24.Жанр колискової пісні в українському фольклорі

«Колискові пісні – жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці». Автори посібника «Українська народна словесність» З. Лановик та М.Лановик визначають їх як «ліричні пісенні твори, які виконуються матір’ю (рідше батьком чи іншими членами родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати». Дуже схоже визначення, на нашу думки, подано у словнику наукової і народної термінології за редакцією КП Кабашнікова: «Колискова пісня – один із жанрів дитячого фольклору, переважно коротенькі пісеньки, виконані зазвичай над дитячою колискою з чітко визначеною метою –приспати дитину». Ми вважаємо, що оскільки колискові пісні належать до поезії пестування, то їх призначення також і заспокоїти немовля, а не лише приспати. Тому до наведених вище визначень варто було б додати і цю функцію.

Функції колискових пісень:

-практично-побутова,

-пізнавальна,

-емоційна,

-морально-етична,

-психотерапевтична,

-формування естетичного чуття.

Виявлення носіїв даної фольклорної традиції показало, що колискові пісні, як жанр дитячого фольклору, сьогодні не для всіх є основним засобом присипання, заспокоєння, національного виховання. Більшість молодих матусь привчають засинати немовля під естрадну музику чи взагалі під телевізійні передачі. Звідси, безумовно, і такі соціальні болячки, як наркоманія, пияцтво, деморалізація. Деякі опитувані виконали колискові російською мовою. Проте більшість все-таки знають і співають своїм малюкам українські колискові, хоча часто імпровізують.

Щодо мови колискових пісень, то вона, як показало дослідження, образна, емоційна, позбавлена складних поетичних прийомів, адже адресована дитині. Найуважнішим тропом, на нашу думку, є епітет: котик сіренький, хата тепленька, діточки дрібненькі та ін. Рідше зустрічаються порівняння: процвітав, як квіточка; гарний, як зірочка. Найпоширеніший прийом – анафора, яка часто переходить у рефрени. Типовим є використання вигуків-кліше типу «баю-баю», «люлі-люлі», розспівування вокабул на зразок «а-а-а», «у-у-у».

Також ми встановлено, що записані тексти колисанок мають довільну кількість рядків (найчастіше це катрени), довільний порядок римування. Ритміку ж, на нашу думку, організовують вокалізми, повтори, суфікси пестливості. Наприклад:

Баю, баю, байочки,

Засинайте, діточки.

Мої малі, малесенькі,

Діточки дрібнесенькі.

Ви ж такі ріднесенькі.

Поетичний синтаксис, крім численних повторів, ускладнюється звертаннями до тварини, сну, дитини („Коте, котику, котусю”) тощо.

Своєрідна тематика, різноманітність мотивів і образів, багата поетика, присутність рідної людини (найчастіше мами, рідше тата чи бабусі, старших сестер чи братів), милозвучність – це ті особливості колискових, які роблять їх невід’ємною часткою нашої національної культури. У цих ніжних, художньо досконалих піснях – уся материнська любов, світ добра, краси і справедливості, який кожна мати, кожен народ прагне виплекати в юних душах.

Колискові пісні

Володимир Самійленко

ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ

Тихесенький вечір

На землю спадає,

І сонце сідає

В темнесенький гай.

Світи ще годину,

Бо рано ще спати,

Милуй нас, як мати,

Теплом обгортай!

Ой сонечко ясне,

Невже ти втомилось,

Чи ти розгнівилось?

Іще не лягай!

Без тебе так страшно

І темно надворі,

Хоч місяць і зорі

Освітять наш край.

Ой сонечко ясне,

Невже ти втомилось,

Чи ти розгнівилось?

Іще не лягай!

Не слухає сонце,

За гору сідає

І нам посилає

На всю ніч - прощай!

Ой сонечко ясне,

Невже ти втомилось,

Чи ти розгнівилось?

Іще не лягай!

Народна колискова

КОЛИСКОВА ВІД ЖУРАВЛИКА

Ти, нарешті, дочекалася мене.

Знаю я, ніхто без мене не засне.

А коли тебе присплять мої пісні,

То ми разом помандруєм уві сні

Понад полем, понад лісом, над людьми‚

Буду я махати дужими крильми

І тебе в далекий вирій понесу –

Тільки з неба добре видно всю красу.

Ти сама переконаєшся, що рай

На землі єдине місце – рідний край.

Моя пташко, повіки стули –

Курли, курли, курли…