Параметри засобів вимірювальної техніки

Кожен засіб вимірювальної техніки характеризується певними параметрами — об'єктивними характеристика­ми, закладеними в основу конструкції і необхідними для проведення процедури вимірювань.

У процедурі вимірювання засобами вимірювальної тех­ніки використовуються теоретичні надбання щодо визна­чення фізичних величин. Тому основними параметрами мір фізичних величин є номінальне, істинне та дійсне значення величини, відтворюваної мірою. У цьому значенні прийнято використовувати поняття «значення міри», ос­кільки істинне значення міри осягнути за сучасного рівня розвитку науки і техніки неможливо через неминучість по­хибки вимірювання.

Номінальним значенням міри називають присвоєне мірі значення величини, яка нею відтворюється, оскільки істин­не значення цієї величини (істинне значення міри) не може бути визначене.

Значення міри, знайдене вимірюванням з точністю, яка дає змогу використати його замість істинного, назива­ють дійсним значенням міри.

Необхідними конструктивними елементами засобів ви­мірювань є показ, відлік, стала і ціна поділки.

Показом (засобу вимірювань) називають значення ви­мірюваної величини, виміряне за допомогою відлікового пристрою (подане сигналом вимірювальної інформації) і виражене в одиницях цієї величини.

Під відліком розуміють неіменоване число, пораховане за допомогою відлікового пристрою або одержане лічбою послідовних відміток чи сигналів. Так, наприклад, довжи­на вимірюється лінійкою, де відліковим пристроєм є нане­сені поділки. Значно простіше отримувати результат за до­помогою автоматизованих засобів вимірювальної техніки, які показують на табло (екрані) значення вимірюваної ве­личини у цифровому відображенні.

Сталою засобу вимірювань є певне число, іменоване в одиницях вимірювальної величини для цього приладу.

Візуально сприйняти значення величини можна на ек­рані вимірювального пристрою або на шкалі аналогового ви­мірювального приладу (лінійки або термометра) — частині показувального пристрою у вигляді впорядкованої сукуп­ності позначок у комплексі з певною послідовністю чисел.

Позначкою шкали може бути риска або інший знак на ній, який відповідає одному або кільком значенням вимі­рюваної величини, а поділкою шкали — відрізок між дво­ма сусідніми позначками. Ціною поділки називають різни­цю значень величини, яка відповідає одній поділці (двом сусіднім позначкам) шкали (наприклад, 1 мм на мілімет­ровій лінійці). Ціною найменшого розряду цифрового ви­мірювального приладу є різниця між двома найближчими показами цього засобу вимірювань.

Указані на шкалі найменше та найбільше в діапазоні показів значення вимірюваної величини називають відпо-нідно початковим та кінцевим її значенням, а інтервал значень вимірюваної величини, обмежений початковим та кінцевим значеннями, — діапазоном показів (засобу вимірювань).

Діапазоном вимірювань є та частина інтервалу показів, для якої пронормовані похибки засобу вимірювань. Наймен­ше і найбільше значення діапазону вимірювань називають відповідно нижньою та верхньою границями вимірювань.

Важливою характеристикою ЗВТ є клас точності засобу вимірювальної техніки (засобу вимірювань) — уза­гальнена характеристика, що визначається границями до­пустимої основної і додаткової похибок, а також іншими характеристиками, що впливають на його точність, зна­чення яких регламентується (табл. 2.3). Клас точності за­собу вимірювань характеризує його точність, але не є без­посереднім показником точності вимірювань, виконаних за допомогою цього засобу.

Таблиця 2.3 Класи точності ЗВТ

Позначення класу точності		Примітка
в документації	на засобах вимірювань
Клас точності М	М	—
Клас точності С	С	—
Клас точності 1,5	1,5	Якщо Xn* виражається в одиницях вимірюваної величини
Клас точності 1,5	1,5	Якщо Xn визначається довжиною шкали
Клас точності 0,5		-
Клас точності 0,02/0,01	0,02/0,01	—

*X_N — нормоване значення, яке вибирають залежно від характе­ру шкали.

Засобам вимірювань із двома чи більшою кількістю ді­апазонів вимірювань певної фізичної величини присвою­ють два і більше класів точності. Засобам вимірювань, які призначені для вимірювань двох і більше фізичних вели­чин, також можна присвоювати різні класи точності для кожної вимірюваної величини.

Границі допустимих основної і додаткової похибок за­собів вимірювань встановлюють у формі абсолютних, зведених або відносних значень залежно від характеру їх зв'язку з інформативним параметром вхідного чи вихідно­го сигналів.