6.1.1. Клас приміщення з небезпеки ураження електричним струмом

Так як підстанція Львів-2 в основному проявляє електричну небезпеку, тому ми розглянемо всі види приміщень за ступенем поразки електричним струмом.

За характером середовища розрізняють такі виробничі приміщення:

— нормальні — сухі приміщення, в яких відсутні ознаки жарких та запилених приміщень та приміщень з хімічно активний середовищем;

— сухі — відносна вологість повітря не вище 60 %;

— вологі — відносна вологість повітря 60-75 %;

— сирі — відносна вологість повітря протягом тривалого часу перевищує 75 % але не досягає 100 %;

— особливо сирі — відносна вологість близько 90% стіни, стеля, предмети вкриті вологою;

— жаркі — температура повітря протягом тривалого часу перевищує +3

— запилені — наявний у приміщенні пил, який виділяється, осідає на дротах та проникає всередину машин, апаратів; приміщення можуть бути із струмопровідним або з неструмопровідним пилом;

— з хімічно активним середовищем — у приміщенні постійно або протягом тривалого часу міститься пара або відкладаються відкладення, які руйнівно діють на ізоляцію та струмопровідні частини обладнання.

6.1.2. Режим нейтралі електричних мереж, що застосовуються на об'єкті

За режимом нейтралі бувають електроустановки з ізольованою нейтраллю джерела живлення і глухозаземленою нейтраллю джерела живлення.

Рівень безпеки та ступінь ураження залежать від того, яким чином відбулося включення людини в електричну мережу. Розрізняють двофазовий (одночасний дотик до двох фаз) та однофазовий дотик (включення) людини до струмопровідних частин. Статистка свідчить, що частіше трапляються однофазові дотики. Небезпека такого дотику в трифазових мережах в основному залежить від режиму нейтралі джерела живлення (ізольована чи глухозаземлена ).

6.1.3. Заходи щодо електробезпеки (захисне заземлення)

Електротехнічне устаткування цеху планую згідно з вимогами Держстандарту ГОСТ 12.2.007-88 . Зберігання та експлуатація електротехнічного обладнання виконую відповідно вимог „Правил будови електроустановок ” (ПБЕ) та „Правил безпечної експлуатації електричних установок споживачів ” (ПБЕЕС) .

Все електроустаткування, а також устаткування і механізми, які можуть опинитися під напругою, надійно заземлити. Заземлення здійснюється згідно з вимогами техніки безпеки на корпус електричних машин, трансформаторів, світильників, верстатів, тобто на ті елементи обладнання, які можуть опинитися під напругою.

У цеху використовуються напруги змінного струму 220 і 380 В. Згідно вимог ПБЕ нормується опір захисного заземлення та заземлюючого контура електричного обладнання, яке живиться від мережі з ізольованою нейтралі, в залежності від потужності та напруги.

Захисне заземлення - одне із захисних заходів проти ураження людини електричним струмом при доторканні до металевих неструмопровідних частин із пошкодженою ізоляцією (наприклад, замикання на корпус).

Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, захисне заземлення - це навмисне електричне з'єднання з землею чи її еквівалентом металевих неструмопровідних частин електроустановок, які можуть опинитись під напругою.

Як заземлювач служить один або кілька металевих електродів (наприклад, сталевих стрижнів, труб), які знаходяться в землі, забезпечуючи достатньо малий перехідний опір. Опір заземленого пристрою називають сумарним опором, що складається з опору розтікання струму заземлювача й опору заземлених провідників.

Розглянемо дію захисного заземлення. Якщо корпус електродвигуна (апарату оболонки кабелю) не має надійного з'єднання з землею і в результаті пошкодження ізоляції має контакт зі струмопровідною частиною, то відбудеться однофазне включення людини в ланцюг струму.

У мережі при замиканні на корпус виникає однофазне замикання на землю.

