4.2. Теоретичні питання до заняття.
1. Назвати основні етіологічні фактори гострого та хронічного простатитів
Скласти схему клінічних проявів
Дати перелік основних методів діагностики
Заповнити таблицю диференційної діагностики
Скласти типову схему консервативного лікування
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті.
1. Пальцеве ректальне дослідження.
2. Трансабдомінальне УЗД передміхуровою залози.
Зміст теми заняття.
Епідеміологія та етіологія.
Простатит це запалення передміхурової залози. Захворювання стає більш актуальним в Україні і світі. За останні 6 років захворюваність різними формами простатитів зросла з 15 до 23, розповсюдженість з 40 до 52 на 100000 чоловічого населення. Ризик захворювання уражує всі вікові категорії. Захворювання пов'язано з багатьма факторами ендо та екзогенного характеру.
Класифікація та морфологія.
За перебігом захворювання простатит може бути гострим та хронічним. По формі виділяють - катаральний, фолікулярний, паренхіматозний (дифузний), абсцес простати та склероз передміхурової залози які є етапами одного патологічного процесу. Інфекція проникає найчастіше висхідним шляхом із заднього відділу уретри, не виключають також і гематогенного шляху. Збудниками процесу можуть бути кишкова паличка, різновиди стафілококків, синегнійна паличка та багато інших.
Кліника та діагностика.
Для гострого простатиту характерні біль в промежині, виражені дізуричні явища. В залежності від форми простатиту температура тіла може бути субфебрільною так і супроводжуваться гектичною лихоманкою зі струсами.
Діагностика базується на даних пальцевого ректального дослідження, аналізів сечі та крові (піурія, лейкоцитоз зі зсувом формули нейтрофілів). При гострому простатиті пальцеве ректальне джослідження має бути дуже обережним. При гострому простатиті простата різко болюча, збільшена, щільна, при абсцедуванні визначається флюктуація.
Хронічний простатит визначається упорним перебігом. Хворі скаржаться на ниючий біль в промежені, з ірадіацією по ходу сім’яних канатиків, в крижову ділянку та яєчка. Дізурічні явища відсутні або дуже виражені.
Діагностика базується на результатах дослідження секрету передміхурової залози. Вирішуючим діагностичним тестом рахують присутність в секреті великої кількості лейкоцитів, при зменшенні кількості або відсутність лецитінових зерен.
Лікування.
Лікування при гострому простатиті враховує призначення антибактеріальних препаратів, анальгетиків, ректальних суппозиторіїв анестезуючої та протизапальної дії. При ознаках абсцедування показано дренування абсцесу черезпромежинним доступом.
Лікуваня хронічного простатиту цілком залежить від ступеню вираженості захворювання, часом перебігу, порушенням психосексуальної, копулятивної функції. В початкових стадіях достатнім є призначення тепловиї процедур, ескузану (для покращення кровопостачання), токоферолу ацетату, антибактеріальних засобів. При більш вираженому перебігу додатково приміняють масаж простати, бальнеологічні процедури.
При виявленні специфічної флори додають препарати специфічної дії на ці мікроорганізми.
Внаслідок хронічного простатиту розвивається склероз простати -заміщення паренхіми та інтерстицію рубцовою тканиною. В клініку додатково приєднуються біль в ділянці сечового міхура, виражені дізурічні явища, виникають ознаки декомпенсації детрузора (залишкова сеча), може виникнути гостра затримка сечі. За даними урографії виникає порушення уродинаміки. Лікування при склерозі простати направлене на відновлення сечовипускання шляхом субтотальної або парціальної простатектомії, або трансуретральної резекції простати.
Матеріали для самоконтролю.
А. Питання для самоконтролю:
^ Які основні етіологічні фактори простатиту?
^ Які морфологічні форми простатитів?
^ Які основні клінічні ознаки гнійного простатиту?
^ Яка діагностична цінність пальцевого ректального дослідження?
^ Яка діагностична цінність УЗД?
^ В чому полягає консервативне лікування гострого простатиту?
^ Які види хірургічного лікування склерозу простати?
В. Задачі для самоконтролю.
1. Хворий Е. Потрапив в клініку зі скаргами на гострий біль в промежині, підвищення температури тіла до 39° , струси, неможливість самостійного сечовипуску. За даних пальцевого ректального дослідження виявлена ділянка флюктуації в правій долі, різка болючість дослідження.
Припустимий діагноз, план обстеження, лікування.
2. Хворий потрапив до лікарні с гострою затримкою сечі. Інших скарг не має. Гостра затримка сечі виникла раптово. Анамнез не обтяжений. Катетер вільно, без перешкод пройшов в сечовий міхур. Випущено до 1 л прозорої сечі.
Які варіанти діагнозу треба припустити, план дообстеження.
Література.
Основна:
Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія: Підручник. - К., Вища школа, 2002, С.140-165.
А.В.Люлько, А.Ф. Возианов Атлас - руководство по урологии// - К., Вища школа,2000 - 241с.
Додаткова:
1.Руководство по андрологии// Под ред. О.Л. Тиктинского. -
Л.,:Медицина, 1990. - 416с.
2. Люлько А.В., Серняк П.С. Заболевания предстательной железы// -
Киев: Здоровье, 1984.