
- •Мова і суспільство. Функції мови
- •Сучасна українська літературна мова і мова професійного спрямування
- •Державний статус української мови. “Закон про мови в Українській рср” від 28 жвтня 1989р
- •4. Мова у професійній діяльності економіста
- •5. Походження і формування української літературної мови
- •6. Мовна норма. Види норм української літературної мови. Нормативність як основа професійної мовної культури
- •7. Особливості усної форми української літературної мови
- •8. Особливості писемної форми української літературної мови
- •9. Поняття про функціональний стиль української літературної мови. Основні стилі ураїнської літературної мови
- •10. Характеристика наукового стилю української літературної мови
- •11. Характеристика публіцистичного стилю української літературної мови
- •12. Характеристика офіційно-ділового стилю української літературної мови
- •13. Писемна форма офіційно-ділового стилю. Документи їх різновиди
- •Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста
- •Характеристика розмовного стилю української літературної мови. Мовленевий етикет – основа спілкування студентів і спеціалістів.
- •Лексика ураінської мови. Словниковий склад української мови з погляду походження
- •Лексика укр мови з погляду вживання
- •Багатозначні і однозначні слова. Пряме і переносне значення слів. Точність слововживання як ознака офіційно-ділового і наукового стилів укр літературної мови
- •Омоніми, синоніми, параноніми, антоніми у різних функціональних стилях укр літературної мови
- •Синонімія, паронімія й омонімія у науковому тексті
- •Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах
- •Місце і роль економічної термінології в словнику укр літературної мови
- •Загальновживані слова, професіоналізми і терміни
- •Запозичення із загальноєвропейських мов та їх роль у формуванні укр економічної термінології
- •Взаємодія національних та інтернаціональних елементів у процесі формування економічної терміносистеми
- •Грецькі та латинські терміноелементиі слова у сучасному економічному словнику
- •Активний і пасивний словник української мови. Неологізми в галузі економічної термінології. Застаріла термінолексика (архаїзми, історизми) в економічній мові
- •Фразеологія. Джерела виникнення фразеологізмів
- •Роль фразеологізмів в оптимізації професійного мовного спілкування
- •Українська лексикографія. Типи словників. Їхня характеристика. Специфіка тлумачення економічних термінів у загальномовних і спеціальних словниках
- •Енциклопедичні словники, їх роль у навчанні та професійній діяльності
- •Лінгвіністичні словники, їх роль у навчанні та професійній діяльності
- •Особливості української орфоепії
- •Українська орфографія. Принципи українського правопису
- •Вживання великої літери
- •Правопис слів іншомовного походження
- •Графічні скорочення, їх використання у міжнародній правовій та економічній практиці
- •Правопис складних слів
- •Правопис складних іменників
- •Правопис українських префіксів і суфіксів
- •Правопис прізвищ
- •Іменник. Відмінкові закінчення іменників-термінів чоловічого роду 2-ої відміни в родовому відмінку однини
- •Іменник. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду 2-ої відміни в давальному відмінку однини у ділових документах
- •Складні випадки відмінювання українських прізвищ, імен та імен по батькові
- •Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників. Аналітична і синтетична форми у науковому й офіційно-діловому стилях
- •Ступені порівняння прикметників
- •Числівник. Відмінювання числівників в українській мові. Способи передавання цифрової інформації у наукових текстах і текстах документів правопис та відмінювання числівників
- •Займенник. Особливості відмінювання займенників
- •Прислівник. Особливості функціонального навантаження прислівників у різних стилях укр літературної мови
- •Дієслово. Дієслівні форми та способи їх творення. Специфіка творення дієприкметників в укр мові
- •Прийменник. Прийменникові конструкції у мові офіційних документів
- •Синтаксис. Словосполучення та речення. Синтаксичні особливості наукових та офіційно-ділових текстів
- •Правила узгодження складеного підмета з присудком в українській літературній мові
- •Правила узгодження числівника з іменниками в укр літературній мові
- •Прості та складні речення. Їх функціональне навантаження у різних стилях укр літературної мови
- •Пунктуація. Розділові знаки у простому і складному реченнях
- •Пряма, непряма і невласне пряма мова. Діалог як продуктивна форма усного професійного спілкування
- •Цитати. Їх роль у науковому стилі мови. Розділові знаки при цитатах
- •Культура мови і мовний етикет
- •Структура та мовні особливості обліково-фінансових документів (доручення, розписка)
- •Структура та мовні особливості документів щодо особово складу (заява, автобіографія, резбме)
- •Структура та мовні особливості довідково-інформаційних документів (доповідна записка, пояснювальна записка)
- •Мова і суспільство. Функції мови
Правопис складних слів
Складні слова мають два й більше коренів. Вони утворюються або без сполучного звука (педуніверситет, три-ічний), або за допомогою сполучних звуків [о], [е], які на нсьмі передаються буквами о, е, (є).
Сполучний голосний [о] виступає у складних словах, коли основа першого слова закінчується на твердий приголосний: лісовоз, вертоліт (але очевидно, овочесховище). Якщо прикметникова основа закінчується на м'який приголосний, то перед о пишеться м'який знак: давньоруський, ранньостиглий.