Внаслідок відносно невеликого струму, який протікає на землю, установлення захистом не відключиться і надалі працюватиме в аварійному режимі. Але через корпус машини або апарату з пошкодженою ізоляцією протікатиме струм, і між корпусом 1 землею з'явиться напруга відносно землі (рис.1).

Рис. 6.1. Замикання на корпус електродвигуна, підключеного до мережі з ізольованою нейтраллю.

Людина, яка виявиться під напругою дотику, що може бути значним і залежить від того, де знаходяться ноги людини, а також від електричної провідності (опору) взуття. Як завжди напруга дотику менша від напруги відносно землі.

Таким чином, розмір величини напруги заземленого корпусу відносно землі, а отже, і напруга дотику залежать від опору землі, і напруга дотику залежить від опору заземленого пристрою. Для того щоб напруга дотику була по можливості малою, потрібно мати малий опір заземленого пристрою. Електроустановки не заземляють при напрузі 42 В і нижче змінного струму 110 В і нижче постійного струму в усіх приміщеннях і умовах роботи без підвищеної небезпеки.

Ефективність захисного заземлення залежить від опору заземлюючого пристрою.Відповідно до чинних нормативів величина опору заземлюючого пристрою в установках напругою до 1000 В не повинна перевищувати:- 4 Ом .

Конструктивно захисне заземлення включає заземлюючий пристрій і провідник, що з'єднує заземлюючий пристрій з обладнанням, яке заземлюється — заземлюючий провідник.

Для заземлюючих провідників використовують неізольовані мідні провідники поперечним перерізом не менше 4 мм2 або сталеві струмопроводи діаметром 5... 10 мм. Заземлюючі провідники між собою і з заземлювачами з'єднуються зварюванням, а з обладнанням, що заземлюється — зварюванням або за допомогою гвинтового з'єднання з застосуванням антикорозійних заходів. У виробничих приміщеннях заземлюючі провідники прокладаються відкрито, а обладнання приєднується до внутрішньої магістралі заземлення індівідуально шляхом паралельних приєднань.

Заземлюючі пристрої можуть бути природними і штучними. Як природні заземлюючі пристрої використовуються прокладені в землі трубопроводи, оболонки кабелів, арматура будівельних конструкцій, що має контакт із землею тощо. Штучні заземлюючі пристрої — це спеціально закладені в землі металоконструкції, призначені для захисного заземлення. Штучними заземлювачами можуть бути металеві, вертикально закладені в ґрунт електроди (стержні, труби, кутова сталь тощо), з'єднані між собою за допомогою зварювання з'єднувальною смугою, смугова і листова сталь і т. ін.

Закладені в ґрунт вертикальні електроди, з'єднані металевою смугою в загальну мережу, використовуються, переважно, для цехових заземлюючих пристроїв при значній кількості електроустановок, що заземлюються, заземлюючих пристроїв відкритих трансформаторних підстанцій тощо. У цьому випадку заземлюючий пристрій виконується у вигляді контурного або виносного

Внутрішня магістраль заземлення і заземлюючий пристрій з'єднуються між собою за допомогою зварювання не менше ніж у двох місцях.

При виносному заземленні заземлюючий пристрій 1 споруджується поза приміщеннями, а внутрішні магістралі заземлення окремих приміщень приєднуються до заземлюючого пристрою заземлюючими провідниками.

Смугова сталь використовується, переважно, для спорудження групових заземлювачів для заземлення будівельних мобільних приміщень та інших групових пересувних електроустановок, а листова — як індивідуальні заземлюючі пристрої.

На кожний діючий заземлюючий пристрій повинен бути паспорт, в якому наводиться його схема, дані про результати перевірок стану заземлюючого пристрою, проведені ремонтні роботи і конструктивні зміни.

Опір захисного заземлення струму розтікання контролюється в терміни, встановлені чинними нормативами, з веденням відповідної документації: на вугледобувних шахтах кожні 6 місяців; цехові заземлюючі пристрої — кожні 12 місяців; заземлюючі пристрої підстанцій — раз у 3 роки.