1. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.

Особливості:

1. провідним джерелом права є судовий прецедент;

2. як правило немає чіткої їєрархії джерел права;

3. може існувати неписана конституція (Нова Зеландія, Великобританія);

4. закони дуже деталізовані;

5. суди безпосередньо творять право;

6. поширеним є конституційний звичай і правова доктрина.

До країн з такою системою джерел права відносять: Англія, США,Нова Зеландія, Канада, Австралія.

2. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романно-германської системи права.

Романо-германська правова сім’я охоплює національні правові системи більшої частини країн Африки, Латинської Америки, а також країни континентальної Європи. Особливості:

1. основним джерелом права є закон;

2. всі джерела конституційного права складають чітку ієрархію;

3. формальне невизнання судового прецеденту як джерела права;

3. Особливості джерел конституційного права в в державах з мусульманською системою права.

Особливості:

• головним джерелом права є релігійні писання: Суна, Коран;

• роль основоного закону відіграє Коран;

• закони глави держави, постанови уряду, інші нормативно-правові акти повинні відповідати принципам шаріату;

• тісно пов’язана з типом політичного режиму.

До країн з такою системою права можна віднести держави Арабського сходу, Південної і Південно-Східної Азії.

4. Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.

-конституційні(нормативно-правовий акт, який вносить зміни і доповнення в конституцію, приймається в особливому, ускладненому порядку, має таку ж юридичну силу, що й конституція.)

-органічні(- це нормативно-правовий акт, який приймається за прямим приписом конституції в порядку, який відрізняється від порядку прийняття як конституційних, так і звичайних законів.)

-звичайні(нормативні акти, які приймаються на основі Конституції і визначають основи правового регулювання суспільних відносин у певній сфері)

-надзвичайні(нормативні акти тимчасового характеру, які приймаються за надзвичайних обставин і можуть призупиняти дію чинних у відповідній сфері законів).

Конституційні закони: поняття та види.

Конституційні закони – акти конституційного змісту, які регулюють основоположні державно-правові відносини і як правило володіють особливим статусом в системі діючого законодавства. Як джерело права вони мають різне значення у різних країнах і розуміються як:

• складові частини некодифікованої конституції ( н-д Конституційний закон 1920 р. в Австрії;

• вносять зміни чи доповнення до конституції (Румунія, Казахстан);

• закон, який вводить конституцію в дію (Словенія);

• закон який приймаєтьсяґ на основі конституції і має вищу юридичну силу (ФРН, Німеччина).

Види конституційних законів: органічні (вносять зміни, доповнення в діючу Конституцію; включаються як органічна (невід'ємна) частина в текст Конституції; процедура їхнього прийняття аналогічна процедурі прийняття Конституції); номінальні (їхній перелік, організаційна назва (про Кабінет Міністрів, про вибори Президента й т.п.) передбачені Конституцією; будучи свого роду продовженням Конституції їхнього положення в текст Конституції не включаються; їхнє основне завдання - конкретизація (деталізація) певних норм Конституції); ординарні (на них є посилання в Конституції, але без визначення їхньої організаційної назви);

Органічні закони: поняття та види.

Органічні закони – це акти, які мають вищу юридичну силу та приймаються на основі бланкетних норм конституції. Отже їхнє прийняття безпосередньо передбачено в Конституції. Зокрема це прямо передбачено у Конституції Франції, у Конституції Іспанії. Вони також єхарактерними для конституційного права ще таких держав, як Грузія, Естонія, Молдова, Португалія.

Звичайні закони як джерела конституційного права у зарубіжних державах.

Звичайні закони регулюють окремі питання державного або суспільного життя. Від інших звичайних законів закони, віднесені до джерел конституційного права, відрізняються лише своїм предметом. До числа таких законів можна віднести закон ФРН Про порядок зміни території земель, закон Франції Про надання виборчого права громадян, які досягли 18 років.

Надзвичайні закони як джерела конституційного права у зарубіжних державах.

