ВСТУП

В останні декілька десятиліть у всьому світі підвищився інтерес до міжнародної економічної статистики. Це пов’язано з розширенням зовнішньоекономічних зв’язків, поглибленням інтеграційних процесів, інтенсифікацією міжнародного економічного співробітництва. Уряди всіх країн світу прагнуть знати, яке місце займає їхня країна у світовій і регіональній економіці, у якому співвідношенні з економіками інших країн, з якими вони співпра­цюють або конкурують на світових ринках, знаходиться економіка їхньої країни. У зв’язку з цим вони організовують різні міжнародні зіставлення макроекономічних показників або охоче відгукуються на запрошення брати участь у таких зіставленнях. Велику активність у цій сфері розвинули міжнародні організації (ООН, ОЕСР, Світовий банк та ін.). Для вирішення завдань, пов’язаних з організацією різних форм міжнародного економічного співробітництва, їм по- трібні порівнянні в міжнародному плані дані про найбільш важливі макроекономічні показники. Такі дані вони використовують не тільки для аналізу тенденцій розвитку світової і регіональної економіки, але і для вирішення практичних задач: надання допомоги країнам на цілі соціального та економічного розвитку, надання кредитів, фінансування спільних проектів, визначення частки внесків країн у бюджети міжнародних організацій.

Входження України в орбіту міжнародних економічних зіставлень стало нагальною потребою в умовах переорієнтації економіки на ринкові засади. Можливості для цього з’явилися лише після запровадження у 1993 році міжнародної системи національних рахунків. Цей захід, що відбувався в період становлення України як

незалежної держави, збігся з прийняттям ООН та іншими міжнародними організаціями оновленої версії стандартної системи національних рахунків (попередня діяла з 1968 року) та з черговою фазою багатобічних міжнародних зіставлень валового внутрішнього продукту (ВВП). У 1993 році Уряд України затвердив концепцію переходу національної статистики до міжнародних стандартів. До цього статистика України спиралася на марксистсько-ленінську теорію, яка принципово відрізнялася від методології міжнародної статистики.

Саме завдяки цьому з’являється можливість кількісно вимірювати розбіжності економічних показників країн, що перебувають на різних щаблях розвитку матеріальної та інтелектуальної культури, мають різні традиції споживання та інституціональну структуру.

Порівнянні в міжнародному плані дані про ВВП і суміжні показники застосовуються також міжнародними організаціями для побудови економетричних моделей з метою аналізу впливу різних чинників на темпи економічного зростання й інші макроеконо- мічні змінні. Міжнародні організації, зацікавлені в забезпеченні міжнародної порівнянності макроекономічних показників різних країн, займаються питаннями теорії і методології зіставлення, виступають як організатори та координатори розрахунків у даній галузі. При цьому основна роль належить ООН.

Для України міжнародні зіставлення мають велике значення, особливо в сучасних умовах, коли зросла потреба у визначенні реального місця України у світовій та європейській системах економічних координат.

Розділ 1

ПРЕДМЕТ І ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СТАТИСТИКИ

1.1.	Предмет міжнародної економічної статистики

Важливою галуззю знань і практичної діяльності по збиранню, обробці, аналізу і публікації статистичної інформації про економічні явища на рівні світової економіки в цілому стала міжнародна економічна статистика, що є спеціальною науковою дисципліною, її курси вивчаються в навчальних закладах самостійно.

Міжнародна економічна статистика розробляється статистичними службами міжнародних організацій після одержання вихідної інформації від національних статистичних органів, приводиться до зіставного виду, узагальнюється в регіональних і світових підсумках, публікується для широкого використання при порівняльному аналізі. Вона оцінює й аналізує дані про рівні і динаміку розвитку світового співтовариства і є базою для відповідних прогнозів.

Головна функція міжнародної економічної статистики — розробка міжнародних рекомендацій щодо уніфікованого розрахунку системи статистичних показників та їхніх угруповань за стандартними класифікаціями для всіх країн і територій на основі міжнародних стандартів обліку і статистики, побудованих за єдиною методологією. Вони забезпечують порівнянність складу і методів розрахунку всієї системи показників для аналізу тенденцій і закономірностей економічного розвитку країн. Саме це виокремило міжнародну економічну статистику з її особливим предметом, об’єктом і методами.

Предметом міжнародної економічної статистики є методологія вивчення кількісної сторони стану та закономірностей розвитку світової економіки. Вона характеризує не тільки кількісні, але і якісні аспекти економічного стану та розвитку країн, їх світогосподарських зв’язків, а також регіонів і світу в цілому.

Тепер вона представлена широкою мережею порівняно самостійних і незалежних організацій. Так, якщо об’єктом статистичного спостереження є світове господарство та економічні явища, які в ньому відбуваються, то за одиницю спостереження, як правило, беруть окрему країну.

Статистична інформація про світове господарство ґрунтується на єдиній системі статистичних показників, які обчислюються за єдиними рекомендаціями, розробленими і схваленими міжнародними організаціями як міжнародні статистичні стандарти.

Для координації статистичної діяльності агентств ООН використовується класифікація програм ООН (статистична частина). Вона була прийнята Адміністративним комітетом системи ООН на засіданні Підкомісії з координації статистичної діяльності у 1999 році (див. веб-сторінку Статистичної комісії ООН — http://www.un.org).

Класифікація статистики та статистичної діяльності оон

030 Теорія статистики.

031 Демографічна і соціальна статистика.

1. Демографічна статистика (4.11).

2. Статистика населення:

а) перепис населення (4.5);

б) статистика груп населення, які мають особливі інтереси (4.12).

3. Статистика житлового господарства:

а) перепис житла (4.5);

б) інші напрямки статистики житлового господарства (4.12).

4. Статистика праці (4.10).

5. Статистика освіти і навчання (4.8).

6. Статистика культури, включаючи засоби масової інформації (4.9).

7. Статистика доходів і витрат домогосподарств та їх розподіл (4.13).

8. Статистика соціального страхування (4хх).

9. Статистика охорони здоров’я (4.6).

10. Інші соціальні, демографічні та пов’язані з ними статистики (4.хх).

032 Економічна статистика.

1. Національні рахунки (3.1).

2. Статистика сільського господарства (3.10).

3. Статистика лісового господарства і рибальства (3.10).

4. Статистика промисловості (оперативно-технічна статистика) (3.11).

5. Статистика енергетики (3.12).

6. Статистика внутрішньої торгівлі (оптово-роздрібної) (3.5).

7. Статистика міжнародної торгівлі:

а) торгівля товарами;

б) торгівля послугами.

8. Статистика транспорту (3.4).

9. Статистика зв’язку (3.4).

10. Статистика туризму (3.7).

11. Статистика послуг, яка не включена в інші розділи (3.8).

12. Статистика грошово-кредитна, фінансів і страхування (3.2).

13. Податкова статистика (3.2).

14. Статистика платіжного балансу (3.2).

15. Статистика цін (3.9).

16. Статистика науки, технологій і патентів (3.13).

17. Інші галузі економічної статистики (3хх).

033 Статистика природних ресурсів і довкілля.

1. Статистика природних ресурсів і довкілля (5.1 і 5.3).

2. Облік природних ресурсів і довкілля (5.2).

3. Метеорологічна статистика (5хх).

034 Види діяльності, які не класифіковані як сфера діяльності.

1. Організація і надання статистичних послуг (1).

2. Технічна інфраструктура та інші пов’язані з цим питання (2).

3. Поширення і підтримка секретарської діяльності (6).

4. Інші види діяльності, які не класифіковані як сфера діяльності (х.хх).

Запис у круглих дужках після кожного пункту самого низького рівня класифікації відсилає до відповідного елементу в класифікації, прийнятій Конференцією європейських статистиків під егідою ООН для використання в інтегрованому вигляді статистичних програм Економічної комісії для Європи (EСЕ), Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСD) і Статистичного управління Європейського Союзу (EUROSTAT).

Міжнародна економічна статистика узагальнює поточний досвід застосування єдиної системи показників у різних країнах і міжнародних організаціях, виробляє та вдосконалює систему міжнародної статистичної інформації за допомогою діяльності Статистичної комісії ООН і статистичних служб інших міжнарод­них організацій системи ООН, Міжнародного статистичного інституту та інших міжнародних організацій.

Статистична інформація країн, як правило, розрізняється за змістом показників, методикою їх розрахунку, розумінням об’єкта статистичного спостереження, періодами і моментами спостереження, одиницями виміру та ін.

Тому перед міжнародною економічною статистикою постає низка проблем, для вирішення яких необхідно:

1) скоординувати всі найважливіші статистичні роботи глобального характеру через Статистичну комісію ООН шляхом розробки відповідних програм;

2) перейти від розробки міжнародних стандартів для окремих статистичних показників до розробки й удосконалення їхньої системи для різнобічної характеристики світової економіки в її різноманітних формах;

3) розробити і застосувати методології розрахунку зведених вартісних показників у однакових грошових одиницях з урахуванням реальної купівельної спроможності валют різних країн;

4) здійснити побудову достовірних значень динамічних рядів порівнянних показників для виявлення світових тенденцій і складання прогнозів можливого розвитку світу й окремих країн як на короткостроковий, так і на довгостроковий періоди, розробляючи для цього необхідні моделі;

5) домогтися зіставності змісту національних показників відповідно до визначених міжнародних стандартів. Сприяння розвитку національної статистики на базі впровадження міжнародних стандартів зі статистики і вирішенню проблем уніфікації збирання, обробки і поширення статистичних публікацій міжнародних організацій.

