16. Субєкти права природокористування: поняття і види

Суб'§кти права природокористування - юридичнi i фiзичнi особи, якi в установленому законом порядку на- були права користування природними ресурсами i зобо- в'язанi здiйснювати комплекс заходiв щодо єх ефективно-

го використання, вiдтворення i охорони

Природноресурсова правоздатнiсть^

Природноресурсова дi§здатнiсть

Загальна Спецiальна

Фiзичнi особи

Юридичнi особи

Пiдпри§мства, установи, органiзацiє (рiзних галузей господарювання)

Громадяни Украєни\ iноземнi громадяни

Громадськi об'§днання \ особи без громадянства

Релiгiйнi органiзацiє \Вiйськовi органiзацiє i формування

Суб'§кти права орендно- го природокористування

iноземнi державиМiжнароднi органiзацiє i об'§днання

Кооперативнi об'§днання

iноземнi пiдпри§мства

17. Право природокористування : поняття і види

Право природокористування - система юридичних норм i засобiв, спрямованих на врегулювання вiдносин щодо ефективного використаня, вiдновлення i охорони при- родних ресурсiв, забезпечення багатогранних матерiаль- них, економiчних i соцiальних iнтересiв та законних прав суб'§ктiв природокористування

• інститут галузі права – в об’єктивному розумінні

• в суб’єктивному розумінні – правомочність користування природним ресурсом, правовий титул – назва певної сукупності правомочностей + набір обовзяків, сервітут

Види права природокористування

• за видом природних ресурсів – право землекористування (с/г, не с/г тощо), водо-, лісо-, надро-, об’єкти тваринного та рослинного світу, атмосферне повітря

• за суб’єктами : ФО і ЮО, індивідуальне і колективне, відособлене і спільне

• за строком: постійне і тимчасове ( короткострокове та довгострокове)

• за характером доступу до природного ресурсу : первинне і вторинне

• за належністю ресурсу: загальнодержавного та місцевого значення

• за ступенем впливу на ПР та за режимом здійснення: загальне і спеціальне

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

18. Суб’єкти права власності на природні ресурси: поняття та види

Суб'§кти права власностi на природнi ресурси - особи, якi юридичне спроможнi реалiзувати повноваження щодо володiння, користування i розпорядження

належними єм природними ресурсами

Форми права власності: -приватна-колективна-комунальна-державна-власність народу України

Екологічне законодавство розрізняє суб'єктів права власності залежно від форми власності, у якій перебувають ті чи інші природні ресурси. Таким чином, право власності на природні ресурси характеризується множинністю суб'єктів відповідно до форм власності — державної, комунальної та приватної. Тобто слід ділити суб'єктів права власності на суб'єктів права державної, комунальної або приватної власності на природні ресурси.

Субєкти:

ВРУ, Народ, громадяни україни, Обєднання громадян, ВР АРК, обласні, районні, міські,селищні, сільські ради, фермерські( селянські) господарства, державні підприємства

Суб'єктом права приватної власності можуть бути тільки юридичні особі, засновані на праві приватної власності. Юридичні особі, засновані на праві державної або комунальної власності, не можуть бути власниками природних ресурсів. Вони їм надаються тільки в користування.

Суб'єктами права комунальної власності визначено територіальні громади сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і в особі їх представницьких органів — рад. Територіальна громада — це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Безпосередньо свої повноваження територіальна громада може здійснити шляхом проведення місцевих референдумів, в інших випадках — через селищні, сільські, міські ради.

Особливим суб'єктом права власності на природні ресурси є держава. Суб'єктом права державної власності на природні ресурси є держава в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій. Але слід враховувати, що до розмежування земель державної та комунальної власності в натурі повноваження щодо розпорядження всіма землями, крім переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.

Специфічною особливістю суб'єкта права державної власності, не властивою іншим суб'єктам права власності, є те, що держава виступає в один і той же час і як носій політичної влади (суверен), і як власник і здійснює право власності в нерозривному зв'язку з політичною владою. Держава своєю владою від імені народу України визначає правовий режим усіх природних ресурсів, що належать їй, створює органи управління об'єктами природи, визначає їх компетенцію.

Природні ресурси юридично закріплюються за певним громадянином, але право власності ними фактично здійснюють усі члени його сім'ї, що мають цивільну правоздатність. Тому, наприклад, надання у власність другої присадибної ділянки на сім'ю не допускається. Добровільна відмова від права власності на природний об'єкт можлива лише за згодою всіх дієздатних членів сім'ї. Смерть громадянина, якому було надано природний об'єкт на праві приватної власності, не позбавляє членів його сім'ї права власності на нього.