8.3. Порядок старшинства в міжнародних організаціях

У керівних органах міжнародних організацій уряди країн-членів мають рівні права. Відповідно, делегації розміщуються в алфавітному порядку. Кожна делегація отримує рівну кількість місць у першому ряду. Місця де­легацій зазначаються табличками з назвами країн. Алфавітний порядок також застосовується при розсадці представників держав під час офіцій­них церемоній. Керівники делегацій, якщо вони навіть не мають однакових рангів, користуються рівними правами, їм надаються однакові почесності.

Керує сесіями міжнародних організацій спеціальний орган. У статуті й установчих документах завжди містяться правила, які регулюють склад і порядок його виборів. У них визначено спосіб призначення й повноважен­ня цього постійного органу, покликаного здійснювати керівництво роботою організації в міжсесійний період та приймати, якщо цього вимагатимуть обставини, необхідні рішення. Під час роботи сесії особливі переваги в питанні старшинства надаються членам виборного органу зборів.

На час сесій постійні представники країн-членів при міжнародних ор­ганізаціях включаються до складу своїх національних делегацій, і їхнє старшинство визначається залежно від того, чи є вони керівниками де­легацій своїх країн. Помічники постійних представників розміщуються відповідно до їхнього рангу й функцій, які вони виконують. Поза сесіями члени постійних представництв створюють своєрідний дипломатичний корпус, який підпорядковується особливим правилам. В ООН постійні представники країн-членів створюють неформальні регіональні групи (країн-членів Євросоюзу, латиноамериканських, африканських країн то­що), які представляють обрані на визначений термін голови. Старшинст­во між постійними представниками визначається хронологічним поряд­ком повідомлення про їхнє призначення. Це може бути здійснено у фор­мі вручення постійними представниками генеральному секретареві ор­ганізації повноважень або шляхом нотифікації. Старшинство між іншими членами делегацій визначається залежно від посади та дипломатичного рангу. У середині кожної категорії старшинство визначається датою при­значення на посаду, яку обіймають члени делегації.

При визначенні порядку протокольного старшинства в міжнародних організаціях слід враховувати існування колективного й індивідуального старшинства. Під час офіційних церемоній за відсутністю прийнятих у міжнародній організації правил можливий такий порядок старшинства⁷⁰.

Колективне старшинство:

• головуючий зборів ради;

• постійний глава організації (генеральний секретар або генеральний директор);

• віце-голови та інші члени обраного органу;

• голова і, залежно від випадку, керівний орган постійної ради органі­зації, якщо рада складається виключно з представників урядів;

• голови делегацій, які не входять до виборного органу, в алфавіт­ному порядку найменувань держав, члени делегацій;

• голови департаментів організації, їхній персонал.

При визначенні індивідуального старшинства, наприклад при про­веденні прийомів із розсадкою, враховуються посадове становище та дипломатичний ранг голів і членів делегацій, співробітників постійних представництв та міжнародних посадових осіб. У межах однієї категорії враховується хронологічний порядок дати обіймання посади або при­значення на посаду, інколи - вік особи. Дворянські титули й почесні відзнаки також можуть змінити цю класифікацію. При однакових рангах члени делегацій завжди мають переваги в старшинстві перед співробі­тниками організації. Міжнародні посадові особи зазвичай займають місця перед консулами, старшинство міжнародних посадових осіб по­ширюється на їхніх дружин. Для уникнення протокольних складнощів глави дипломатичних представництв і керівники міжнародних організа­цій часто запрошуються окремо.

Старшинство в ООН.

В ООН була створена всеохоплююча ієрархія її окремих органів, спе­ціалізованих установ і Секретаріату. Порядок старшинства між органами ООН виглядає наступним чином:

• Генеральна Асамблея з її комісіями, комітетами й допоміжними ор­ганами;

• Рада Безпеки;

• Економічна й Соціальна Рада;

• Рада з Опіки;

• Міжнародний Суд;

• Секретаріат.

Порядок старшинства спеціалізованих установ ООН:

• Міжнародна організація праці (МОП);

• Продовольча й сільськогосподарська Організація Об'єднаних Націй (ФАО);

• Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО);

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ);

• Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР); о Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

• Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

• Міжнародний валютний фонд (МВФ);

• Організація міжнародної цивільної авіації (ІКАО); о Всесвітній поштовий союз (ВПС);

• Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ);

• Всесвітня метеорологічна організація (ВМО);

• Міжурядова морська консультативна організація (ІМКО). Генеральний секретар займає особливе місце в протокольній ієрархії

ООН. Тому він розглядається як головний гість, і йому виявляють почес­ті, які виходять за рамки протоколу. Зазвичай під час візитів в країни-члени Організації Генеральному секретареві надаються такі ж почесті, як і прем'єр-міністру іноземної держави. Деякі уряди виказують додаткові почесті, прийняті при прийомі глави держави. Як правило, на аеродромі Генерального секретаря зустрічають прем'єр-міністр або заступник пре­м'єр-міністра, якщо глава держави також виконує функції прем'єр-міністра, міністр закордонних справ і шеф протоколу МЗС. Прийнято, щоб в церемонії зустрічі брали участь усі високопосадові особи ООН та спеціалізованих установ, які мають відділення в цій країні. Досить часто при зустрічі також присутні члени дипломатичного корпусу, які представ­ляють країни-члени Організації.