Міжнародна економічна статистика — особлива галузь статистики. Її завданням є узагальнення вихідної інформації національних статистичних служб країн, а також міжнародних організацій у регіональних і світових підсумках на основі міжнародних стандартів у єдину систему показників для одержання порівнянних і взаємозалежних оцінок економічних явищ та виявлення тенденцій розвитку світової економіки. Така система утворена приблизно зі ста п’ятдесяти міжнародних стандартів для статистичних показників і дозволяє різнобічно оцінювати світові рівні і тенденції соціально-економічного розвитку, а також роль і значимість окремих країн та їх угруповань.

У міжнародній економічній статистиці використовується спеціальна методологія, розроблено також особливі методи приведення різноманітних показників національної вихідної статистичної інформації до зіставного виду. Це досягається виробленням однакового кількісного і якісного вираження зіставлюваних показників економічного змісту в однакових одиницях виміру. Техніка такого перерахунку одержала назву «перехідного ключа», за допомогою якого дані різних країн групуються відповідно до міжнародних класифікацій з узгодженими метричними одиницями виміру та в певних міжнародних грошових одиницях.

Міжнародна економічна статистика вивчає також методологію розрахунків статистичних показників, які відображають економічний розвиток окремих країн. Вона складається з трьох органічно пов’язаних напрямів — наукової, практичної та освітньої діяльності міжнародних статистичних організацій.

У міжнародній економічній статистиці як навчальній дисципліні можна виділити такі основні розділи:

1. Предмет міжнародної економічної статистики.

2. Організація міжнародної економічної статистики.

3. Основні етапи розвитку міжнародної статистики.

4. Міжнародні стандарти економічної статистики.

5. Міжнародні класифікації.

6. Міжнародна система національних рахунків.

7. Показники міжнародної статистики сільського і лісового господарства.

8. Показники міжнародної статистики промисловості.

9. Показники міжнародної статистики торгівлі.

10. Показники міжнародної статистики фінансів.

11. Показники міжнародної статистики цін та інфляції.

12. Міжнародні зіставлення макроекономічних показників.

1.2.	Основні етапи розвитку міжнародної статистики

Зачатки міжнародної статистики простежуються в окремих збережених писемних та інших джерелах інформації з давніх часів. Але перші спроби систематизувати уривчасті дані про інші країни зафіксовані в Європі в ХVІ—ХVІІ століттях: це роботи представників «описової школи» і особливо «політичних арифметиків».

Створення національних статистичних служб у багатьох країнах в ІХ — на початку Х ст. відкрило можливість узагальнення результатів їх діяльності і вироблення загальних підходів розв’я­зання виниклих проблем і зіставності даних, що збираються. Такі узагальнення були започатковані періодичними міжнародними статистичними конгресами, ініціатором яких став бельгійський статистик А. Кетле. З 1853 р. по 1876 р. було проведено дев’ять таких конгресів.

Міжнародні статистичні конгреси (1853—1876)

Цей етап в розвитку міжнародної статистики можна охарактеризувати як результат досягнень окремих фахівців у цій галузі.

Розповідаючи про початок міжнародної кооперації в галузі статистики, варто згадати ім’я Адольфа Кетле (Adolphe Quetelet, 1796—1874). Статистика та астрономія (Кетле займався і першим і другим) були одними з перших дисциплін, в яких міжнародна співпраця набула організованої форми. І це зрозуміло, оскільки дослідники в обох цих сферах мали необхідність порівнювати інформацію, якою вони володіли, з отриманою від своїх колег із-за кордону. Ні астрономію, ні статистику не може задовольнити інформація лише щодо однієї географічної зони (чи країни). В ізольованій країні можна отримати багато цінної інформації про економічні та соціально-демографічні явища, порівнюючи дані за різні роки, але важливо мати й можливість зіставляти їх з відповідними даними (наприклад, темпи зростання ВВП) з інших країн. Для всіх основних показників — від чисельності населення до національного багатства — вельми важливим є, чи вони більші, чи менші, ніж в інших країнах. Для Кетле — найвідомішого бельгійського статистика (і мабуть, на той час найвідомішого західного статистика) — було зрозуміло, що не тільки статистичну інформацію з різних країн треба порівнювати, але й упроваджувати загальновживані стандарти і способи для такого порівняння.

Перша сесія Міжнародного статистичного конгресу відбулась у 1853 р. у Брюсселі. Він почав свою діяльність з розробки міжнародної класифікації хвороб — першої міжнародної класифікації. (Сучасна версія цієї класифікації — 10 видання — є безпосереднім продовженням роботи над цією класифікацією, прийня­тою наступником Міжнародного статистичного конгресу — Міжнародним статистичним інститутом — у 1893 р. у Чикаго.)

Хоч увесь аспект важливих ідей, що стосуються міжнародної статистики (методологія та міжнародне збирання даних), уперше було відпрацьовано Міжнародним статистичним конгресом, необхідно зважати на його міжурядовий статус (та статус його Постійної комісії). Особливістю ери Міжнародного статистичного конгресу було впровадження статистичних методів, загальновживаних для країн-учасниць.

На міжнародних статистичних конгресах розглядалися питання методології і змісту програм демографічної і карної статистики, їх уніфікації стосовно методів збирання й обробки даних. Предметом обговорень стало вироблення правил проведення переписів населення, промисловості, сільського господарства і торгівлі. У результаті діяльності конгресів почав налагоджуватися обмін інформацією, було покладено початок регулярному виданню матеріалів з міжнародної статистики.

У роботі конгресів брали участь вчені-статистики П. П. Семенов-Тянь-Шанський, Ю. Е. Янсон. У 1872 р. було засновано Постійну комісію конгресів, головою якої було обрано П. П. Семенова-Тянь-Шанського.

У 1876 р. Міжнародний статистичний конгрес було розпущено.

Міжнародний статистичний інститут (з 1885 року)

Формальне поновлення міжнародної співпраці в галузі статистики відбулося в 1885 р. на Лондонській та Паризькій конференціях. З огляду на політичні суперечки, що зруйнували Міжнародний статистичний конгрес, нову організацію — Міжнародний статистичний інститут (МСІ) було вирішено створити на неурядовій основі. Безумовно, що після свого створення інститут намагався залучити до своєї роботи і національні статистичні організації, і керівників цих організацій — звичайно на неофіційній основі.

Слід зазначити, що в історії інституту дуже важливу роль зіграли німецькі вчені. Можна згадати їх наполегливу роботу, особ­ливо Ріхарда ван дер Боргта (Richard van der Borgt) — директора Рейхсдепартаменту зі статистики у Берліні, спрямовану на створення Постійного комітету Міжнародного статистичного інституту (заснований у 1913 р. у Гаазі). Основним завданням цього комітету стало збирання статистичних даних, яке не припинялося навіть під час Першої світової війни.

Членами Міжнародного статистичного інституту були російські та українські вчені, такі як П. П. Семенов-Тянь-Шанський, О. А. Кауф­ман і Ю. Е. Янсон. Пізніше до нього увійшли І. О. Стрельбицький і М. О. Тройницький. У 1897—1913 рр. М. О. Тройницький був віце-президентом МСІ. Пізніше у роботі МСІ брали участь Т. В. Рябушкін, М. В. Птуха, В. С. Немчинов, А. М. Колмогоров, С. І. Бернштейн, А. Я. Хінчин, Б. Ц. Урланіс, Л. Е. Мінц, П. П. Мас­лов.

Міжнародний статистичний інститут є міжнародною професійною асоціацією, мета якої — удосконалення статистичних методів і сприяння їх однаковому застосуванню в різних країнах. Питання міжнародної зіставності статистичних даних стало важливим напрямом його рекомендацій, які, однак, не є обов’яз­ковими ні для країн, ні для міжнародних організацій.

При МСІ в 1913 р. було створено Постійне бюро, яке організовує діяльність цієї міжнародної організації і керує роботою комісій МСІ. Бюро займається видавничою діяльністю, з 1916 р. видає свій Міжнародний статистичний щорічник, а з 1923 р. — і Спеціальний бюлетень. Цим було відкрито ряд перших міжнародних регулярних статистичних публікацій, в яких узагальнювалися різноманітні статистичні дані.

У 1905 р. в Римі почав функціонувати Міжнародний аграрний інститут, в якому сформувалася секція статистики. Її завданням було узагальнення й аналіз даних, що малися по країнах, про земельні угіддя та їх використання, виробництво сільськогосподарської і лісової продукції тощо. Після 1919 р. цей інститут співробітничав з Лігою Націй, з її Статистичною секцією, а в 1946 р. він увійшов до складу спеціалізованих установ ООН, узагальнюючи широкий спектр інформації про сільське, лісове і рибне господарство, торгівлю їхньою продукцією у світі і т. ін.

У 1919 р. було засновано два міжнародні органи: Міжнародний інститут торгівлі і Міжнародне бюро праці (зараз — Міжнародна організація праці), що збирали відповідну інформацію від країн, узагальнювали її у своїх статистичних довідниках і бюлетенях, якими широко користувались у світі. Ці організації тісно співпрацювали з Лігою Націй, а після 1946 р. увійшли до складу організацій системи ООН.

Ліга Націй (1919—1944 рр.)

Головне досягнення в галузі міжнародної статистики за ці часи — затвердження методологічних основ міжнародних статистичних досліджень.

Лігу Націй засновано в серпні 1919 р. у Лондоні. Рада Ліги призначила Міжнародну статистичну комісію, яка зібралася в Парижі у жовтні 1920 р., там і було представлено Міжнародний статистичний інститут. Обговорювалося питання тісної співпраці з інститутом, але впливова меншість країн висловилася проти.

Важливим етапом становлення міжнародної статистики є скликана Лігою Націй у 1919 р. Конференція з міжнародного співробітництва в галузі статистики, а також створення в Секретаріаті Ліги Націй секції економіки і фінансів, до складу якої входив спеціальний підрозділ статистики. Ця секція за допомогою Міжнародного статистичного інституту почала розробку системи показників міжнародної статистики, сформулювала принципи і рекомендації з однакового розрахунку таких показників. До розробки такої системи показників залучалися й інші міжнародні організації, в яких функціонували статистичні служби.

