МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЖДУ ім. Івана Франка
Кафедра зоології
РЕФЕРАТ
На тему:
«Акліматизація та гібридизація риб»
Виконала:
Студентка 52 групи
Природничого факультету
Спеціальність: біологія та
практична психологя
Житомир 2013 р.
ПЛАН
Акліматизація.
Адаптація акваріумних риб.
Гібридизація акваріумних риб.
1. Акліматизація
Акліматиза́ція — процес пристосування організму до змін в навколишньому середовищі, часто залучаючи температуру або клімат. Акліматизація звичайно відбувається за короткий час в межах тривалості життя одного організму (порівняйте з адаптація). Акліматизація може бути раптовою або представляти собою частину періодичного циклу, як наприклад ссавці, що втрачають важке зимове хутро на легший літній одяг.
Існує загальне непорозуміння, що акліматизація і аклімація — синоніми. Якщо акліматизація відбувається природно, слово аклімація використовується у галузі фізіології щоб описати процес зміни організму, що вимушений пристосуватися до змін в їх навколишньому середовищі викликаних штучними засобами, наприклад в лабораторних умовах.
Риби можуть пристосуватися тільки поступово до змін у температурі води та її якості. Тропічних риб, що продається в зоомагазинах, часто тримають в контейнерах для акліматизації до завершення цього процесу.
При акліматизації риб одним з головних умов, що забезпечують успіх акліматизації, повинні бути eligible для розмноження вводиться риби нерестовища.
Дослідження всіх умов розмноження риб, їх нересту і нерестовищ повинно займати в іхтіологічних роботах першенствуюче місце, оскільки без цього неможливо правильно і повно висвітлити питання про стан запасів риб. Якщо нерест промислових риб не забезпечений хорошими нерестилищами, то рибні запаси не залишаться на висоті. Обміління водойми (природне або штучне) погіршує або навіть знищує нерестовища. Відомі випадки, коли при таких умовах риба змушена класти ікру в такі місця, де вона не може нормально розвиватися, або риба зовсім не викидає статевих продуктів. Таке явище спостерігалося багатьма іхтіологами (Нікольський і Морозова, 1946). Отже, іхтіолог, що займається вивченням нересту риби, повинен пам'ятати, що нерестом визначається стан рибних запасів і не обмежуватися тільки наукової, біологічної стороною цього явища. Практична сторона досліджень нересту і нерестовищ (знайти заходи, які забезпечать виробникам вільний прохід на нерестовища, щоб самі нерестовища відповідали вимогам нерестующих риб) нерідко буває потрібніша, ніж докладний (теж необхідне) вивчення всіх процесів розмноження.
Як приклад, а таких прикладів в російській літературі багато, детального вивчення нересту і нерестовищ риб згадаємо роботу Р. Я. Дорошина і С. До - Троїцького (1949). У статті наводиться характеристика умов розмноження кубанської севрюги: терміни і місця нересту, температура і висота рівня води, швидкість течії, каламутність, хижі риби, поїдають ікру, розподіл виробників на місцях ікрометання, кількісний і якісний склад виробників (статевий склад, розміри і вага виробників, вік), ефективність заборони на вилов севрюги, скат молоді як матеріал для судження про ефективність ікрометання севрюги, размеры (лінійні й вагові) молоді. Такий спосіб дослідження нересту і нерестовищ може служити програмою для подібних досліджень та інших риб.