8.2. Протокол міжнародних організацій

Основним принципом, на якому ґрунтується протокол міжнародних організацій, є повага до всього, що символізує незалежність і суверені­тет держав. У формуванні правил і норм протоколу міжнародних органі­зацій важливу роль відіграли правила протоколу в ООН, яких тією чи іншою мірою дотримуються інші міжнародні організації.

Головним міжнародно-правовим документом, який регламентує дія­льність постійних представників та постійних представництв держав при міжнародних організаціях, делегацій та спостерігачів в органах та на конференціях, що скликаються міжнародною організацією чи під її егідою, є Віденська конвенція про представництво держав у їх відноси­нах із міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березня 1975 р. Конвенція визначає порядок заснування, функції та порядок їх припинення постійних представництв та постійних місій спо­стерігачів при міжнародних організаціях; порядок акредитації при орга­нах організації та повноваження глав представництв; порядок визначення старшинства постійних представників, постійних спостерігачів, делегацій; питання використання державної символіки представницт­вами країн; статусу глави держави і осіб високого рангу, які очолюють або є членами делегацій; привілеї та імунітети представників, спостері­гачів і делегатів, аналогічні дипломатичним.

До міжнародно-правових документів, які регулюють окремі протоко­льні питання діяльності міжнародних організацій, належать: Конвенція про привілеї та імунітети ООН (1946 р.); Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи (1949 р.); Протокол про привілеї та імунітети Європейських співтовариств (1965 р.) тощо.

Міжнародні організації у своїй діяльності керуються протокольними нормами та правилами, визначеними в статутах і правилах процедури організацій; в актах, які визначають норми використання символіки орга­нізацій, порядку старшинства тощо; протокольними традиціями і преце­дентами, які склались в міжнародних організаціях; правилами диплома­тичного протоколу (дипломатичне листування, організація дипломатич­них прийомів). Роботу протокольних служб міжнародних організацій, зо­крема ООН, ускладнює відсутність офіційного зведення основних поло­жень протокольної практики організацій.

Функції протокольних служб міжнародних організацій можна проде­монструвати на прикладі служби протоколу і зв'язку, яка структурно входить до канцелярії Генерального секретаря ООН. Так, в обов'язки цієї служби входить: оформлення прийому нових країн в члени ООН; організація вручення повноважень новими постійними представниками Генеральному секретареві ООН; вирішення питань, пов'язаних із пере­буванням у Нью-Йорку постійних представників країн-членів при ООН (реєстрація документів, видача посвідчень особи, забезпечення приві­леїв та імунітетів, посередництво між іноземними представництвами в ООН і урядом США); забезпечення протокольних заходів Генерального секретаря ООН; зустріч високопосадових гостей і забезпечення їх пе­ребування в штаб-квартирі Організації і в США; підтримання порядку старшинства при розміщенні делегацій; використання прапора ООН і державних прапорів, протокольне забезпечення церемоній підписання конвенцій, договорів тощо.

Згідно зі Статутом прийом нових членів в Організацію Об'єднаних Націй відбувається на початку чергової сесії Генеральної Асамблеї. Після голосування керівник протокольної служби ООН проводить деле­гацію прийнятої держави до її місця у залі засідань. Наступного дня після прийому перед штаб-квартирою ООН влаштовується урочиста церемонія підняття державного прапора нової країни - члена ООН по­ряд із прапорами інших країн-членів, піднятих у порядку англійської о алфавіту справа наліво, якщо дивитися від будинку. На церемонії підняття прапора присутні посадові особи сесії, Генеральний секретар ООН, глави делегацій на сесії. Прапори країн-членів піднімають зі схо­дом, опускають із заходом сонця. Від імені Генерального секретаря ООН у цей день влаштовується прийом.

Вступ на посаду постійного представника країни-члена ООН. На призначення постійного представника при ООН, на відміну від призна­чення посла, агреман не запитується. Відповідно до рішення третьої се­сії Генеральної асамблеї ООН (1948 р.) повноваження постійних пред­ставників при ООН повинні виходити від глави держави, глави уряду, міністра закордонних справ. Після прибуття новопризначеного постійно­го представника в Нью-Йорк через протокольну службу ООН узгоджу­ється дата і час вручення повноважень Генеральному секретареві ООН. Копія повноважень і біографічна довідка нового постійного представника попередньо направляється до протокольної служби ООН.

У призначений день постійний представник прибуває в штаб-квартиру ООН, як правило, у супроводі свого заступника. Біля головно­го входу (будинок Секретаріату) постійного представника зустрічає співробітник протоколу ООН і супроводжує його на 38-й поверх у спеці­альну кімнату (VIP's Rооm), де його зустрічає завідуючий протокольним відділом ООН. Шеф Протоколу ООН повідомляє Генеральному секре­тареві ООН про прибуття постійного представника. Зазвичай Генера­льний секретар особисто заходить у VIP's Rооm і запрошує постійного представника до свого кабінету. Церемонія вручення повноважень від­бувається в кабінеті Генерального секретаря біля прапора ООН і три­ває 2-3 хвилини. Момент вручення повноважень фотографується; па­м'ятні знімки пізніше передаються в постійне представництво. Генера­льний секретар вітає нового постійного представника і висловлює на­дію на плідну співпрацю. Постійний представник у свою чергу заявляє про готовність до співробітництва. Обмін промовами не практикується. Після завершення церемонії між Генеральним секретарем і постійним представником відбувається коротка бесіда, у якій зазвичай беруть участь начальник кабінету Генерального секретаря або його спеціаль­ний помічник, а також один із заступників Генерального секретаря з цієї країни або регіону. Бесіди носять загальний характер, конкретні полі­тичні проблеми не обговорюються. Після завершення бесіди шеф про­токолу ООН проводжає постійного представника до виходу із Секрета­ріату ООН. Вважається, що після вручення повноважень постійний представник приступив до виконання своїх обов'язків. Він отримує пра­во представляти свою державу перед Організацією, мати контакти з Секретаріатом ООН, вести офіційну кореспонденцію.