Проведена в 1922 р. конференція рекомендувала Лізі Націй розробити і застосовувати єдині принципи побудови основних соціально-економічних показників. Для вирішення такої важливої проблеми була створена спеціальна комісія, що підготувала кілька доповідей (зі статистики торгівлі, рибальства, товарних запасів, індексу цін і продукції). Ці доповіді обговорювалися на сесіях Міжнародного статистичного інституту. Крім цього, комісія підготувала Білу книгу з рекомендаціями для країн за системою показників економічної статистики і методами їх розрахунку.

У 1928 р. відбулася конференція з економічної статистики. Її завдання полягало в розробці переліку статистичних даних для порівняльної характеристики і методів розрахунку показників розвитку окремих країн та світового господарства в цілому. Пов­ною мірою такої мети конференція не досягла, але для окремих галузей статистики було сформульовано загальні принципи (статистики зовнішньої торгівлі, промисловості, сільського господарства, рибальства, статистики професій, методи розрахунку оптових цін та індексів прожиткового мінімуму). Статистичний апарат Ліги Націй спільно з Міжнародним статистичним інститутом розпочав реалізацію міжнародних зіставлень статистичних показників на порівняльній основі (індекси фізичного обсягу промислової продукції, національного доходу, а також ряду натуральних показників виробництва і характеристик населення). Але переважна частина статистичних матеріалів, що публікувалися, являла лише просте зведення матеріалів, отриманих від окремих країн. Причому охоплення країн у виданнях Ліги Націй найчастіше було неповним, хоча регулярно робилися спроби включати дані щодо більшої кількості країн і показників. Не можна не відзначити також її спроби зібрати й опублікувати в щорічнику за 1942—1944 рр. дані про національний дохід ряду країн.

На основі рекомендацій Ліги Націй та інших міжнародних організацій з 1926 р. по 1946 р. збиралася, оброблялася і публікувалася в міжнародному статистичному щорічнику та бюлетенях інформація від країн з виведенням, у ряді випадків, світових підсумків. Так практично була закладена міжнародна статистика. На основі даних цих статистичних публікацій Ліга Націй з 1934 р. по 1946 р. випускала свій Світовий огляд.

Статистичні публікації під егідою Ліги Націй, по суті, започат­кували регулярні випуски міжнародних щорічників, довідників, бюлетенів і різних досліджень стану світового господарства й окремих регіонів. Значна частина таких публікацій і нині використовується при аналізі довгострокових тенденцій розвитку світового господарства і людства.

ООН та інші міжнародні організації (з 1945 року)

Сучасна система міжнародної статистики сформувалася і розвинулася після Другої світової війни. Ця система набагато досконаліша від попередніх, але все ж таки дуже до них подібна. Тому нема потреби описувати існуючу систему навіть у загальному плані. В центрі системи — статистичні органи ООН. Існують спеціалізовані агенції та інші структурні одиниці під егідою ООН. Крім того, створено регіональні організації, такі як ЄС та ОЕСР, які не є складовими ООН. ООН та деякі її агенції мають свої регіональні представництва в усіх регіонах світу, але найкраще вони репрезентовані в Європі.

Сучасна система організацій з міжнародної статистики є більш інтернаціональною, ніж раніше, навіть незважаючи на неоднаковість соціальних умов та рівня економічного розвитку країн.

Сучасний етап розвитку міжнародної статистики істотно відрізняється від усіх попередніх своїм високим методологічним і організаційним рівнем завдяки використанню накопиченого раніше досвіду міжнародної статистики і національних статистичних органів поряд із практичною діяльністю окремих фахівців.

Відповідно до Статуту ООН у 1946 р. заснована Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) як один з органів всесвітнього форуму країн. До його функції було віднесено дослідження міжнародних проблем у галузі економіки, соціального життя, культури, освіти, охорони здоров’я та інших аналогічних аспектів життя міжнародного співтовариства країн, розробка рекомендацій у цих галузях для Генеральної Асамблеї ООН, а також країн-членів і зацікавлених спеціалізованих установ.

При ЕКОСОР засновано п’ять регіональних економічних комісій, при яких почали працювати регіональні конференції статистиків у Європі, у країнах Азії й Океанії, Африки, Латинської Америки. У секретаріатах останніх створено статистичні відділи як постійні виконавчі органи регіональних статистичних конференцій для сприяння впровадженню міжнародних статистичних стандартів і рекомендацій ООН стосовно до умов цих регіонів чи для розробки регіональних варіантів міжнародних стандартів.

При ЕКОСОР було також утворено дев’ять функціональних комісій, зокрема Статистичну комісію ООН (СК ООН). Поряд з цими функціональними комісіями ЕКОСОР заснував систему спеціалізованих установ, зв’язаних зі статистичним відділом ООН спеціальними угодами.

З ООН співпрацюють десятки інших міжнародних організацій, пов’язаних безпосередньо з її діяльністю, функціонуючих самостійно і які не входять формально в систему ООН, але також мають свої статистичні служби, які вносять пропозиції щодо розробки і впровадження відповідних статистичних стандартів.

У 1993 р. в Секретаріаті ООН було створено Департамент соціально-економічної інформації та аналізу результатів проведеної міжнародними організаціями політики і програм розвитку. Його завдання полягає в узагальненні і координації діяльності всієї інформаційної системи ООН (не тільки статистичної) у сфері соціальних проблем та економіки. Він покликаний інтегрувати і поліпшувати всю відповідну інформацію у світі на основі концепцій СНР і баз даних міжнародних обчислювальних центрів системи ООН. На цей департамент також покладено обов’язок підготовки світового економічного і соціального огляду.

Тим самим ООН заклала основи унікальної системи міжнародної статистики на базі єдиних методологічних принципів і координації найважливіших статистичних робіт як окремих країн, так і міжнародних організацій. Ця система успішно функціонує і вдосконалюється шляхом впровадження в практику дедалі більшої кількості країн і міжнародних організацій статистичних стан­дартів, розроблених ООН, серед яких першорядне значення має стандарт національного рахівництва для системи взаємозалежних узагальнюючих характеристик стану та розвитку країн.

1.3.	Сучасний стан глобальної статистичної системи

Основою глобальної статистичної системи є статистичні служ­би ООН — Статистична комісія і Статистичний відділ в її Секретаріаті, а також статистичні підрозділи спеціалізованих агенцій та інших органів у системі ООН.

Ключова роль в організації статистики не тільки в системі ООН, а й в усьому світі належить Статистичній комісії ООН. Вона заснована рішенням першої сесії ЕКОСОР у 1946 р. як орган, що готує проекти всіх міжнародних рекомендацій в галузі статистики. На неї покладено такі основні завдання:

• сприяти розвитку національної статистики і її міжнародній зіставності;

• координувати статистичні роботи організацій системи ООН;

• удосконалювати статистичну службу Секретаріату ООН;

• розробляти рекомендації із загальних проблем збирання, обробки і поширення статистичних даних у світі;

• сприяти загальному вдосконаленню статистики та її методів;

• консультувати міжнародні організації з проблем збирання, обробки і поширення статистичних даних;

• служити центральним органом по збиранню, аналізу, стандартизації і вдосконаленню статистичних даних та їх публікації.

Для підготовки проектів вирішення цих основних завдань у СК ООН створюються робочі групи з експертів країн-членів і міжнародних організацій. Ці робочі групи виконують найбільш трудомістку частину підготовки методологічних документів шляхом узагальнення досвіду окремих країн і окреслення найважливіших принципів для вирішення проблем та викладу їх у проектах методологічних документів для обговорення національними статистичними службами на регулярних сесіях СК ООН.

Нині СК ООН складається з 24 членів, які обираються на ротаційній основі терміном на 3 роки. Її сесії проводятся щорічно в штаб-квартирі ООН. Рішеннями СК ООН остаточно формулюються міжнародні принципи і стандарти. Комісія також готує огляди практики країн в окремих галузях статистики. Результати кожної сесії СК ООН доповідаються ЕКОСОР.

СК ООН допомагає країнам через програми надання технічної допомоги в організації та вдосконаленні національної статистики шляхом виділення консультантів, підготовки національних кадрів у навчальних центрах ООН, проведення семінарів, постачання обладнання, здійснення технічного керівництва, впровадження розроблених програм тощо.

У сесійній роботі СК ООН беруть участь представники міжнародних організацій, які не входять у систему ООН, а також представники професійних об’єднань, пов’язаних зі статистикою. Серед них слід зазначити МСІ, Міжнародний союз народонаселення та інші, що також дозволяє ЕКОСОР враховувати прийняті ними рішення в галузі статистики і координувати на їхній основі діяльність цих організацій.

Одночасно із заснуванням СК ООН у 1946 р. створено Статистичний відділ у Секретаріаті ООН (СВ ООН). У його діяльності постійно беруть участь фахівці багатьох країн, виконуючи складні функції для сприяння нормальному вирішенню завдань, що постають перед СК ООН і міжнародною статистикою.

Цілком очевидно, що завдання СВ ООН багато в чому відповідають завданням СК ООН, але їхній перелік набагато ширше. В даний час відділ готує всі матеріали для сесій СК ООН і ЕКОСОР, в його компетенцію також входить остаточне редагування розглянутих на сесіях і в робочих групах матеріалів, включаючи проекти міжнародних стандартів і посібники, а також доповіді про результати сесій СК ООН.

Напрям діяльності цього Відділу — узагальнення зауважень і пропозицій, які збираються від країн і міжнародних органів, щодо проектів і програм міжнародної статистики, сприяючи зіставності даних.

