоди про надання привілеїв та імунітетів даній орга­нізації, персоналу центральних установ і місіям, які прибувають з інших країн, а також усім тим, хто виїздить за кордон і бере участь у її роботі.

В організаціях політичного характеру, персонал яких потребує широ­кого захисту своєї діяльності, зазвичай надаються такі імунітети; особис­тий імунітет від арешту, за винятком випадків, коли порушник затрима­ний на місці злочину; імунітет від судового переслідування за дії, здійс­нені під час виконання своїх міжнародних функцій; податковий імунітет щодо платні, сплаченої із фондів організації; митні привілеї; звільнення від поліцейських та імміграційних формальностей для посадових осіб та родин; гарантована можливість виїхати з країни у випадку виникнення міжнародної напруженості.

Приймаюча країна часто надає керівникам міжнародних організацій та їх безпосереднім заступникам привілеї та імунітети глави дипломати­чної місії; старшим посадовим особам надаються привілеї та імунітети дипломатів відповідного рангу. Ці пільги носять характер люб'язності.

Привілеї та імунітети повинні надаватись усім особам, які працюють у філіях організації (експертам), і взагалі усім особам, які найняті міжнаро­дною організацією і працюють поза її центральними установами. Органі­зація повинна заздалегідь повідомити про цю місію і отримати схвалення уряду відповідної держави. Лише після цього місія набуває офіційного характеру і її членам гарантуються захист та особливе ставлення з боку даної держави. Для успіху місії її члени повинні також користуватися свободою пересування й мати можливість безперешкодно проводити будь-які розслідування, які вони визнають доцільними. Вони повинні ма­ти можливість взяти з собою весь необхідний персонал, і цей персонал повинен користуватися тими ж привілеями та імунітетами, що й самі члени місії. Саме з цієї причини, коли в статуті або установчих постано­вах міжнародних організацій перераховуються імунітети, вони можуть бути ширшими для персоналу місій, ніж для посадових осіб, які працю­ють у штаб-квартирах або постійних установах поза ними.

Міжнародний Суд постановив, що члени місій, які направляються ООН в іноземні держави, перебувають під захистом тієї держави, на те­риторії якої вони працюють, навіть якщо ця держава не є членом даної організації, саме ця держава несе відповідальність за них. Якщо співро­бітники організації виїздять у відрядження зі штаб-квартири організації в її установи, які знаходяться в іншій країні, такі поїздки не представляють собою місію, а вважаються звичайною поїздкою в держави - члени даної організації. Безпека міжнародних чиновників в останньому випадку гарантується положеннями про привілеї та імунітети угоди про штаб-квартиру організації.

Щодо посадових осіб міжнародних неурядових організацій, то в бі­льшості випадків лише генеральний директор або генеральний секре­тар може розглядатися як міжнародна посадова особа. Зазвичай його протокольне старшинство визначається датою заснування організації, яку він очолює.