22. Адміністративно-державний устрій.

Унітарна держава (24) – базується на верховенстві суверенітету єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями.

Ознаки уніт. держави:

1. Єдина конституція(писана або неписана).

2. Єдиний керуючий центр.

3. Єдина вертикально-ієрархічна структура влади.

4. Єдина система права.

5. Єдине громадянство.

6. Єдина державна мова(діє на території усієї держави).

Переваги:

1. Економічність.

2. Простота і оперативність прийняття рішень.

3. Легкість надзору і контролю.

4. Стійкість в екстремальних ситуаціях.

Недоліки:

1. Закріплення авторитаризму.

2. Ігнорування специфічних особливостей певних суспільних груп.

3. Позбавлення ініціативи регіонів і місцевої влади.

4. Вірогідність виникнення сепаратистських рухів.

Типи унітарних держав:

1. Централізовані - у яких підпорядкування регіональних органів влади центру здійснюється за допомогою уповноважених осіб, яких назначив центрм (Італія, Норвегія, Швеція, Україна).

2. Децентралізовані – регіональні органи влади, що знаходяться під наглядом центра, але діють більш незалежно(Великобританія, Японія, Франція).

(22продовження)Федерація (25) – стійка нецентралізована форма, при якій кілька держав або державних утворень, не втрачаючи власного суверенітету, об’єднані в одній державі на принципах загально виробленої конституції.

Ознаки федеративної держави:

1. Писана конституція, котра чітко встановлює розподіл влади і гарантує центральному і регіональному рівням, що їх повноваження будуть збережені.2. Двухпалатний законодавчий орган: одна представляє увесь народ, друга – суб’єкти федерації. 3. Децентралізація управління.

4. Кілька державних і національних мов(30 у Росії). Переваги: Стійкий плюралістичний і демократичний характер.

Недоліки: 1. Дорого. 2. Децентралізація ускладнює систему управління. 3. надзвичайна бюрократизація. 4. Потенційна загроза конфлікта.

Типи: 1. Адміністративно-територіальний. 2. Національно-територіальний.

Конфедерація

1.Співдружність – добровільне об'єднання самостійних суверенних держав, які проводять власну політику, але одночасно мають спільне керівництво(Євросоюз).

2. Ліга об'єднання політично незалежних держав для досягнення спільних цілей(НАФТА, СИАТА).

3. Асоціація – вільне об'єднання маленької держави з великою.

1)Асоційована державність – кожна із держав може вийти(Маршалові острови – США, Сан-Марино – Італія, Монако – Франція).

2)Федерасі – розірвати можуть тільки одночасно обидві сторони(Гренландія – Данія, Мадейро – Португалія, Мікронезія – США).

3) Кондомініум – одночасне управління однією територією декількома державами(Андора: Ісп. і Франц.; Річка Мізель:Люксембург і Гренландія; Острів Фазан: Великобританія і Франція).

23. Форми державного правління.

Автократичний режим передбачає існування автократа, особи, яка персоніфікує інститут влади, від імені якого діють всі наділені частиною публічної влади. У разі наслідування автократія наявна комбінація автократичного принципу з аристократичною тенденцією, а в разі виборчої автократії – з демократичною.

Олігархія – державна влада належить невеликій групі людей, як правило економічно наймогутніших.

Тимократія – одна із форм олігархії, ще менша група людей(привілейований клас, масонські ложі).

Плутократія – влада формально або фактично належить найбагатшим представникам пануючого класу.

Теократія – політ. Влада в державі належить духівництву, а глава держави є одночасно главою церкви(Саудівська Аравія, середньовічна Англія).

Бюрократія – адміністративна система організації, що скл. З ряду офіційних осіб, посади і пости утверджують ієрархію, і які розрізняються правами і обов’язками, що визначають їх дію і відповідальність.

Технократія (Сінгапур, Тайвань(частина Китаю, що має свою владу)).

Охлократія – влада натовпу(футбольні вболівальники після невдалого матчу).

Демократія – форма орг. суспільства, побудована визнання народу джерелом влади, його праві брати участь у вирішенні державних справ, насамперед у виборах представницьких органів і наділенні громадян досить широким колом прав і свобод.

Монархія – влада належить королю(монарху) і передається у спадок.

Меритратія – влада найкращих(у деяких африканських племенах).

26. Інститут президентства: основні функції. У структурній організації Української держави Президенту належить особливе місце, оскільки він уособлює державу, виступає від її імені і забезпечує узгоджене функціонування всього державного механізму. У напівпрезидентській республіці, якою за формою правління є Україна, Президент структурно не належить до жодної з гілок влади, однак функціонально тяжіє до виконавчої, маючи значні важелі впливу на всі ланки державного апарату.*Всі функції, конституційно покладені на Президента України, складають логічно завершену систему, визначальне місце в якій займають два прерогативні напрямки його діяльності – забезпечення єдності державної влади та представництво держави. *У випадку, коли уряд починає відхилятись від політичного курсу, затвердженого парламентом, в результаті чого виникає конфлікт між законодавчою і виконавчою владами, ситуація може бути вирішена вотумом недовіри з боку парламенту і сформуванням нового уряду. Однак можлива й така ситуація, коли в умовах протистояння між парламентом і урядом відсутня необхідна більшість голосів за висловлення недовіри урядові (більшість від конституційного складу), так званий «політичний пат». За цих умов Президент уповноважений звернутись до Верховної Ради України з позачерговим посланням , в якому запропонувати вихід з кризи, або припинити повноваження Прем’єр-міністра й уряду взагалі, і таким чином вирішити політичний конфлікт.