Не менш важливою функцією СВ ООН є збирання, обробка, актуалізація національних даних у динамічних рядах показників для уточнення регіональних і світових підсумків перед публікацією їх у виданнях і документах ООН, а також для координації публікацій у системі ООН. Співробітники відділу перевіряють інформацію, що надходить від країн, на її відповідність міжнародним стандартам і рекомендаціям. Основна частина такої інформації надходить з розісланих і отриманих спеціальних анкет-запитальників, для доповнення й уточнення в інших випадках використовуються дані національних і міжнародних публікацій та оцінки експертів.

СВ ООН готує свої пропозиції щодо складу робочих груп експертів, підготовки проектів проведення перепису і різних обстежень.

Відділ організовує навчання національних кадрів для роботи в національних статистичних службах у навчальних центрах ООН в Африці, Азії, а також шляхом стажування в країнах з розвинутою статистикою.

СВ ООН готує робочі матеріали і для спеціальної комісії, що періодично встановлює нові розміри внесків країн-членів у бюджет ООН.

У складі СВ ООН діє відділення економічної статистики, що поєднує сектори промисловості статистичного щорічника ООН і щомісячного бюлетеня. Функціонують також відділення статистики міжнародної торгівлі, демографічної і соціальної статистики, а також національних рахунків, фінансів і цін. У відділі утворено ще самостійні секції (рівня життя, спеціальних проектів, зовнішніх зв’язків і поширення інформації, розробки систем і програм обстежень), які займаються загальними проблемами. Функції і назви таких підрозділів СВ ООН змінюються в міру того, як вирішуються наявні проблеми і перерозподіляються функції. Так, у складі СВ ООН з 1965 р. функціонує секція обчислювального центру для обробки статистичної інформації відділу. На сьогодні у системі організацій ООН створено Міжнародні обчислювальні центри (МОЦ), де інформація, що надходить із країн, обробляється, накопичується в банках даних і використовується міжнародними організаціями і окремими країнами як через мережу ліній зв’язку, так і через Інтернет.

У Женеві, наприклад, МОЦ обслуговує 12 міжнародних організацій і за їхній рахунок фінансується. У Нью-Йорку МОЦ обслуговує міжнародні організації, розташовані в цьому місті. МОЦ організовані також у Вашингтоні, Парижі, Римі, Монреалі, Відні, Братиславі, Бангкоку й Аддис-Абебі.

Крім цього, МОЦ функціонують в ЄС та інших міжнародних організаціях, утворюють особливу мережу МОЦ, через яку обмінюються наявною в них статистичною та іншою інформацією.

Усі підрозділи СК ООН, в остаточному підсумку, вирішують головне завдання спільно із СК ООН — сприяти розвитку національних систем статистичних показників і поліпшувати їхню зіставність.

До спеціалізованих агенцій системи ООН належать ті, які пов’язані з ООН спеціальними угодами і мають підрозділи для узагальнення статистичної інформації у своїх сферах діяль- ності:

• Продовольча і сільськогосподарська організація;

• Міжнародна організація праці;

• Міжнародний валютний фонд;

• МВФ, правління бюлетеня по поширенню даних;

• Міжнародний Союз по телекомунікаціях;

• Міжнародний центр торгівлі;

• Інститут статистики ООН з питань освіти, науки і культури;

• Організація ООН з промислового розвитку;

• Світовий банк;

• Міжнародна організація цивільної авіації;

• Всесвітня організація охорони здоров’я;

• Міжнародна метеорологічна організація.

Як особливі органи ООН діють такі міжнародні організації, зі своїми статистичними відділами:

• Дитячий фонд;

• Комісаріат у справах переміщених осіб;

• Програма розвитку ООН;

• Інститут з підготовки і досліджень;

• Міжнародна фінансова корпорація;

• Всесвітня туристична організація;

• Агентство допомоги і сприяння переміщеним особам;

• Дослідний інститут соціального розвитку;

• Міжнародна продовольча програма та інші.

Охарактеризуємо діяльність деяких з них.

Продовольча та сільськогосподарська організація розробляє систему показників статистики сільського господарства, рибаль- ства і суміжних галузей — лісового господарства, торгівлі цими продуктами, балансів продукції тваринництва і т. ін. Вона розробляє програми переписів цих галузей та інших обстежень, методологію розрахунку відповідних показників, розраховує індекси світового виробництва сільськогосподарської продукції.

Міжнародна організація праці розробляє і вдосконалює систему показників для різноманітних характеристик робочої сили, її використання, оплати праці, тривалості робочого тижня, безробіття, рівня життя, продуктивності праці, споживчих цін, страйків і т. ін. Вона також готує проекти рекомендацій, класифікацій, обстежень у цій галузі статистики, поряд з узагальненням вихідної інформації від країн і підготовкою статистичного щорічника МОП і різних бюлетенів.

МВФ на основі узагальнення інформації про діяльність фінансових установ у світі готує міжнародні рекомендації з однакового обліку фінансових операцій, реєстрації грошових і валютних ресурсів, курсів національних валют, розрахунків між країнами, оцінює їхній економічний стан для визначення розмірів можливих міжнародних кредитів і ставок користування такими кредитами. Найважливішим методологічним стандартом МВФ є Посіб­ник по складанню платіжного балансу.

ЮНЕСКО (з питань освіти, науки та культури) виробила і продовжує удосконалювати уніфіковану систему показників і методологію статистичного обліку процесу навчання, культури і науки в країнах світу, тому що до утворення цієї міжнародної організації в 1950 р. такого розділу міжнародної статистики не існувало. ЮНЕСКО здійснює найрізноманітніші обстеження шкіл та інших навчальних закладів, засобів масової інформації, навчання іноземців та інші аспекти цієї галузі статистики. Видається статистичний щорічник, звіти про проведені обстеження тощо.

Всесвітня організація охорони здоров’я узагальнює досвід статистичних спостережень у різних країнах за станом здоров’я людей, їхніми хворобами і причинами смерті, розробляє класифікації для таких явищ, збирає також інформацію про наявні медичні установи, їх персонал та ін.

Порівняно недавно стала функціонувати ЮНЕП — Програма ООН з навколишнього середовища, співробітники якої розробили ряд міжнародних рекомендацій з оцінки впливу людини на навколишнє середовище. Розроблено систему показників відтворення і використання природних ресурсів, що взаємопов’язана з СНР-93, а також ряд нормативів гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у водному, повітряному середовищі та ін.

Великого значення набули міжнародні стандарти для статистики результатів інтелектуальної діяльності, розроблені фахівцями Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Ці стандарти регламентують однакове розуміння заявок на патенти, що реєструються в країнах світу в різних галузях людської діяльності, виданих патентів у межах їхньої єдиної класифікації, дати видачі і термінів дії затверджених патентів. Аналогічним чином регламентується порядок реєстрації індивідуальних торгових марок, зразків і моделей виробів тощо.

Аналогічні функції з розробки міжнародних стандартів у інших галузях статистики виконують фахівці і таких міжнародних організацій, як Всесвітній поштовий союз — показники та їх класифікація для поштових відправлень; Міжнародний союз електрозв’язку — показники діяльності електрозв’язку; МАГАТЕ — регламентує систему показників для характеристики робіт атомних електростанцій; Міжнародна морська організація — для характеристики діяльності міжнародного судноплавства; Міжнародна організація цивільної авіації — у галузі міжнародних пасажиро- і вантажоперевезень, діяльності міжнародних авіаліній та ін.

Крім названих вище спеціалізованих установ, розробкою проек­тів міжнародних статистичних стандартів займаються фахівці інших міжнародних організацій системи ООН. Всесвітня туристична організація в останні роки активно співробітничала з СК ООН в розробці методологічних рекомендацій і класифікації показників послуг, у частині обліку потоків туристів і екскурсантів як усередині країн, так і між країнами. Вона сформулювала основні критерії поїздок, визначила сферу туризму, її організації, персонал та інші аспекти цієї сфери специфічних послуг, включаючи визначення розміру доходів від цієї галузі. Серед них також можна, зокрема, назвати ЮНКТАД, що розробляє систему показників для характеристики результатів торгівлі і загального розвитку країн; ЮНІДО — систему статистики з промислового розвитку; ЮНІСЕФ — систему показників надання допомоги дітям; ЮНДП-ПРООН — показники результатів виконання програм розвитку по лінії ООН; ЮНКР — систему показників для однакового відображення потоків переміщуваних у світі осіб; ЮНРВА — рекомендації з однакового відображення допомоги і сприяння переміщеним особам у різних країнах; ВФП — рекомендації з розрахунку показників надання продовольчої допомоги за міжнародними програмами. Аналогічні міжнародні рекомендації розроблено різними комісіями (з прав людини, зі становища жінок, по контролю за наркотиками, по транснаціональних корпораціях та ін.).

Міжнародна статистика поєднує діяльність та інформацію інших міжнародних організацій, що не входять до системи ООН. Це такі організації, як: Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Європейський Союз (ЄС), Співдружність незалежних держав (СНД), Організація американських держав (ОАД), Організація експортерів нафти (ОЕН), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародний союз залізниць (МСЗ), Міжнародний союз по цинку (МСЦ), Міжнародна організація по цукру (МОПЦ), Міжнародний комітет з бавовни (МКБ), Міжнародний комітет з чаю (МКЧ), Панамериканське бюро по каві (ПАБК) і сотень інших статистичних служб, які розробляють і вдосконалюють міжнародні статистичні стандарти у своїх сферах діяльності для однакового збирання відповідної інформації на зіставній основі і виведення необхідних підсумкових показників.

Їхні методологічні рекомендації і зібрані дані широко використовуються в міжнародній статистиці. Але і вони, в остаточному підсумку, орієнтуються на систему статистичних показників, розроблену СК ООН.

