32. Преференційне голосування (система єдиного перехідного голосу).

Інститут преференційного голосування надає можливість виборцям проголосувати за список кандидатів певної партії, а також віддати перевагу певним кандидатам усередині цього списку, посприяти їх обранню. З цією метою, голосуючи за список, виборець відзначає кандидатів, обрання яких для нього найбільш бажане, незалежно від їх позиції у списку. Зокрема, у Норвегії виборець вказує порядок, в якому він хотів би бачити кандидатів від партії у списку. ВЧехії виборець може проголосувати за регіональний список партій у цілому або віддати перевагу не більше як чотирьом кандидатам із цього списку.

Цікавим є досвід Швейцарії (а до реформи 90-х років і Італії), де виборці голосують за партійними списками, однак група виборців, що складає не менше 15 громадян, може зареєструвати власний список кандидатів відповідно до своїх переконань.

Система єдиного неперехідного голосу (напівпропорційна система)

Система єдиного неперехідного голосу — напівпропорційна виборча система. Відповідно до системи створюються багатомандатні округи, в яких виборець має право проголосувати лише за одного кандидата з того чи іншого партійного списку, поданого в бюлетені. Обираються ті кандидати, які отримали більше голосів, залежно від числа мандатів у окрузі.

33. Поняття та сутність глави держави.

Глава держави – це вищий орган державної влади (верховна посадова особа), який формально займає верховне місце в ієрархії державних інститутів та здійснює верховне представництво держави як у внутрідержавних відносинах так і у відносинах з іншими державами. Конституційно-правовий статус глави держави залежить від форми правління і характеру політичного режиму в тій чи іншій державі. Навіть в країнах з однією і тою ж формою правління політична роль і об’єм повноважень глави держави можуть серйозно відрізнятися. Ознаки:

• орган державної влади чи верховна посадова особа;

• завжди формально буде стояти на чолі державного механізму;

• основною функцією є представництво держави;

• фактично статус залежить від низки чинників соціально-політичного, історичного та національно-культурного, економічного характерів.

Юридичні форми глави держави.

Одноособові:монарх ( король, імператор, султан) (Японія, Великобританія);президент (Франція, США);регент – особа, яка тимчасово виконує повноваження глави держави за неповнолітнього монарха;генерал-губернатор – фактично виконує функції глави держави у державах-членах Британської співдружності;виборний монарх;верховний понтифік;спів князівство, що випливає із подвійного протекторату (Андорра).племінний вождь(Свазіленд).

Колегіальні:федеральна рада у Швейцарії, яка зі свого складу обирає федерального президента;країни тоталітарного соціалізму, де функції глави держави виконують або уряди, або постійно діючі органи парламентів(законодавчих органів) – Державна рада Куби;регентська рада;два капітани-регенти у Сан-Маріно;

колегіальний орган Президія у Боснії і Герцоговині (1 боснієць + 1 хорват + 1 серб).

34. Місце глави держави у системі органів державної влади.

Конституційно-правовий статус глави держави залежить від форми правління і характеру політичного режиму в тій чи іншій державі. Навіть в країнах з однією і тою ж формою правління політична роль і об’єм повноважень глави держави можуть серйозно відрізнятися.Глава держави може очолювати виконавчу владу (США, Єгипет), бути частиною представницького органу (Великобританія, Індія) та не належати до жодної із гілок влади (Німеччина, Італія).Глава держави може бути символом державності (Японія), владним арбітром по відношенню до інших інститутів держави (Франція) та одноособовим повновладним главою Поняття та зміст права вето.

Найбільш ефективним засобом впливу глави держави на законодавчий процес слід визнати інститут ,,вето,,. Вето ( лат. Veto – забороняю) – це прерогатива глави держави відмовити у підписанні законопроекту. Згідно із зарубіжними конституціями законопроект набуває нової якості – силу закону – тільки тоді, коли він санкціонується главою держави. Конституції зарубіжних країн встановлюють право глав держав підписати і ввести в дію законопроект шляхом його промульгування. Для цього главі держави конституцією конкретної держави визначається термін, протягом якого він повинен або схвалити законопроект, або відмовити в його підписанні.

Інститут контра сигнатури.

Державне право зарубіжних країн наділило главу держави властивістю безвідповідальності за його діяльності. Монарх не несе відповідальності за свої дії довічно, президент – на строк свого обрання. У парламентських монархіях і парламентських республіках це обґрунтовується тим, що глава держави діє за порадами своїх міністрів, які й несуть відповідальність за них – інститут контрасигнатури. Будь-який акт, що виходить від глави держави, набуває юридичної сили тільки тоді, коли він підписується відповідним міністром, до ведення якого цей акт належить.

Види права вето глав зарубіжних держав.

Конституційному праву зарубіжних країн відомі такі види вето:

1. абсолютне;

2. відносне(відкладальне);

3. ,,кишенькове,,

Абсолютне – це виключне право глав монархічних держав. Воно не випадково зветься абсолютним, оскільки заборону монарха парламентаріям подолати неможливо.

Відкладальне – є прерогативою глав держав і з республіканською формою правління, тобто президентів. Його специфіка полягає у тому, що заборона глави держави може бути подолана парламентом або може мати тимчасовий характер.

,,Кишенькове,, вето є специфікою конституційного права США. Воно використовується тоді, коли десятиденний термін для розглядання законопроекту президентом припиняється завершенням сесії Конгресу або перенесенням його засідань. Дана ситуація використовується президентом, якщо конкретний законопроект його не влаштовує. Тоді президент відкладає законопроект, він його не підписує під приводом, що десятиденний термін порушено, Конгрес розпущено, й повертати законопроект нема куди.

Монарх: особливості конституційно-правового статусу.

Монарх – глава держави у країнах з монархічною формою правління. Особливості:

1. первинність влади монарха;

2. успадкування влади монарха представниками правлячої династії.

3. недоторканність – монарх не може бути притягнутий до відповідальності. Це забезпечується інститутом контра сигнатури;

4. право на особливий титул, державні регалії – трон, корону, мантію, скіпер; на резиденцію та власний двір;