- •Питання
- •2.Методологія дослідження, принципи аналізу, структура та функції культури.
- •3.Концепції розвитку культури.
- •4.Основні етапи розвитку світової та української культури.
- •5.Історія української культури у творах вітчизняних та зарубіжних мислителів.
- •6.Етногенез в історичній ретроспективі.
- •7.Проблема походження українського етносу.
- •8.Географічні фактори формування українського етносу та його культури.
- •9.Специфіка духовного світу українців: світогляд, менталітет, національний характер.
- •10.Проблема датування та початку творення української культури.
- •11.Фактори впливу на формування української культури.
- •12.Неслов’янські культури на території України в архаїчну добу.
- •13 Формування словьянської культури на тер. Укр.
- •14.Релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен.
- •20.Мистецтво Київської Русі.
- •21.Побут та військова справа Київської Русі.
- •23. Осередки культурного життя на території України XIV-XVII ст
- •24. Розвиток освіти та науки в Україні у XIV-XVII ст.
- •26.Розвиток Архітектури та інших видів мистецтва 14-17 ст.
- •28.Початки культури козацтва
- •30.Козацтво як явище української історії та культури
- •32.Українське бароко як специфічне світовідчуття та напрямок мистецтва
- •35. Передумови національної консолідації українців в кінці XVIII – XIX ст.
- •36. Формування української національної самосвідомості у XIX ст.
- •37. Розвиток науки та університетської філософії в Україні у XIX ст.
- •38. Українська література XIX ст.
- •39.Роль творчості т.Г. Шевченка у формуванні української національної культури та свідомості
- •40. Образотворче мистецтво, музика, театр, архітектура XIX ст. В Україні
- •45.Українська радянська література, театр та кіномистецтво: національна специфіка та тенденції розвитку. Кінематограф
- •42.Тенденції розвитку української культури початку 20-го ст. (до революції 1917 р.)
42.Тенденції розвитку української культури початку 20-го ст. (до революції 1917 р.)
Пожвавився національний рух як відгук на асиміляційну політику Російської та Австро-Угорської імперій (теорія українства Микити Шаповалова; боротьба педагогів Б. Грінченка, С. Васильченка за викладання укр. мовою; відкрито кафедри україністики у Львівському та Чернівецькому ун-тах; діяльність “Просвіти” у Львові, Харківського та Київського товариств письменності; мережа “просвіт” на Наддніпрянщині”; “українські клуби”; східноукр. журнал “Киевская старіна”; львівське наукове товариство Ім. Т.Г. Шевченка (з 1892 р); діяльність істориків М. Грушевського, Д. Яворницького, О.Єфіменко; маніфестації українців на ювілеях та похоронах укр. діячів (напр., похорон Лесі Українки)…
Наукові дослідження з фольклору та етнографії (“Етнографічний збірник”, “Матеріали до українсько-руської етнології”, “Мелодії українських народних дум”…).
Фольклорні мотиви у літературі (М.Коцюбинський “Тіні забутих предків”, Л.Українка “Лісова пісня”…)
Національні мотиви у живопису (М. Жук, В. Кричевський, М. Бойчук).
Приватні українські театри (М.Кропивницький, М. Старицький, М.Заньковецька, М. Садовський) – п’єси українською мовою.
Гуманістичний національний мистецький рух неоромантиків (“молода Україна” – за висловом І. Франка): культ краси, відмова від соціально-політичної проблематики, “філософія серця”, увага до особистісних (екзистенційних) переживань (Л. Українка, М. Вороний, О. Кобилянська...). Неоромантизм втілився й в архітектурі (стиль модерн, В. Городецький), живопису (О.Мурашко, П. Холодний, О. Новаківський) тощо.
43. Українізація 20-х років як умова розвитку національної культури.
Сутність українізації: ця політика проводилась більшовиками під гаслом єднання пролетаріату та селянства (українців) і розглядалась як засіб зміцнення радянської влади, підвищення її авторитету в народі та серед національно свідомої інтелігенції.
В культурному плані українізація означала реалізацію права народу на свою мову – вона була запроваджена в усіх державних установах, удосконалився її правопис.
Українізацію впроваджували державні діячі М.Скрипник та В. Затонський, В. Чубар.
Наслідки українізації для культури:
За 10 років ліквідовано неписьменність.
Запроваджено безкоштовну обов’язкову середню освіту (80% шкіл – українська мова викладання). Відкрито мережу спеціальних середніх та вищих навчальних закладів.
Активно працює Всеукраїнська академія наук (М. Грушевський, А. Кримський, Д. Багалій – історики).
Українською мовою велося діловодство, видавалась більшість книг, велося радіомовлення, знімалось кіно.
Наслідки українізації для культури:
Розквітла українська література - безліч течій, літературних гуртків, письменницьких об’єднань (“Плуг”, “Гарт”, “Вапліте”). Письменники – П. Панч, А. Головко, В.Сосюра, М. Бажан, П. Тичина, М.Хвильовий, М. Зєров, М. Рильський, М.Драй-Хмара…
Національне театральне мистецтво – “Березіль” Леся Курбаса.
Національне кіномистецтво – Олександр Довженко (“Звенигора”, “Арсенал”, “Земля”), Петро Чардинін (“Тарас Трясило”).
ОТЖЕ, українізація мала позитивні наслідки для української культури. Вперше в історії українська мова набула статусу державної, було запроваджено масову освіту, розквітли національна наука та мистецтво.