Надзвичайні закони відрізняються від інших законів змістом і процедурою прийняття. Як правило їхнім змістом є введення надзвичайних режимів – стану оборони, воєнного, надзвичайного стану. Відповідно до самої конституції, ці закони можуть відхилятися від її положень, але приймаються тільки на короткий термін, зазвичай на кілька місяців, хоча і з правом парламенту продовжити цей термін.

Акти делегованого законодавства як джерела конституційного права у зарубіжних державах.

Це нормативні акти, які мають силу закону. Формально вони не іменуються законами, а завжди мають якусь особливу назву, за якою їх можна відрізняти від інших актів (наприклад, у Франції – це ордонанси, у Великобританії – накази королеви у Таємній раді, на Кубі – декрети-закони Державної ради, у В’єтнамі – частина указів Державної ради; в Іспанії – законодавчі декрети і декрети-закони Уряду). Частенько вони підлягають наступному затвердженню парламентом і є джерелами конституційного права, якщо містять відповідні норми. За формою є підзаконними актами, за юридичною силою прирівнюються до закону. Найчастіше приймаються главою держави чи урядом.

Внутрішньодержавні публічно-правові договори як джерела конституційного права в зарубіжних державах.

Внутрішньодержавні договори є джерелами конституційного права тільки у тому випадку, якщо регулюють конституційні проблеми. Коли на це суб’єкти уповноважені їх укладати. Види:

1. між суб’єктами федерації (США);

2. між автономними утвореннями;

3. між муніципальними утвореннями;

4. між федерацією та суб’єктами федерації (Австрія, Бельгія);

5. про поділ держави (угода про поділ Чехословаччини на Чехію і Словаччину від 1 січня 1993 року);

6. між метрополією і домініоном.

Конституційно-правовий звичай як джерело конституційного права. Конституційні угоди.

Конституційні звичаї (інші назви цього джерела – конституційні угоди або конвенційні норми) – це правила і приписи, які регулюють поведінку основних суб’єктів конституційного права, що не мають офіційної писаної форми, але протягом тривалого часу застосовані та мовчазно санкціоновані державою. Особливо таких звичаїв багато у Великобританії, Новій Зеландії, Австралії, тобто у державах з англосаксонською системою джерел права. Так, багато положень британської конституції існують і дотепер завдяки т.зв. “конституційним угодам”: “Король повинен погодитись із біллем, який пройшов через обидві палати Парламенту”, “Лідер партії більшості – Прем’єр-міністр”, “Палаті лордів не належить ініціатива фінансових біллів” та ін. Отже, конституційні звичаї зобов’язані своїм існуванням потребі у нормах, які доповнюють правову основу конституції.

Судовий прецедент як джерело конституційного права.

Судові прецеденти – рішення авторитетних судів у конкретних справах, обов’язкові при вирішенні аналогічних справ у подальшому для цих же судів (судових органів, нижчих або рівних за рангом судових установ. Судові прецеденти у якості джерела права є найбільш характерними для Великобританії, США, Австралії, Канади, Північної Ірландії, Нової Зеландії. Стосовно конституційно-правових положень, установлених судовими прецедентами, то у більшості своїй правові норми визначають правове становище громадян і громадських об’єднань, а також взаємовідносин між органами держави. Так, у Великобританії немає законодавчого закріплення права на проведення мітингів, походів і демонстрацій.

Умови створення прецеденту у різних державах не одинакові. В Великобританії судовий прецедент створює тільки верхня судова інстанція. В Австралії право сформулювати прецедент мають як федеральний Верховний Суд, так і верховні суди штатів. В США прецедент може бути створений не тільки вищими, но і нижчестоящими судовими інстанціями.

Доктрина як джерело конституційного права.

Правова доктрина – праці видатних вчених-юристів, на які посилається у своїх рішеннях суд. Це використовується коли є наприклад правова прогалина. Так у судах Великобританії для посилення аргументації використовують праці англійських державознавців Блекстона, Дайсі. Американці у деяких випадках використовують праці авторів конституції США Медисона, Джефферсона, Гамільтона.

Найбільше значення має у революційний та пост революційний періоди, коли частина колишнього законодавства відмінена або фактично втрачає дію. Століттями діяльність китайської держави регулювалась конфуціанською доктриною.