Негайно після завершення церемонії протокольний відділ ООН роз­силає меморандум усім заступникам і помічникам Генерального секретаря про вручення повноважень новим постійним представником. У свою чергу постійний представник інформує особистою нотою своїх колег - постійних представників країн-членів ООН про вручення повноважень Генеральному секретареві ООН.

Згідно із існуючою протокольною практикою постійний представник піс­ля вручення повноважень складає візити голові Генеральної асамблеї ООН, якщо в цей час відбувається її сесія, голові Ради Безпеки, голові Економічної і Соціальної Ради, голові Ради з Опіки, генеральним директо­рам спеціалізованих установ ООН, при яких він акредитований, деяким вищим функціонерам ООН, за бажанням губернатору штату Нью-Йорк. Постійний представник, на свій вибір, складає візити постійним представ­никам окремих країн-членів ООН, які відіграють значну роль у діяльності Організації і з якими він прагне зав'язати близькі контакти. Зокрема, по­стійним представникам країн - постійних членів Ради Безпеки, головам регіональних груп країн-членів ООН, також представникам дружніх країн, з якими він буде тісно співпрацювати й вирішувати різні питання.

Процедура акредитації при ООН. Усі члени делегацій країн-членів і держав - спостерігачів, міжурядових організацій, інших органів, що ма­ють статус спостерігача, спеціалізованих установ ООН повинні мати пе­репустки Організації, які забезпечують доступ на її територію. Для участі в заходах необхідні додаткові акредитаційні картки. Для одержання пе­репусток необхідно подати лист (ноту) на ім'я керівника Служби прото­колу і зв'язку ООН, доклавши до нього копію списку членів делегації та заяви на оформлення перепусток. Перепустки для високих осіб, учасни­ків сесії Генеральної Асамблеї, Служба протоколу і зв'язку видає на під­ставі письмових заявок постійних представництв і місій спостерігачів.

Зустріч високопосадових осіб в ООН. Програма візиту в ООН глави держави, уряду, міністра закордонних справ розробляється протоколь­ною службою ООН у співробітництві з постійним представником країни гостя і затверджується Генеральним секретарем ООН.

В аеропорту главу держави (уряду) біля трапу літака зустрічає кері­вник протокольної служби ООН. При зустрічі також присутній предста­вник країни гостя в ООН і представник протоколу Державного депар­таменту США. Генеральний секретар вітає гостя біля головного входу в будинок Секретаріату ООН (з дружиною, якщо гість прибуває з дружи­ною). Для зустрічі глави держави вишиковується почесна варта із офі­церів служби безпеки ООН, піднімаються державні прапори країни гос­тя і ООН (виконання гімну не передбачено; ООН, як відомо, свого гімну не має). У супроводі начальника протоколу гість і Генеральний секре­тар спеціальним ліфтом піднімаються на 38-й поверх у кабінет Генера­льного секретаря для бесіди.

На честь високого гостя Генеральний секретар влаштовує обід або сніданок. На прийомі зазвичай присутні високопосадові співробітники ООН, міністри закордонних справ, які перебувають в Нью-Йорку, по­стійні представники країн, які є членами Ради Безпеки, віце-голови сесії Генеральної Асамблеї. Перед входом до зали прийомів вишико­вується почесна варта. Перед початком прийому начальник протоко­лу представляє гостю учасників прийому. На прийомі відбувається обмін тостами. Прийоми, як правило, носять офіційний характер. На честь дружини високого гостя інколи в цей же час влаштовується аналогічний прийом від імені дружини Генерального секретаря, за­звичай у його резиденції.

Якщо високий гість здійснює візит під час сесії Генеральної Асамблеї, то він користується правом виступити першим з промовою незалежно від списку ораторів на даний день. Час виступу високих гостей не регламен­тується. У залі Генеральної Асамблеї для глави держави поруч із трибу­ною встановлюється крісло "почесного гостя".

Під час візиту глави уряду в ООН почесна варта при його зустрічі й проводах не вишиковується. Перед входом до будинку Секретаріату ООН його зустрічає начальник протоколу й супроводжує до кабінету Ге­нерального секретаря на 38-му поверсі.

Міністрів закордонних справ, які прибувають на сесію Генеральної Асамблеї ООН, в аеропорту зустрічає особистий представник Генераль­ного секретаря ООН.

Глави урядів і міністри закордонних справ під час роботи сесії розмі­щуються в залі зі своїми делегаціями.

Важливим з точки зору організації роботи та протокольного забезпе­чення міжнародних форумів є питання офіційних та робочих мов міжна­родних організацій, конференцій. Наприклад, під час сесій Генеральної Асамблеї ООН виступи на кожній із шести офіційних мов ООН перекла­даються на інші офіційні мови. Представник, який виступає мовою, яка не має в ООН статусу офіційної, відповідно до правила 53 Правил про­цедури Генеральної Асамблеї ООН, повинен сам забезпечити усний пе­реклад або надати текст виступу однією з офіційних мов. Якщо делега­ція надає текст промови офіційною мовою, він перекладається на інші Офіційні мови перекладачами ООН. Делегація може надавати в розпо­рядження перекладача ООН свого представника для зручності (з метою забезпечення синхронності перекладу виступу).