Нині функціонують, збирають, обробляють і аналізують різну інформацію близько п’яти тисяч міжнародних організацій. Але далеко не всі з них можна віднести до міжнародної статистики, тому що тільки близько двох тисяч з них регулярно збирають і обробляють одержувану статистичну інформацію і є джерелами даних для міжнародної статистики. З цих міжнародних організацій можна виділити такі важливі групи за масштабом і характером статистичних даних, які вони публікують:

1) всесвітні — це організації системи ООН, що вихідну інформацію країн зводять у регіональні і світові підсумки за певною системою показників і за єдиними методами їхнього розрахунку;

2) регіональні — це організації певних угруповань країн типу ЄС, СНД і сотні інших, статистичні служби яких збирають, узагальнюють і публікують дані щодо цих груп країн, виходячи із завдань цих організацій;

3) професійні організації, що розробляють наукові проблеми статистики й аналізу найважливіших соціально-економічних явищ у світі. Тут істотну роль відіграє Міжнародний статистичний інститут, Міжнародна асоціація дослідження доходів і багатства (МАДДІБ), Панамериканський статистичний інститут (ПАСІ), а також інші, що активно беруть участь в обговоренні проблем на СК ООН. Поряд з ними існують ще сотні міжнародних професійних установ, які різною мірою розробляють проблеми, пов’язані з порівнянням статистичних показників, та інші проблеми міжнародної статистики;

4) вузькопрофесійні — це міжнародні організації, що узагальнюють детальну інформацію від країн за окремими видами продукції чи послуг. Серед них можна назвати міжнародні об’єднання виробників цукру, пшениці, кави, олова, каучуку, бавовни, джуту і багатьох аналогічних сировинних товарів. Ці організації визначають величину наявних запасів продукції (на початок і на кінець року), виробництва, споживання, торгівлі, а також цін на ці товари і послуги. Інакше кажучи, вони складають регіональні і світові баланси сотень видів продукції.

Яскравим прикладом регіональної статистичної організації є Євростат (Статистичне управління європейського співтовариства) — статистична служба Європейського Союзу (ЄС), штаб-квартира якої знаходиться в Люксембурзі. Заснована в 1953 році.

Євростат працює для задоволення зростаючого попиту на статистичну інформацію у зв’язку з розширенням європейської інтеграції; міжнародних організацій з торгівлі та промисловості; політичних діячів; приватних і громадських інституцій, універси­тетів та інших навчальних закладів; засобів масової інформації; приватних осіб.

Усі ці групи споживачів потребують надійного статистичного інформаційного забезпечення. Зокрема, Європейська Комісія має особливу потребу в широкому інформаційному забезпеченні з метою глибокого і всебічного аналізу процесів, що відбуваються в межах Союзу.

Переважне місце в роботі Євростату займають питання співробітництва держав, які входять до складу ЄС, а також співробітництво з країнами, які потребують допомоги, наприклад з країнами, що розвиваються, і країнами Центральної і Східної Європи, що вимагає значних зусиль. І в кожному випадку риси, притаманні національним статистичним системам, беруться до уваги. Зокрема, для країн, які розвиваються, Євростатом була сформована, скоординована і підтримана статистична система.

Євростат отримує від національних статистичних служб різноманітну статистичну інформацію в агрегованому вигляді, узагальнює і видає її. В деяких галузях статистика найбільших торговельних партнерів ЄС — Японії, США, Канади і країн західної Європи — використовується для розширення міжнародних зіставлень. Усі дані перевіряють й узагальнюються. Якщо необхідна додаткова інформація, запитують національні статистичні служби, а в разі потреби вона гармонізується.

Потім Євростат оприлюднює свої узагальнення в засобах масової інформації і через електронну пошту, провадить активну політику широкого доведення аналітичних матеріалів до держав і народів.

Щороку Євростат здійснює понад 100 різних публікацій, які виходять через нерівні проміжки часу. Залежно від теми та її важливості вони перекладаються дев’ятьма мовами Союзу.

Ряд видань має тематичний характер: загальна статистика; економіка і фінанси; населення і соціальні умови; енергетика і промисловість; сільське, лісове і рибне господарство; зовнішня торгівля і платіжний баланс; послуги і транспорт; навколишнє середовище та інші.

Окремі видання класифікуються по серіях: щорічники, короткотермінові видання, звіти, огляди і статистика, дослідження і аналізи, методи і методологія, скорочені звіти.

Євростат виготовляє і поширює статистичну інформацію також у вигляді електронної продукції різної періодичності й обсягу. Це можуть бути дискети, магнітні стрічки тощо. Євростат зберігає велику кількість інформації в різних базах даних, деякі з них доступні широкому споживачу через комерційні структури, їх можна отримати на дискетах.

Україна співпрацює з цією організацією. Інформація про Україну є на сторінках як загальних, так і тематичних видань Євростату.

Основні проблеми, які вирішує Євростат:

• комп’ютеризоване управління інформаційними системами;

• технологічний розвиток інформаційних систем;

• створення довідкової бази даних;

• методи оцінки і аналіз даних;

• технічна допомога новим незалежним державам та Монголії;

• економічна статистика, економічна і монетарна конвергенція;

• методологія національних рахунків;

• економічні рахунки і міжнародні ринки: виробництво і аналіз;

• зіставлення цін;

• фінансові показники;

• послуги у сфері зовнішньоекономічної діяльності, прямі інвестиції, платіжний баланс;

• рахунки витрат на навколишнє середовище;

• розповсюдження даних;

• транспорт;

• методологія статистики зовнішньої торгівлі;

• статистика ділової активності в промисловості;

• координація обстеження підприємств;

• статистика дистриб’юторної торгівлі і послуг;

• методологічна координація і класифікації;

• соціальна, регіональна статистика і географічна інформаційна система;

• статистика ринку праці;

• статистика умов життя;

• статистика освіти, охорони здоров’я і соціальної сфери;

• регіональні показники населення;

• економічна і структурна статистика для сільського господарства (включаючи лісове господарство);

• статистика сільськогосподарських продуктів і риболовства;

• статистика навколишнього середовища;

• статистика енергетики і сировинних матеріалів.

1.4.	Етапи розвитку міжнародних економіко-статистичних стандартів

Розбіжності між системами обліку й статистики, що використовуються в окремих країнах світу, створюють труднощі для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країн та їх співпраці з міжнародними організаціями, інтеграції в міжнародне співробітництво.

Процеси, які відбуваються в економіці України, посилили необхідність тіснішого наближення діючої статистичної методології до міжнародних стандартів.

Дані про наявність та зміст чинних стандартів для статистики і бухгалтерського обліку є, очевидно, першочерговою умовою забезпечення переходу на ці стандарти. Такі стандарти розроблено в різний час фахівцями ООН та міжнародних організацій, які входять до складу спеціалізованих органів системи ООН. Вони побудовані на певних принципах.

Серед можливих принципів діяльності в галузі економічної статистики важливими є точність, своєчасність та вагомість економічної статистики, ступінь комп’ютеризації, покриття при збиранні інформації про економічні процеси, якість та ефективність статистичної інформації.

Зараз все гостріше постає питання про збільшення витрат на виробництво статистичних даних порівняно із зростанням корисності даних. На це впливає низький ступінь комп’ютеризації економічної статистики, недостатнє покриття, несвоєчасність надання статистичних даних. За цими принципами колишній Радян­ський Союз має оцінюватися незадовільно, тому що використання економічної статистики було суворо обмежене політичними діячами. Дані подавалися, як правило, тільки щомісячно та щорічно. У спостереженнях практично не застосовували вибіркового методу. Тому помилки оцінок економічних явищ та процесів відомі. Але навіть сьогодні країни дуже відрізняються в цьому плані. Так деякі з них не мають адекватних даних, щоб їх поширювати, деякі взагалі не поширюють відому їм інформацію.

Історія доводить, що проблеми уніфікації економічних показників і методів їх розрахунків для єдиного розуміння соціальних та економічних явищ, які характеризуються ними, почали вирішуватися із середини минулого століття Міжнародним статистичним конгресом, а з 1885 р. — Міжнародним статистичним інститутом.

Підготовка міжнародних стандартів і рекомендацій щодо розрахунку статистичних показників на єдиній методологічній основі є однією з основних функцій Статистичної комісії ООН. Експерти ООН вивчають і узагальнюють досвід багатьох держав, відбирають найбільш досконалі й цікаві для інших країн методи, пропонуючи їх у своїх рекомендаціях. Крім того, співробітники Статистичного бюро готують різні технологічні документи та довідники, які сприяють використанню розроблених СК і ЕКОСОР рекомендацій для всіх національних статистичних органів. Погоджені міжнародні рекомендації, стандарти, класифікації та методологічні дослідження друкуються у двох основних серіях документів ООН: матеріали з питань методології для рекомендацій ООН і статистичні доповіді для технічних документів. Ці серії матеріалів видаються англійською, французькою, іспанською, російською та іншими офіційними мовами ООН.

На основі таких міжнародних стандартів ООН надсилає всім країнам світу спеціальні анкети-запитальники для збирання відповідних статистичних даних, які потім СБ чи статистичні органи спеціалізованих установ системи ООН публікують у своїх численних статистичних бюлетенях, довідниках, щорічниках, оглядах економічного становища у світі.

З понад 150 міжнародних стандартів для статистики близько 60 розроблено СБ, а решта — спеціалізованими установами системи ООН (в основному ФАО, МОП, ВОЗ, ЮНЕСКО). Крім цього у системі ООН зараз діють близько 40 міжнародних стандартів для бухгалтерського обліку.

Серед статистичних стандартів ООН можна виділити такі: міжнародні стандартні класифікації в галузі статистики; міжнародні положення з обчислення статистичних показників; міжнародні ре­комендації щодо побудови системи національних рахунків платіжного балансу, статистики державних фінансів, грошово-кре­дитної статистики; міжнародні довідники зі статистики та різні технічні положення.