Коли першою частиною слова є іменник, основа якого закінчується на м'який приголосний, то виступає сполучний голосний [е]: місяцехід, землеволодіння.
У словах вищезгаданий, нижчепідписаний, нижчезазначений, вищеподаний, вищепоказаний і т. ін. першою частиною є вищий ступінь порівняння прислівника, тому е в ньому виступає суфіксом і не виконує функції сполучного голосного.
Коли першою частиною складного слова є іменник, основа якого закінчується на подвоєний м'який приголосний або [й], то сполучною літерою виступає є: змієлов, боєздатність, життєдайний.
Складні слова пишуться або разом, або через дефіс. Разом пишуться:
1) складні слова, утворені за допомогою сполучних голосних о, е (є): клиноподібний, сонцепоклонник, краєзнавство;
2) складноскорочені слова і похідні від них: завгосп, автомеханічний;
3) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник: шестигранник, п'ятикілометровий.
Через дефіс пишуться:
1) словосполуки, що становлять повторення одного й того ж слова для підсилення його основного значення: скакав-скакав, рубав-рубав, високо-високо, давним-давно;
2) синонімічні словосполуки: тишком-нишком, часто-густо;
3) слова, що передають одне поняття: хліб-сіль (їжа), батько-мати (батьки).
Два іменники або займенники, один з яких у формі називного відмінка, а другий — у формі орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, раз за разом;
4) словосполуки, що означають приблизність: рік-два, день-два;
5) буквені та часткові скорочення слів незалежно віл повного їхнього написання (разом чи через дефіс): с.-г. (сільськогосподарський), с.-д. (соціал-демократ). Буквені скорочення, утворенії від словосполучень, пишуться окремо: с.-г. (сільське господарство).
Правопис складних іменників
Складні іменники пишуться разом або через дефіс. Разом пишуться складні іменники:
1) утворені поєднанням двох і більше іменникових основ, одна з яких дієслівного походження: золотовидобування, землеволодіння;
2) утворені поєднанням іменникових основ: Ужгород, законопроект;
3) утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ: важкоатлет, білоручка;
4) поєднанням дієслова у другій особі однини наказового способу з іменником: горицвіт, котигорошко;
5) утворені поєднанням кількісного числівника й іменника: століття, трикутник;
6) утворені поєднанням частин пів-, напів-, полу-, спів- з іменником: піввідра, напівголоса, полумисок, співрозмовник;
7) утворені з трьох і більше іменникових основ: авіагеостанція, гідроенергоресурси;
Через дефіс пишуться складні слова: 1) утворені з двох іменникових основ без сполучної букви. Вони означають:
а) близькі за змістом поняття: мечі-шаблі, південь-північ;
б) назви людей за родом занять, посадою, званням: педагог-дослідник, секретар-друкарка;
в) фольклорні персонажі: Івасик-Телесик, Лисичка-сестричка,
г) державні посади, військові звання: генерал-лейтенант;
д) складні одиниці виміру: кіловат-година,
2) Назви людей з першою частиною віце-, екс-, лейб-, унтер-, штаб-(-с-): віце-консул, екс-чемпіон, лейб-гусар, унтер-офіцер; штаб-офіцер.
3) Іменники з частиною пів- (у значенні половина) перед власною назвою: пів-Африки, пів-Києва.
4) Іншомовні назви міжнародного позначення проміж них частин світу, назв вітрів: норд-вест, норд-ост.
5) Сполуки, що означають переважно назви рослин: рута-м'ята, сон-трава.
6) Скорочення, що складаються з початку і кінця слова: ф-ка, ін-тут.
7) Через дефіс пишуться також прикладки: дівчина-калина, технік-стажер.
Правопис складних прикметників
Складні прикметники пишуться разом і через дефіс. Разом пишуться прикметники:
1) утворені від складних іменників: радіотехнічний (радіотехніка), електрофізичний (електрофізика),
2) утворені від підрядних словосполучень: а) прикметника та іменника: червонозоряний, східнослов'янський; б) іменника та дієслова: металоплавильний природоохоронний,
3) в яких першим компонентом виступає прислівник: швидкостиглий, малозабезпечений.
Прислівники, утворені від відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і з наступним прикметником пишуться окремо: суспільно корисний, вічно юний.
Через дефіс пишуться складні прикметники:
1) утворені від складних іменників, що пишуться чере дефіс: дизель-моторний (дизель-мотор);
2) утворені з двох і більше прикметникових основ, що виражають рівноправні поняття: історико-філологічний, фізико-технічний.
Складні прикметники військовозобов'язаний і військовополонений пишуться разом;
3) утворені з двох чи більше основ, які означають якість додатковим відтінком: кисло-солодкий.
