2. Загальна характеристика Конституції України

Конституція України – Основний Закон держави, який, виходячи із загальнолюдських цінностей і загальновизнаних принципів міжнародного права, формулює загальні засади конституційного ладу та врегульовує суспільні відносини, що становлять основи правового положення людини і громадянина України, державно-територіальний устрій, здійснення державної влади та місцевого самоврядування в Україні.

Конституція України складається з преамбули, 15 розділів, 161 статті.

Преамбула – це вступна частина Конституції, яка містить норми, що проголошують цілі прийняття Конституції, її основні принципи.

У преамбулі, зокрема, зазначається:

• що Конституція приймається Верховною Радою від імені українського народу – громадян України всіх національностей;

• що основою Конституції є здійснення українською нацією, усім українським народом права на самовизначення;

• що найважливішим завданням Конституції є забезпечення прав і свобод людини, гідних умов життя, зміцнення громадянської злагоди на землі України, розвиток та зміцнення демократичної, соціальної, правової держави.

Отже, закріплюючи принципи правового статусу особи в державі, Основний Закон виходить із невід'ємності природничих прав у громадянина, його права на вільний розвиток своєї особистості, рівності всіх перед законом. Конституція не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, соціального походження тощо. За своєю сутністю Конституція України характеризується як Основний Закон, який виходить із загальнолюдських, загальнонародних інтересів і потреб. Це акт, котрий на найвищому правовому рівні узаконює баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства.

3. Система органів державної влади в Україні

Важливою ознакою будь-якої держави є наявність системи органів державної влади, через діяльних яких здійснюється державна влада, реалізуються функції держави та забезпечується захист її інтересів.

Система органів державної влади України побудована за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу, судову. Кожний із цих видів влади характеризуються спеціальними ознаками: о6'єктом компетенції, порядком формування, організаційними і правовими формами діяльності тощо.

Конституювання Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади не означає, що закони в Україні можуть прийматися лише цим органом. Законодавча влада може здійснюватися Народом України не тільки через своїх представників у Верховній Раді, а й безпосередньо – шляхом всеукраїнського референдуму.

Органами виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів України, міністерства і відомства, місцеві державні адміністрації в областях, районах, містах Києві та Севастополі.

Судові органи української влади – суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

Особливе місце в системі органів державної влади України посідає Президент України, який здійснює функції глави держави, бере участь у формуванні інших гілок влади і взаємодіє з ними. Ці повноваження Президента України є необхідними елементами "системи стримування та противаг", яка забезпечує необхідний баланс влад і передбачає відповідні контрольні повноваження і по відношенню до Президента України з боку Верховної Ради України.

В особливу групу органів державної влади, які безпосередньо не входять (як і Президент України) до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади, виокремлюють Прокуратуру України, головне завдання якої є нагляд за дотриманням законів.