Ю.А. Рочняк

Наукові дослідження в архітектурі Конспект лекцій

Зміст.

Вступ.

Тема 1. Архітектура і наука.

Тема 2. Історія наукових досліджень в архітектурі.

Тема 3. Методи наукових досліджень в архітектурі.

Тема 4. Освітньо-кваліфікаційні рівні, наукові ступені, вчені звання.

Тема 5. Наукові публікації.

Тема 6. Структура наукової роботи.

Тема 7. Викінчення і оформлення наукових робіт.

Рекомендована література.

ВСТУП

Конспект лекцій „Наукові дослідження в архітектурі” є скороченим викладом теоретичного матеріалу для студентів-магістрантів Інституту архітектури базового напрямку „Архітектура”. Наданий матеріал охоплює усі теми, які визначені Навчальною програмою з дисципліни „Наукові дослідження в архітектурі” і у залежності від Навчального плану може бути проведеним при різній кількості лекцій. Разом з тим Конспект є корисним і для студентів-спеціалістів при вивченні предметів, які є близькими до цієї дисципліни.

Архітектура як широка сфера проектної і виконавської діяльності давно виходить за традиційно прийняті для неї рамки. Розширюючись вона охоплює й інші сторони буття і суспільства, а зокрема вона звертається до науки як основи знань. Поступальний розвиток науки здійснює вплив на архітекторів, даючи їм у руки механізми сприйняття світу та впливу на нього.

Тема 1. Архітектура і наука.

Дві великі складові частини людської свідомості архітектура і наука є результатом поступу думки і цивілізаційним надбанням. Розвиваючись достатньо самостійно відбувається їхній взаємовплив.

Архітектура є будівельнм мистецтвом, мистецтвом проектування, спорудження та художнього оздоблення будов (одне з означень). Поняття архітектури стало насправді дуже широким: її розуміється і як найвища форма будівельної інженерії, як спосіб організації простору життєдіяльності, як соціальне ремесло і т.д. Це поняття вживається і в інших сферах – ар-ра компютерної мережі, ар-ра банку даних, архітектура політики (Європи), архітектура тексту і т.п. Береться за основу уявлення про архітектуру як структуру, (стрижневу) побудову, внутрішню впорядкованість, тектоніку.

Відносячи архітектуру первинно до проектно-будівельної діяльності ранніх культур, можна говорити про пятитисячолітню історію професії. За цей довгий період розвитку нагромадились чималі знання, які охоплюють досвід попередників. Одним із найважливіших здобудків архітектури крім збережених крізь століття і тисячоліття будівельних споруд є існування писаних текстів, які складають історію фаху, фіксуючи та описуючи результати діяльності, професійні думки тощо, передаючи їх наступникам не безпосередньо (усно), а письмом. Таким способом були закладені основи науки в архітектурі.

Зібраний великий досвід професійної діяльності початково передавався учням шляхом безпосереднього контакту з вчителем (майстром) на будівельному майданчику, в ремісничих цехах, а з культурно-історичним поступом уклався в рамки педагогічних закладів (майстерень, шкіл), які у Європі до 17 – 19 століття оформилися в університети чи академії. З цього часу можемо говорити про безпосередній контакт архітектури і науки вже у сучасному розумінні.

Навчальні заклади стали освітньо-науковими осередками, які готували архітекторів за укладеними програмами. До викладання залучалися досвдчені професіонали основних і суміжних дисциплін, що врешті призвело до становлення архітектурних шкіл, які діяли, як правило, при університетах. Це стало гігантським поступом у розвитку професії та науки.

Крім такого „організаційно-виробничого” звязку архітектури і науки розвинувся ще раніше звязок значно глибший – внутрішній. Наука як спосіб пізнання світу від самих початків професії був супутнім з нею. Це є свідченням загальнонаукового і культурного прогресу загалом. Світоглядні, економічні, ідеологічні, релігійні, інженерні складові частини фаху викристалізовувалися відповідно до тогочасних уявлень і напрацювань. Можемо стверджувати, що архітектура увібрала в себе різнобічні наукові складові і сама певною мірою зробилася наукою.

Відомо, що кожна наука має свої властиві тільки їй апарати, методи, поняття і т.д. досліджень (закони математики, фізики, хімії, мовознавства і т.д.), які є розробленими, апробованими та які дають результати, застосувавши їх на практиці. Важко стверджувати, що архітектура виробила щось подібне власне своє. Разом з тим бачиться інше – архітектура все частіше застосовує апарати досліджень і здобутки інших наук. Крім уже згаданої історії архітектури, одним із ранніх „запозичень” є звернення (ще з Античності) до математики, і зокрема до способу розмірностей і пропорціонування. Для успішного будівництва, а особливо великопрольотних та розмірних споруд, дамб, мостів знання з матеріалознавства, фізики, хімії, геології та інженерії є незамінними; для уявлення про вигляд майбутньої споруди слід звернутися до психології сприйняття; економічні розрахунки, ідеологічний вплив обєктів у суспільстві – залучення відповідних наукових знань і т.д. Як творча діяльність архітектура є близькою мистецтвознавству і використовує його напрацювання.

У новітній час компютерних технологій, високих швидкостей і комунікації відбувається і зміна уявлень про роль (цих змін) в архітектурі. Яка їхня участь в архітектурі чи, радше, як архітектура їх використовує – відповіді у новітній науці.

Наука, – як одна з форм суспільної свідомості, що дає обєктивне відображення світу чи як система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на навколишній світ, – стосується усіх сфер нашого життя. До сьогодні сформувались цілі галузі та напрямки науки. Це поняття насправді є дуже широким і одне із них повязане з навчанням.

Основні поняття, що використовує наука.

Ровиваючись наука сформулювала ряд понятть, якими вона оперує.

Аналіз – метод наукового дослідження предметів, явищ та ін. шляхом розкладу, розчленування їх у думці на складові частини. Протилежним цьому є

Синтез – як метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозвязку їх частин.

Метод – спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя; підхід митця до вивчення життя і відображення його у своїх творах. Прийом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі діяльності; спосіб дії.

Методика – сукупність взаємозвязаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи; вчення про методи викладання певної науки.

Методологія – вчення про науковий метод пізнання і перетворення світу та його філософська, теоретична основа; сукупність методів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці відповідно до специфіки обєкта її пізнання.

Система – порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням і взаємним звязком чого небудь; сукупність яких-небудь елементів, одиниць, частин, обєднаних за спільною ознакою, призначенням.

Структура – взаєморозміщення та взаємозвязок складових частин цілого, будова; устрій, організація чого-небудь.

Класифікація – система розподілу предметів, явищ, або понять на класи, групи тощо за спільними ознаками, властивостями.