V. Зміст теми заняття.

Тяжкі форми первинного туберкульозу у дітей та дорослих розвиваються в умовах неблагоприємної дії зовнішнього середовища, що, знижує опірність організму, голод, виснажлива фізична праця , незадовільні житлово-побутові умов. Серед соціально-незабезпеченого населення.

У зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС з'явились перші повідомлення про радіаційний вплив на організм людей. Автори вважають, що зниження при радіаційному впливі клітинного і гуморального імунітету може бути одним з факторів, що сприяють розвитку в організмі туберкульозу в результаті ендогенної ре активації.

Туберкульоз статевих органів - вторинний, так званий, органний туберкульоз. Розвивається він через багато років після перших клінічних проявів туберкульозу. Сечостатевий туберкульоз спостерігається переважно у віці 20-40 років. Основним шляхом поширення туберкульозної інфекції є гематогенний. Спочатку уражаються нирки, а звідти інфекція по кровоносних судинах потрапляє в ниркову миску, сечовий міхур, сечовід.

На ранніх етапах захворювання, інколи спостерігаються загальна слабкість, нездужання, швидка втомлювальність, зменшення маси тіла, втрата апетиту, тупий біль у поперековій ділянці, субфебральна температура тіла.

При об'ємному дослідженні чоловіків можна спостерігати зміни придатків яєчок, стовщення сім'яного канатику.

Для туберкульозу зміни в крові є неспецифічними. Найчастіше помірний лейкоцитоз із зсувом лейкограми вліво і незначним зменшенням кількості еозинофільних гранулоцитів. Можуть бути лімфопенія і гіпохромна анемія. У хворих на туберкульоз реакція сечі кисла, помірна протеїнурія, піурія, мікрогематурія.

Для виявлення в сечі патологічних елементів, мікобактерій застосовують провокаційний тест — підшкірно вводять 15-20 ОД туберкуліну. При туберкульозі посилюються лейкоцитурія і еритроцитурія. Туберкульоз чоловічих статевих органів має хронічний перебіг, лише туберкульоз додатка яєчка в 50% випадків перебігає в гострій формі. У хворих з'являються біль у відповідній половині мошонки, набряк і почервоніння мошонки, підвищується температура тіла до 39°С.

Хронічна форма захворювання розпочинається непомітно і тривалий час протікає, безсимптомно. У додатку яєчка, з'являється невелике болюче ущільнення, яке поступово збільшується. Процес поширюється на сім'явиносну протоку, а потім на яєчко. З наростанням інфільтрації додаток спаюється з шкірою.

Найдостовірнішою і об'єктивною ознакою туберкульозу сечових органів є висівання з осаду сечі мікобактерій туберкульозу. Для цього застосовують бактеріоскопічний, бактеріологічний, біологічний методи дослідження.

Для виявлення морфологічних і функціональних змін у нирці використовують рентгенологічні методи дослідження.

На оглядовій урограмі можна виявити поодинокі та множинні осередки обвапнування або тінь склерозованого сечоводу.

При екскреторній урографії спостерігаються петрифікати в нирках, деформування і навіть деструкція паренхіми, розширення чашечок. Сечоводи можуть бути звужені. Об'єм сечового міхура знижений.

Найінформативнішим методом діагностики туберкульозу сечового міхура є цистоскопія. Біля отвору сечоводу ураженої нирки можна виявити дрібні блідо-жовті чи сіро-жовті туберкульозні горбики. Отвір сечоводу втягнутий, деформований, зіяє.

Лікування хворих на туберкульоз сечової системи включає заходи як консервативного, так і хірургічного характеру. Обсяг лікування залежить від стадії патологічного процесу.

При хірургічному лікуванні може бути виконана резекція нирки, нефректомія, нефростомія, а також накладання анастомозу на різних частинах сечоводу, або заміщення його тонкою кишкою. У разі зморщення сечового міхура, виконують кишкову пластику.

Консервативне лікування має бути тривалим і безперервним. Про повне видужання свідчать відсутність змін у складі сечі протягом 5 років після завершення лікування та позитивна динаміка імунологічних і рентгенрадіологічних показників.

V-а. Структурно - логічна схема змісту теми.

УЧБОВІ ЕЛЕМЕНТИ
I порядку	II порядку	III порядку
Етіопатогенез	Вид та характер мікробної флори. Шляхи проникнення патогенної флори в нирку. Зміни імунобіологічної реактивності організму	Мікробактерії туберкульозу Гематогенний
Клініка і діагностика	Суб'єктивні та об'єктивні ознаки. Дослідження сечі. Інструментальні методи УЗД. Рентгенорадіологічна діагностика.	Слабкість, біль, дизурія. Знаходження "стерильної" лейкоцитурії. Хромоцистоскопія. Катетеризація сечоводів. Рентгенологічні ознаки. Радіоізотопна ренографія, сцинтіграфія, сканування
Лікування	Консервативне. Оперативне.	Специфічні протитуберкульозні препарати. Дієтотерапія. Фітотерапія. Санаторно-курортне лікування. Мобілізація захисних сил організму. Усунення стазу сечі, резекція нирки або нефректомія