Статкомісія ООН у різні роки підготувала важливі класифікації товарів «за широкими економічними категоріями» (1971, 1986, 1989) і «за галузями виробництва» (1966), які дають змогу економічно обґрунтованіше оцінювати операції в національному рахівництві. Ці класифікації, у свою чергу, доповнювалися в процесі підготовки нового варіанту СНР Попередньою класифікацією основних продуктів (1991).

У 1984 р. СК видала документ під назвою «Міжнародні стандарти обліку і звітності», в якому аналізуються і розглядаються відповідні стандарти, що діяли на той час у системі ООН. У 1968 р. МОП уточнює Міжнародну стандартну класифікацію професій. В 1974 р. ЮНЕСКО закінчила розробку міжнародної класифікації освіти за трьома рівнями. Слід також відзначити документи ООН для промислової статистики (1953, 1955, 1968), статистики будівництва (1965, 1966, 1968), державних фінансів (1947, 1951, 1958).

Класифікації показників галузей статистики, розроблені у системі організації ООН, становлять важливий після СНР розділ міжнародних стандартів у галузі статистики. Ці документи значною мірою враховано при створенні аналогічних класифікацій, якими користуються статистики України, але впроваджені вони недостатньо.

Наступним розділом міжнародних стандартів у галузі статистики слід вважати погоджені ООН положення з методології розрахунків багатьох статистичних показників та їх систем. У них також містяться окремі класифікації для статистики окремих галузей. Серед цих положень можна виділити «Тимчасові міжнародні керівні принципи щодо національних і галузевих балансів» (1979) та «Керівні принципи щодо статистики національного багатства» (1979), в яких запропоновано методологію і класифікацію показників національного багатства.

Привертають увагу і програми для регулярних всесвітніх переписів населення та житла, промислового, сільського господарства, які періодично видаються, численні положення для обстеження сімейних бюджетів, домашніх господарств, регістрів населення та аналогічних систем обліку, проведення вибіркових обстежень, а також зі статистики енергетики, соціального забезпечення, зайнятості, безробіття і робочої сили, випадків каліцтва на виробництві.

Найважливішим міжнародним статистичним стандартом є Система національних рахунків (СНР). Перший варіант його було розроблено у 1951 р., схвалено — у 1953 р. ЕКОСОР. Другий варіант схвалено ЕКОСОР у 1968 р. і третій варіант — у 1993 р. У даний час опрацьовуються пропозиції з подальшого вдосконалення цього стандарту.

Використання в СНР принципів подвійного запису всіх операцій з бухгалтерського обліку вимагало від СК ООН погодити принципи бухгалтерських записів для відображення і балансування операцій у національному рахівництві. Для такого погодження систем первинного і загальнонаціонального обліку залучалися фахівці Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності і Міжнародної комісії з цінних паперів. Результатом цієї роботи була поява Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Ці стандарти регламентують лише найважливіші положення бухгалтерського обліку, що забезпечує однаковий зміст операцій бухгалтерського обліку, їх зіставність. Але форми звітності й облікової документації на підприємствах розробляються відповідно до наявних можливостей без обов’язкової єдності форм облікової документації.

МСФЗ має 30 таких стандартів бухгалтерсько-фінансової звіт­ності (фінансові документи, дослідження і розробки, інвестиції та ін.). Крім того, ця система стандартів містить розроблені нові стандарти чи їх проекти (Нематеріальні активи, Звітність за сегментами, Прибуток у розрахунку на акцію, Проміжна звітність, Інформація для розкриття у фінансовій звітності, Відображення у звітності оборотних активів і пасивів та ін.). МСФЗ припускає включити для розробки принципи і форми фінансової звітності для сільськогосподарських підприємств. Однак у цьому фонді немає ще стандарту, який регулює форму і зміст фінансової звітності, окремі елементи якої містяться в кількох чинних стандартах.

МСФЗ може стати всесвітньо визнаною системою правил скла­дання фінансових звітів. Це може сприяти підвищенню якості зведених показників.

Стандарти МСФЗ можна згрупувати за такими напрямами:

• загальнометодологічні;

• стандарти, що характеризують комерційні об’єднання;

• стандарти, що характеризують окремі види діяльності;

• стандарти, що враховують державні субсидії і соціальні заходи.

В окремий розділ можуть бути виділені міжнародні довідники зі статистики, що видаються СК. Серед них — «Довідник міжнародних мір і ваги» (1955, 1966), «Номенклатура географічних регіонів для потреб статистики» (1950, 1960), «Довідник коефіцієнтів перерахунку даних про сільськогосподарську продукцію» (1968), «Назви країн і національностей» (1966), «Митні зони у світі» (1950) та ін.

Нині Україна вводить у повсякденну практику програми удосконалення вітчизняної статистики, а також бухгалтерського і фінансового обліку відповідно до міжнародних стандартів у цій галузі.

Крім цього, є також і стандарти інших організацій, які не входять у систему ООН, але ґрунтуються на принципах стандартів ООН, а також на рекомендаціях фахівців, що працюють у системі ООН.

Головне завдання таких міжнародних стандартів — забезпечення однакової побудови національних систем статистичної інформації, зіставності показників за їх змістом і методологією розрахунку; сприяння порівняльному аналізу розвитку країн у зіставленні з регіональними і світовими явищами. Дуже важливо дотримуватись таких стандартів при публікації даних у статистичних щорічниках, довідниках, бюлетенях, аналітичних доповідях ООН та ін.

У розробці міжнародних стандартів беруть участь також і міжнародні професійні організації, серед яких важливу роль відіграють Комітет з міжнародних стандартів і фінансової звітності (з 1973 р.), Міжнародна федерація бухгалтерів (з 1977 р.), Європейська федерація бухгалтерів-експертів (з 1983 р.).

З 1982 р. міжнародні стандарти узагальнюються і координуються спеціальною Міжурядовою робочою групою експертів ООН, яка вносить пропозиції щодо вдосконалення чинних і впровадження нових стандартів, починаючи від первинного обліку до зведених фінансових показників по країні. Ці стандарти обліку узгоджуються крок за кроком з методологією національного рахівництва, особливо на основі принципів міжнародного стандарту СНР-93.

СК ООН також узагальнює досвід країн з удосконалення й уніфікації статистичної інформації у світі для внесення відповідних корективів у систему міжнародних стандартів обліку і статистики. Для цього створюються робочі групи фахівців, які вивчають усі нововведення в різних галузях статистики і готують свої проекти пропозицій з удосконалення чинних чи вироблення нових міжнародних стандартів ООН.

Етапи розробки й удосконалення економіко-статистичних стандартів

Спочатку, на першому етапі, підготовлені проекти розглядаються фахівцями СВ ООН на підставі рішень СК ООН і регіональних конференцій статистиків. Потім, на другому етапі, проект рекомендацій передається до СВ ООН для розсилання в центральні статистичні органи країн для зауважень і пропозицій. На третьому етапі розглядаються і формулюються зауваження в країнах і відсилаються назад до СВ ООН. На четвертому етапі СВ ООН узагальнює зібрані зауваження країн, готує проект рекомендацій для ООН та СК ООН. Обговорений проект рекомендацій ООН на п’ятому етапі передається до СК ООН. Після розгляду і вибору остаточного варіанта документа ООН він передається на сесію ЕКОСОР. Після схвалення Радою стандарт вважається затвердженим і направляється в національні статистичні органи й міжнародні організації для практичного застосування (шостий етап).

Отримані від країн зауваження щодо кожного проекту міжнародного стандарту в галузі статистики й обліку узагальнюються відповідною групою фахівців для розробки проекту чи його вдосконалення, створення нового міжнародного стандарту і рішення СК ООН. На черговій сесії цього авторитетного міжнародного органу обговорюється кожний проект нових міжнародних рекомендацій (чи їх удосконалення) в галузі статистики. Після обговорення його подають в ЕКОСОР чи в Генеральну Асамблею ООН на затвердження (з найбільш важливих, принципових проб­лем, якщо їх втілення в життя вимагає додаткових асигнувань з бюджету ООН).

У документах ООН викладено суть змісту, обсяг і склад елементів, а також визначення статистичних показників, класифікаційні принципи та їх угруповання в системах показників. Для їхнього розрахунку відбирають найбільш прийнятні для всіх країн методи. Крім цього, документи ООН містять різні рекомендації технічного характеру щодо розрахунків показників; довідники та інші посібники для країн, що сприяє застосуванню міжнародних стандартів. Статистичні документи ООН видаються, як правило, усіма офіційними мовами, прийнятими в ООН. Застосування цих документів ООН обов’язково для всіх ланок статистичних органів системи ООН. Але для національних статистичних органів такі документи мають рекомендаційний характер, тому що ці органи самі вирішують, наскільки повно (цілком чи частково) застосовувати ці рекомендації в національній практиці. Однак, надсилаючи свої дані до статистичних органів системи ООН, країни повинні перегрупувати їх відповідно до міжнародних стандартів.

Між СК ООН і статистичними відділами всіх організацій сис­теми ООН є чіткий розподіл функцій в розробці проектів міжнародних статистичних стандартів, а також щодо збирання й обробки вихідної інформації країн за конкретними галузями статистики. Тим самим виключається повтор запитів до країн про дані, а також виключається дублювання статистичних даних, що збираються. Розходження полягають у тому, що зібрана організаціями системи ООН інформація більш детальна, вона охоплює ширше коло показників, а публікована СК ООН інформація менш детальна і утворює основу для розрахунків багатьох узагальнюючих показників, які застосовуються в аналітичних доповідях ООН.

СВ ООН відповідає за розробку загальноекономічних зведених показників (національного рахівництва, населення, зовнішньої і внутрішньої торгівлі, промисловості, будівництва, енергетики, транспорту, цін та їх індексів тощо).