На заходах, де присутні посадові особи ООН у своїй офіційній якості, діє наступний порядок протокольного старшинства:

• Генеральний секретар ООН;

• генеральні директори спеціалізованих установ;

• заступники Генерального секретаря та старші посадові особи рів­ного рангу в алфавітному порядку їх імен;

• посадові особи органів і спеціалізованих установ ООН відповідно до їхнього рангу.

Протокольне старшинство керівників та співробітників постійних представництв країн-членів при ООН, глав і членів делегацій в період роботи сесій Генеральної Асамблеї ООН залежить від прийнятого алфа­вітного порядку цього старшинства, який визначається жеребкуванням, що проводить Генеральний секретар ООН щорічно напередодні сесії Генеральної Асамблеї Організації. Цей порядок діє протягом року до наступної сесії Генеральної Асамблеї. Країна, на яку випадає жереб, отримує протокольний пріоритет і займає перше місце в усіх протоколь­них заходах. За нею в порядку англійського алфавіту слідують усі інші країни-члени ООН. Розсадка у залі теж регулюється цим жеребкуван­ням. Якщо в прийомі з розсадкою беруть участь представники кількох

країн-членів, то перші за рангом представники розсаджуються в алфаві­тному порядку найменувань цих країн (англійською мовою), діючому на даній сесії. Такий порядок старшинства послідовно зберігається щодо других представників, потім третіх тощо.

Оскільки постійні представництва, акредитовані при ООН, розгляда­ються як іноземні місії у своїх відносинах з цією організацією, їхні члени відповідно до правил міжнародної ввічливості мають старшинство перед посадовими особами Секретаріату, які мають однаковий ранг із ними. Професійні посади в ООН прирівнюються до дипломатичних рангів, що полегшує визначення протокольного старшинства посадових осіб Орга­нізації в порівнянні з працівниками постійних представництв країн-членів при ООН і членами делегацій, які беруть участь у сесіях Генеральної Асамблеї ООН і зазвичай мають дипломатичні ранги. Глави дипломати­чних представництв займають місця перед усіма міжнародними посадо­вими особами. Глави постійних представництв країн-членів, незалежно від їхнього рангу, слідують за Генеральним секретарем ООН.

Порядок індивідуального старшинства для Генеральної асамблеї ООН:

• Голова Генеральної Асамблеї; о Генеральний секретар ООН;

• прем'єр-міністри;

• заступники голови Генеральної Асамблеї в ранзі міністрів закор­донних справ або членів кабінетів у алфавітному порядку наймену­вань їхніх країн;

• голова Ради Безпеки;

• заступники прем'єр-міністрів або заступники голови Ради Безпеки;

• міністри закордонних справ у алфавітному порядку найменувань їхніх країн;

• голова Економічної і Соціальної Ради під час її сесій;

• голова Ради з Опіки під час її сесій;

• голова Міжнародного Суду;

• заступники голови Генеральної Асамблеї в ранзі посла або в ранзі, еквівалентному йому в алфавітному порядку найменувань їхніх країн;

• міністри і члени кабінету в тому ж порядку;

• голови головних комітетів Генеральної Асамблеї, розміщені відпо­відно до їхніх дипломатичних рангів або, при однаковому ранзі, відповідно до порядкового номеру їх комітетів;

• керівники делегацій на Генеральній Асамблеї в ранзі посла в ал­фавітному порядку найменувань їхніх країн;

заступники міністрів закордонних справ і заступники керівників де­легацій, якщо їхній ранг вищий від рангу постійних представників;

• постійні представники при ООН, розміщені відповідно до диплома­тичного рангу або, при однаковому ранзі, в алфавітному порядку найменувань їхніх країн;

• голови Консультативного комітету з адміністративних і бюджетних питань, комітету з внесків та Адміністративного трибуналу;

• представники на Генеральній Асамблеї в ранзі посла або у еквіва­лентному ранзі;

• глави спеціалізованих установ і заступники Генерального секрета­ря ООН;

в представники на Генеральній Асамблеї, що не мають рангу посла або еквівалентного йому рангу;

• директори ООН;

• заступники представників на Генеральній Асамблеї, що не мають рангу посла або еквівалентного йому рангу.

У Раді Безпеки застосовується особливий порядок старшинства. Го­ловування в Раді засновується на щомісячній ротації країн-членів у ал­фавітному порядку їхніх найменувань. Таким чином, протокольний поря­док старшинства в Раді Безпеки змінюється щомісяця. Старшинство се­ред представників, які мають однаковий ранг, визначається в алфавіт­ному порядку найменувань цих країн, починаючи з Голови. Відповідно до традиції, яка склалась в ООН, постійні представники країн - постійних членів Ради Безпеки (або виконуючі їх обов'язки) мають протокольну перевагу перед своїми колегами з інших країн.

Суттєвий недолік порядку визначення старшинства, прийнятого в ООН, полягає в тому, що він в основному розрахований на посадових осіб, які мають дипломатичний ранг. Між тим, у наш час до складу деле­гацій на сесії Генеральної Асамблеї, а також на сесії спеціальних органів ООН часто включаються особи, які не мають цих рангів. Це зумовлює складнощі при плануванні їх участі в протокольних заходах.