61. Структура страхової компанії та управління нею.

Під структурою компанії розуміються насамперед зв'язки, що іс­нують між різними частинами організації для досягнення її мети.

Організаційна структура відображується в таких формах, як поділ праці, створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутріш-ньоорганізаційні процедури.

Структура управління компанією може будуватись за такими прин­ципами.

Принцип лінійного підпорядкування. Це означає, що вищестоящі керівники наділяються правом давати розпорядження нижчестоящим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності.

Принцип функціонального підпорядкування. Право давати розпо­рядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує.

Принцип лінійно-штабного підпорядкуваніш. Штаби виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найваж­ливіших питань роботи компанії.

Страхові компанії при опрацюванні своїх організаційних структур використовують здебільшого всі три принципи.

Страхова компанія може створювати філії, відділення, представництва на місцях.

Філія страховика – це відокремлений підрозділ, що не є юриди­чною особою. Він може мати власну назву, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик отримав лі­цензії.

Існують три системи організації роботи страхо­вих компаній з філіями:

 Централізована система

 передбачає прийняття всіх рішень, що стосуються андеррайтингу та відшкодування збитків центральним офісом (головною конторою). На філії покладаєгься видача, от­римання і перевірка анкет на страхування та покриття збитків. Ці до­кументи пересилаються до центрального офісу для прийняття рішень. Ця системи вимагає менше ви­сококваліфікованих фахівців, скорочуються витрати на ведення спра­ви, проте працівники філій мають малі перспективи для кар'єри, на прийняття рішень витрачається багато ча­су.

 Децентралізована система

 більшість рішень, що стосуються укладення договорів і відшкодування збитків, при­ймаються у філії. Остання самостійно поновлює договори і веде облік. Рішення філії мають узгоджуватися з політикою, що її проводить компанія в цілому. У філії працює більш кваліфікований персонал, ніж при централізованій системі, клієнти мають можливість оперативно отримати більше послуг, проте обсяг роботи для кваліфікованих праців­ників недостатній, ускладнення в роботі з посередниками, ускладнення щодо пе­рестрахування ризиків.

 Регіональна система.

 серед філій виокремлюють­ся головні для даного регіону. У них зосереджується група фахівців з андеррайтингу, оцінювання та відшкодування збитків. Вони обслуго­вують потреби кількох філій, що працюють у даному регіоні.

Представництво страховика являє собою відокремлений підроз­діл останнього, який не є юридичною особою, не має права безпосередньо здійснювати страхову, а також будь-яку підприємницьку діяльність. Представницт­во виконує функції і завдання щодо сприяння організації і здійснення статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика і фіна­нсується ним. Вони мають такі завдання: збір інфо­рмації, реклама, пошук клієнтів страховика в даному регіоні або краї­ні, виконання репрезентативної функції.