За підготовку проектів міжнародних стандартів і обробку відповідних статистичних даних у своїх вузьких галузях відповідають інші статистичні служби органів системи ООН.

Всі організації системи ООН, інші міжнародні організації готують проекти міжнародних стандартів і рекомендацій з однакового розрахунку статистичних показників на єдиній методологічній основі. Тим самим вони сприяють виконанню СК ООН однієї з важливих функцій зі сприяння зіставності показників статистики різних країн. Обговорені СК ООН проекти рекомендацій потім виносяться на затвердження ЕКОСОР і стають, таким чином, офіційними документами ООН.

Схвалені міжнародні стандарти, рекомендації, класифікації, технічні посібники, довідники й інші документи ООН в галузі статистики публікуються в двох основних серіях:

• Методологічні записки (Серія Р) — стандарти і рекомендації.

• Статистичні доповіді (Серія М) — вказівки про порядок проведення статистичних обстежень, довідники й інші документи.

Ці міжнародні стандарти і рекомендації лежать в основі розроблених спеціальних анкет, які ООН розсилає в усі країни з кож­ного виду статистичних показників для збирання інформації від країн. Дані анкет, повернених в організації ООН, узагальнюються. Зібрані таким способом національні дані використовують у статистичних публікаціях ООН.

Більшість міжнародних стандартів статистики фінансових звітів періодично оновлюються і доповнюються в міру накопичення досвіду країн і вдосконалення в них систем статистичної інформації, а також підвищення достовірності розроблюваних показників міжнародної статистики.

1.5.	Критичні проблеми економічної статистики

Значна концептуальна, методологічна та практична робота в галузі міжнародної статистики зараз проводиться в аспекті так званих критичних проблем в економічній статистиці. Багато з них вирішувались за участю на добровільних засадах національних і міжнародних статистичних організацій різноманітного призначення.

У 1995 році Статистична комісія ООН при обговоренні критич­них проблем в економічній статистиці визнала, що ефективна робота над проблемами, що стосуються розробки та поширення абсолютних, відносних та часових економічних інди­каторів, а також і їх інтерпретацій та використання, підтримувала цілісність статистики. Відповідаючи на стурбованість статистиків чотирьох країн (Австралія, Канада, Індія, США), Статистична комісія ООН та Організація економічного співробіт­ництва та розвитку створили Експертну групу з критичних проблем економічної статистики. Мета роботи Експертної групи полягала в систематизації видань та звітностей СК ООН на зустрічі 1997 року. Прийняття рішень Статистичною комісією ООН привернуло серйозну увагу міжнародних агенцій з проблем економічної статистики.

Експертна група Статистичної комісії ООН звітувала про прогрес у справі про так звані критичні проблеми економічної статистики в 1997 році. Проблеми було розглянуто як потенційні для впливу на користувачів економічної статистики у разі, якщо вони були надіслані не за адресою. Проблема набула гостроти завдяки спільним зусиллям багатьох національних і міжнародних статистичних агенцій.

Експертна група сфокусувала свою увагу на проблемах, які турбують користувачів економічної статистики. З них було визнано основними такі:

1) недостатність даних;

2) недовіра користувачів до статистичних даних;

3) незбіг пропозиції статистики з попитом користувачів.

Група визнала, що вирішення цих проблем знаходиться в межах:

• покриття, періодичності та строковості даних;

• її цілісності та публічного доступу;

• якості та відносності даних.

Було доведено, що цілісність, ясність та публічний доступ є фундаментальними принципами офіційної статистики. Експертна група сформулювала шість питань щодо опрацювання критичних проблем і конкретно визначила нові методи. Крім цього, було констатовано прогрес у справі щодо критичних проблем за останні декілька років — це якісна робота національних статистичних служб.

У 1999 році було погоджено зі Статистичною комісією ООН, що документ повинен просуватись, що поліпшить розуміння фун­даментальних принципів офіційної статистики, пропагуватиме обізнаність та допоможе їх впровадженню. Статистична комісія ООН працюєвала над веб-сайтом, який демонструватиме цей документ та виступатиме як система, на яку можна було б посилатися щодо відносної державної практики.

Експертна група зазначила, що проблеми довкілля актуальні для програм національної статистики. Експертна група визначила, що це питання важливо також для міжнародних органі- зацій.

Результати збалансування потреб у даних на регіональних, державних та національних рівнях було визнано Експертною групою як зростаючий фактор обмежених ресурсів статистичної діяльності. Регіональний облік було взято під особливу увагу, що викладено у 3-томнику «Handbook Regional Accounts».

Статистична оцінка неформального сектору є важливим розділом економічної статистики. Група з міста Делі, створена індійським відомством статистики, займається статистикою неформального сектору на концептуальному та практичному рівні.

Ще одна проблема — статистичні наслідки глобалізації світової економіки. Останні роки вона була в центрі уваги міжнародних та національних статистичних агенцій.

Крім теоретичних проблем, є багато практичних проблем у дослідженні ринків капіталу та грошових потоків.

Було звернуто увагу на підйом попиту на ринках природних ресурсів, виражених у фізичних і грошових одиницях. Лондонська група обліку довкілля відповідає за проект довідника ООН про систему інтегрованого природно-економічного обліку.

Статистичні розрахунки так званого нематеріального продукту були визнані теж достатньо проблематичними, тобто ще однією з основних критичних проблем.

Експертна група визначила багато напрямів для розв’язання методологічних проблем індексів цін. Важливим результатом її роботи стала підготовка посібників зі статистики індексів споживчих і виробничих цін.

Експертна група була вповноважена розробити пропозиції для подальшого перегляду міжнародних стандартів.

Експертна група відзначила, що завдяки ясності та строковості міжнародного зіставлення цін було досягнуто значного просування міжнародної статистики.

Було відзначено роль МВФ у розвитку стандарту розповсюдження спеціальних даних та систем розповсюдження головних даних. Впровадження цього стандарту в національну статистику стало обов’язковим для кожної країни.

1.6.	Роль статистики у формуванні інформаційної інфраструктури світової економіки

Міжнародні, закордонні інформаційні системи інтегровано з ін­формаційною інфраструктурою окремої держави. Держава не діє в ізоляції від іноземного економічного, громадського та інформаційного оточення. Політичні контакти, економічна взаємодія примушує до злиття інфраструктурних інформаційних систем різ­них країн. Цю ціль міжнародна громадськість реалізує шляхом утвердження інформаційних стандартів, а також інформаційних систем. Ними займається ООН та спеціалізовані організації, діючі у рамках ООН. Діяльність ця відома лише фахівцям. Комісії ООН, перш за все комісія статистична і статистичні відділи ООН, FAO, WHO, UNESCO, UNDP, UNIDO, ILO, WIPO та багато інших, крім діяльності політичної, займаються збором інформації та розробкою інформаційних стандартів. Країни, члени цих організацій, крім самого факту членства, зобов’язані дотримуватися цих стандартів. Це такі системи:

1. Інформаційні структури міжнародних організацій, членом яких є країна чи її урядові органи, наприклад статистичні системи ООН.

2. Спеціалізовані інформаційні системи міжнародної діяльності, які є складовою інфраструктури країни, наприклад, економічний сервіс Reuters — джерело інформації про курси валют та біржові котировки, офіційних даних статистичних публікацій країн та міжнародних організацій; система патентної інформації DERWENT; інформаційна система міжнародної організації стандартизації ISO тощо.

3. Міжнародні джерела масової інформації, з якими систематично взаємодіють системи інфраструктури даної країни.

З точки зору зв’язків внутрішньодержавних систем з міжнарод­ними системами можна виділити:

а) інформаційні системи офіційних міжнародних організацій, перед якими кожна країна має обов’язки передачі інформації. Ці завдання покладено на відповідні інформаційні системи держави, що завдяки постійним зв’язкам з такими закордонними системами набувають вигляду інфраструктури. Наприклад, Україна є членом ООН, що вимагає від української статистики надання інформації статистичним службам ООН. Ще більше інформаційне зобов’язан­ня накладає процес інтеграції України в структури ЕС. Членство України в більшості міжнародних організацій пов’язано з обов’яз­ками передачі інформації;

б) інформаційні системи офіційних міжнародних організацій, з яких дана країна має право отримувати інформацію; звичайні інформаційні системи міжнародних організацій надають інформацію своїм членам на принципах виключності чи преференційності;

в) спеціалізовані міжнародні інформаційні системи, які пропонують інформацію всім бажаючим. Наприклад, система патентної інформації (DERVENT);

г) спеціалізовані міжнародні інформаційні системи, які не мають офіційного статусу. Вони діють на комерційних засадах або фінансовані науковими, громадськими чи господарськими організаціями. Прикладом таких систем є системи науково-технічної інформації в галузі медицини (MEDLINE), хімії (САС), електроніки та електротехніки (INSPEC). Існує також багато баз наукової та технічної інформації, розробленої різними науковими групами, які пропонуються в першу чергу через INTERNET. До такого класу систем належить економічний сервіс Рейтер, сервіси Блумберга та інші;

д) міжнародні організації, які описують інформаційні стандарти, наприклад EAN (взаємодія в галузі штрихкоду), UN EDIFACT (організація, яка оброблює інформацію для електронної передачі документів), FID (міжнародна федерація з установлення стандартів для бібліотекарських каталогів, описів, документів, нумерацій ISBN і ISSN, класифікацій, в тому числі UKD), і, нарешті, ISO, яке провадить широку діяльність у галузі інформаційних стандартів.

Організації ініціюють та координують циклічні або одноразові процеси у глобальному обсязі. Наприклад, в усіх країнах — учасниках ООН повинні проводитись переписи населення, житлових умов, умов харчування, рівня розвитку сільського господарства, включаючи проблематику складності природних умов для сільського господарства. Ці переписи мають здійснюватися згідно з єдиними методологічними стандартами.