Через дефіс також пишуться складні прикметники, що означають поєднання кількох кольорів в одному предметі: червоно-зелено-синій
Правопис складних прислівників
Складні прислівники пишуться разом і через дефіс, а прислівникові сполучення — окремо. Разом пишуться прислівники:
а) утворені сполученням прийменників і повнозначних частин мови: назавжди, (на завжди), дочиста (до чиста);
б) утворені поєднанням двох повнозначних слів: водносталь, стрімголов.
Через дефіс пишуться прислівники:
а) утворені від прикметників та займенників за допомогою прийменника по- і закінчуються на -му, -ки: по-анг-ійському і по-англійськи,
б) утворені від прикметників числівникового походження та прийменника по: по-перше, по-друге;
в) утворені повторенням одних і тих же або різних основ: тяжко-важко, любо-мило;
г) утворені від займенникових основ та часток -то, будь-, небудь-, де-, казна-, хтозна-: колись-то, будь-де,хтозна-коли.
Більшість прислівників в українській мові утворилася на основі сполучень прийменників та повнозначних частин мови. Внаслідок чого виникла часткова чи повна омонімія в перше – вперше, по українському – по-українському.
Деякі з них відрізняються наголосом: здалека – з далека. Іноді треба розрізняти прислівники й однозвучні з ними інші частини мови за синтаксичними зв'язками, тобто в контексті. Наприклад втрьох — в (у) трьох вікнах світилося.
В українській мові є значна кількість сполучень іменників з прийменниками, які ще повністю не перейшли в прислівники. Вони називаються прислівниковими сполученнями і пишуться окремо. Найчастіше вживані з них такі: без кінця, без краю, в ногу (крокувати), до краю, за кордоном, на самоті.
Правопис складних службових слів і вигуків
Складні службові слова пишуться разом і через дефіс. Разом пишуться:
1) прийменники, утворені з двох і більше первинних чи похідних прийменників, крім тих, що починаються на з-, із-: понад, напроти;
2) складні сполучники, утворені переважно поєднанням повнозначних слів з частками: адже, отже, тож тощо;
3) частки ані, нехай, аж, якраз;
4) вигуки: добридень, добривечір, спасибі, ага, ого, еге.
Через дефіс пишуться:
1) складні прийменники з початковим з-, із-; з-за, із-за, з-перед, з-під, з-понад, з-поміж, з-попід, з-проміж, з-поза;
2) сполучники тому-то, якби-то, як-от, тим-то, тільки-але щойно;
3) частки бо, но, то, от, таки, коли вони підсилюють значення окремого слова: іди-бо, давай-но, поклич-но, тільки-но;
4) частки будь-, -небудь, казна-, хтозна- у складі зайенників і прислівників: будь-хто, будь-чий;
5) вигуки, коли вони повторюються, та звуконаслідувальні слова: О-хо-хо, ціп-ціп-ціп, тра-та-та-та!
Якщо службові слова не виконують словотворчої функції, то вони з повнозначними частинами мови пипіуться окремо: зробили б; хто ж піде.
Частки аби-, ані-, де-, що-, як- пишуться зі словами разом, бо вони виконують словотворчу функцію префіксів: абияк, дехто, щоразу (але окремо пишуться дарма що, хіба що, тільки що, що ж до, так що, тому що та ін.).
Частки не і ні, коли вони виступають у функції префіксів, теж пишуться разом: неправда, ніколи, ніщо.
Правопис складнжх географічних назв і прізвищ
У мові є багато географічних назв, які являють собою складні слова. Вони пишуться разом і через дефіс.
Разом пишуться географічні назви:
1) першою частиною яких є прикметник: Новосілки, Суходоли;
2) першою частиною яких є числівник: Семигори, Трилісиці.
3) першою або другою частиною яких є дієслово: Звенигородка, Богуслав;
4) з обома іменниковими частками: Раймісто, Уст й луг;
5) з обома іменниковими основами, другою з яких є -град, -город, -піль, -поль, -ціле, -абад: Павлоград, Тернопіль, Бориспіль.
Через дефіс пишуться складні географічні назви:
1) утворені з двох повних іменникових основ без сполучної літери: Пуща-Водиця, Австро-Угорщина;
2) утворені від поєднання двох особових імен або імені й прізвища чи прізвиська: Івано-Франківськ.
3) утворені з двох прикметникових основ: Західно-Сибірська рівнина.
4)сполучення іменника і прикметника, який стоїть після нього (постпозитивне означення); Рава-Руська, Новгород-Сіверський;
5) утворені поєднанням повнозначних іншомовнн слів: Нью-Йорк, Лас-Вегас.
6) словосполучення, до складу яких входять службові слова: Ростов-на-Дону. Географічні назви нерідко являють собою словосполучення, які пишуться окремо:
1) сполучення іменника з препозитивним узгоджувальним прикметником: Західна Європа, Далекий Схід;
2) сполучення іменника з препозитивним чи постпозитивним від прикмети й новим числівником: Третя Рота, Теремки Перші;
3) сполучення імені та прізвища, імені й по батькові: Івана Франка, станція Тараса Шевченка;
4) складні офіційні прізвища, псевдоніми: і прізвиська: Карпенко-Карий, Драй-Хмара.