- •1. Наукові школи та науковці України, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства.
- •2. Проблеми поняття землі як диференційованого та інтегрованого об’єкта правового регулювання.
- •3. Проблеми класифікації земельних відносин.
- •4. Проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин.
- •5. Проблеми принципів земельного права.
- •6. Проблеми сучасного земельного права України.
- •7. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
- •8. Проблеми регулювання земельних відносин законами України.
- •9. Проблеми співвідношення законів і підзаконних актів у сфері регулювання земельних відносин.
- •10. Рішення та висновки Конституційного права в системі джерел земельного права.
- •11. Право власності на землю: проблеми поняття та ознаки.
- •12. Проблеми форм права власності на землю.
- •13. Право власності на землю Українського народу: поняття та проблеми реалізації.
- •14. Суб’єктно-обєктний склад та проблеми реалізації приватної форми права власності на земельну ділянку.
- •15. Проблеми суб’єктно-обєктного складу та реалізації державної форми права власності на землю.
- •16. Проблеми суб’єктно-обєктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.
- •17. Проблеми розмежування державної та комунальної власності на землю.
- •18. Проблеми змісту права власності на землю.
- •19. Проблеми набуття права власності на землю за різними правовими формами.
- •20. Проблеми приватизації земельних ділянок.
- •21. Проблеми набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю.
- •22. Перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю або споруду: історичні особливості та сучасний стан правового регулювання.
- •23. Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки.
- •24. Проблеми продажу земельних ділянок державної та комунальної власності на конкурентних засадах.
- •25. Проблеми припинення права власності на земельну ділянку.
- •26. Проблеми механізму гарантування права власності на земельну ділянку.
- •27. Право землекористування: проблеми поняття та видів.
- •1) В суб’єктивному розумінні –
- •28. Проблеми законодавчого регулювання використання земель на праві постійного землекористування.
- •29. Особливості земельних орендних відносин.
- •30. Проблеми набуття права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах.
- •31. Особливості права земельного сервітуту.
- •32. Особливості використання земельних ділянок на умовах емфітевзису і суперфіцію.
- •33. Проблеми управлінських відносин в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •34. Проблеми організаційно-правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •35. Проблеми функціонально-правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •36. Проблеми розподілу і перерозподілу земель як функції управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •37. Проблеми планування використання земель як функції управління в галузі охорони, відтворення та використання земель.
- •38. Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •39. Проблеми здійснення моніторингу земель та моніторингу грунтів як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •40. Проблеми ведення державного земельного кадастру як функції управління у галузі використання, охорони і відтворення земель.
21. Проблеми набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю.
Стаття 119 ЗК: 1. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
2. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Загальні положення про отримання майна у власність за набувальною давністю викладені у ст.344 ЦКУ. Проте коментована стаття фактично виключає можливість застосування цих положень до відносин із земельними ділянками.
Варто зауважити, що згідно із коментованою нормою набувальна давність взагалі не є окремою підставою для набуття земельної ділянки у власність. Стаття передбачає, що за певних умов особа начебто може «звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування». Разом із тим, можливість подібного звернення абсолютно не залежить від дотримання вимог, обумовлених коментованою нормою (строку та характеру користування). Більш того, дотримання цих умов не означає і обов’язкового задоволення поданої заяви.
Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється «в порядку, встановленому цим Кодексом», тобто в загальному порядку. Такий порядок встановлений: щодо набуття земельних ділянок у власність – ст.118 ЗКУ, щодо набуття в оренду – ст.123 ЗКУ, ЗУ «Про оренду землі». Відтак, можна стверджувати про повне вихолощення у ст.119 ЗКУ ідеї набуття прав на земельні ділянки за давністю – адже «давність», передбачена статтею, не дає будь-яких переваг чи пріоритетності при передачі земельної ділянки.
Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що ст.119 ЗКУ є «мертвою» нормою.
З іншого боку, вже наявна судова практика невдалих спроб застосування положень коментованої статті. Наприклад, у справі №2-2577/2007 задоволено позов С.Г.С. до Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - визнано право власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі ст.118, 119 ЗКУ. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22.01.2008 зазначене рішення місцевого суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову С.Г.С. відмовлено, оскільки набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю можливо з 1.01.2017 (ст.119 і п.1 розд.X «Перехідні положення» ЗКУ). Описаний підхід, в силу викладених вище міркувань, видається нам також помилковим: після 01.01.2017 (очевидно, це сплив 15-річного терміну після набрання чинності діючим ЗКУ) відповідно до коментованої статті право власності на земельну ділянку за набувальною давністю набути буде також неможливо.