ООН прийняла стандарти понять, термінологічне адаптованих для окремих народностей, номенклатури, класифікації, одиниці виміру, що визначають спосіб накопичення інформації щодо багатьох аспектів життя та господарства.

Важливу функцію стандартизації інформації у глобальному масштабі виконує СОТ, Світовий банк та Міжнародний валютний фонд. ООН використовує роботи таких спеціалізованих організацій в галузі стандартизації, як ISO, UN/EDIFACT. Для багатьох елементарних і типових даних існують стандарти у глобальному діапазоні.

Інформаційні стандарти розробляються багатьма спеціалізованими організаціями. Координатором взаємодії таких організацій у сфері наукової документації та бібліотекознавства є FID (Міжнародна федерація DS документації).

Також більшість міжнародних конвенцій містить інформаційний компонент, що визначає стандарти та принципи обліку інфор­мації. Наприклад, міжнародні конвенції щодо морських катастроф, хімічних катастроф, використання ядерної енергії, охорони навколишнього середовища і т. ін., зобов’язують всі країни, що беруть участь у Конвенції, до обліку інформації відповідно до прийнятих стандартів. Стандартизація процесів та інформаційних систем у ЄC глибоко проявлятимуться навіть у огляді даних у внутрішніх інформаційних системах не тільки державних органів, але й компаній та інших громадських організацій.

Типові інформаційні стандарти обов’язкові для всіх міжнародних фінансових систем, перш за все банківських. Це — стан­дарти огляду конкретних елементарних даних, документів, засобів електронного зв’язку, стандарти безпеки, а також типові правила, що визначають структуру та функціонування систем.

Інформаційні мережі, охоплені стандартизацією у глобальному обсязі, залишають мало свободи проектувальникам інфраструктурних інформаційних систем. Дуже часто проектувальники та оператори інформаційних систем навіть не знають, що для інформації, якою вони займаються, існують перевірені та адаптовані рекомендації та норми.

В останні роки під тиском глобальних інфраструктурних інформаційних систем, пов’язаних із світовими економічними процесами, що відбуваються у сфері глобальних фінансів, деякі країни відмовляються від координації певних аспектів своєї інформаційної інфраструктури. Пасивний підхід держави до формування власної інформаційної інфраструктури в умовах так званого «відкритого суспільства», без належної охорони, призводить до обмеження або втрати можливостей виконання державою своїх обов’язків перед суспільством. Загроза ця в демократичному суспільстві не виникає у зв’язку з відкриттям для громадян доступу до інформації. Загрозою для демократії, для нормального функціонування демократичних держав в умовах сучасних інформаційних технологій є й те, що власники глобальних інформаційних систем мають можливість неконтрольованого інформаційного управління цими суспільствами та державою. Гасло «свобода слова» стає для власників цих інформаційних систем перепусткою для неконтрольованого управління суспільством чи громадськими групами за допомогою інформації, що передається через глобальні інформаційні мережі, а частіше за допомогою генеруючих засобів масової інформації.

В умовах ринкової економіки інформаційний порядок є основою контролю ризику економічної діяльності. Цей порядок повинен мати глобальний характер. Звісно, ще не створені кінцеві інструменти формування інформаційного порядку у масштабі локальному, регіональному і глобальному, який міг би забезпечити рівновагу між свободою інформаційної діяльності та відповідальністю за цю діяльність. Більшість державних систем перебувають у скрутному становищі: або маємо тотальний контроль інформації ( в авторитарних та тоталітарних державах), або лібералізм, який призводить до хаосу на локальному рівні та до інфор­маційної монополії — на глобальному.

Розглядаючи рішення державної адміністрації стосовно формування інформаційної інфраструктури держави, можна говорити про такі моделі: а) модель активного управління інформаційною інфраструктурою держави (наприклад, у колишньому Радянському Союзі та Скандинавських країнах); б) модель активної координації інформаційної інфраструктури держави (наприклад, у багатьох країнах Європи, а також ЄС); в) модель посередньої координації інформаційної інфраструктури держави (на­приклад, у країнах Латинської Америки); г) модель пасивна (наприклад, у країнах Середньої та Східної Європи, в тому числі в Україні).

Аналізуючи практику різних країн, розглядаємо такі моделі інституціоналізації інформаційної інфраструктури держави:

1. Європейська модель, для якої характерними є принципи рівноваги між правами та інформаційними обов’язками держави, а також індивідуальних громадян. Ця модель використовується зазвичай у більшості європейських країн. Звідси запропонована назва цієї моделі.

Рисою європейської моделі є також регулювання інфор- маційної інфраструктури держави за допомогою правових актів explisite, які відображають специфіку прав та інформаційних обов’язків громадян, державних органів та інших організаційних одиниць. Стосовно інформаційної інфраструктури цієї моделі ми стикаємося з так званою глибокою інтервенцією уряду в державному, регіональному чи навіть глобальному масш­табі.

2. Американська модель. Характерною її рисою є те, що громадяни мають пріоритетне право на інформацію. На державу та на недержавні економічні і громадські формування покладено обов’язок доведення інформації до громадян. Крім того, характерною рисою цієї моделі є рівновага між правами та обов’язками щодо інформації державних органів та недержавних господарських і громадських формувань. Ця модель у досить неідеальній формі діє в США та інших країнах з подібними функціями громадської адміністрації. Звідси назва моделі,

3. Азіатська модель. Суть азіатської моделі полягає в тому, що держава залишає за собою право накопичення, засекречення та заборону доступу до інформації. В той же час громадяни та недержавні господарські та громадські формування зобов’язані надавати інформацію державним органам і отримувати інформацію через ці ж самі органи. Витрати з реалізації цих обо­в’язків покладаються на громадян, компанії, недержавні громадські формування. Вони зобов’язані збирати та зберігати інформацію у формі та за технологією, що визначається державою. Громадяни та інші недержавні формування несуть відповідальність за відмову та невиконання цих обов’язків. Це може бути фінансова чи навіть кримінальна відповідальність. Громадяни, інші недержавні об’єднання розраховуються також за помилки, що виникають внаслідок неефективного чи поганого функціонування інформаційних систем, нав’язаних державою. Ця модель у зміненій формі існувала в Радянському Союзі. Вона має місце в державах з сильним впливом державного апарату на громадське та господарське життя. Слід пам’ятати, що ця модель ще недавно існувала в більшості країн Європи, а в деяких присутні до сих пір її характерні риси. За Азіатською моделлю держава має виключне право формування інформаційної інфраструктури господарства та громадськості.

ООН здійснює відповідні заходи, метою яких є регулювання основних правил інформаційного порядку на глобальному рівні, розробка принципів обміну інформацією, а також зобов’язань окремих країн в галузі передачі інформації міжнародним організаціям. Ці принципи є компонентом майже кожної конвенції, резолюції або декларації, що приймаються на засіданнях ООН та її спеціалізованих агенцій. Можливості ООН вимагати виконання зобов’язань окремими країнами обмежені. В більшості областей та для багатьох країн ООН переслідує свої цілі. Завданням ООН та багатьох організацій, що співпрацюють з нею, є пошук та збір інформації від офіційних інституцій цих країн, наприклад від офіційних статистичних служб, урядових агенцій. Вона не ігнорує при цьому внутрішньою організацією, технологією, засобами обробки інформації даної країни. ООН передає тільки методичні рекомендації, що стосуються лише змісту інформації. Отримана від даної країни інформація, піддається невеликим переробкам та опрацюванню з метою зіставлення її з іншою інформацією. Внаслідок такого підходу часто виникають труднощі з приводу отримання порівняльних даних відповідної якості.

На подібних принципах діє OECD та багато інших регіональних міжнаціональних економічних організацій, зони вільної торгівлі. Нові якісні інформаційні рішення можна бачити на прикладі тісних зв’язків країн, що входять до ЄС. Гуманізація інфор­маційної інфраструктури на міжнародному рівні, а також адаптація рішень щодо інформаційної інфраструктури держав — членів ЄС мають для більшості регіонів обов’язковий характер. Для країн ЄС це стосується обсягів інформації, пов’язаних з єдиною монетарною політикою (Європейський монетарний союз та сфера обігу євро), гармонізацією мита та податків, допомогою держави підприємцям, загальною сільськогосподарською політикою, політикою зовнішньої торгівлі, науково-технічним прогресом, ринком праці тощо. Інформаційні обов’язки країн — членів ЄС пов’язані з системами квотування продукції, а також дотацій та субвенцій з бюджету ЄС.

Можна стверджувати, що процеси економічної інтеграції та міжнародної лібералізації економічної співпраці потребують не лише гармонізації інформаційних систем більшості країн, але й створення інфраструктурних інформаційних систем міжнародного та глобального масштабу.

За сучасної глобалізації інформаційних процесів існування міжнародної інформаційної інфраструктури має великий вплив на розвиток інформаційних систем окремих країн.

Вже зараз більшість країн відмовились від розробки власних інформаційних науково-технічних систем і користуються міжнародними інформаційними службами, як правило, англомовними.

Деякі інформаційні служби створюються групами країн. Такі міжнародні інституції в деяких випадках замінюють власні інформаційні служби. Інтенсивне створення міжнародних інформаційних структур спостерігається в ЕС. Це важлива риса інтеграції держав — членів ЕС, які є основою інтеграції в інших аспектах, у тому числі і в тих, в яких ЕС залучає кошти бюджету Союзу.

Вплив окремих країн, а особливо країн малих та середніх, на формування сегментів інформаційної інфраструктури обмежено. Обмеження насамперед виникають, тому що адміністрації цих країн не усвідомлюють повністю значення, яке для малих та середніх країн має функціонування зовнішніх інформаційних систем.

Більшість інформаційних систем міжнародних організацій створені і керовані країнами чи представниками країн, які домінують економічно або політично.