14

1.Сутність бухгалтерського обліку як обов’язкового виду діяльності в сфері економіки

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, зберігання та передачі інформацію про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік є обов’язковим на підприємстві і головною метою ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Для забезпечення інтересів користувачів бухгалтерський облік є об’єктом регулювання з боку держави.

Сутність бухг-го обліку: 1.в спеціальному спостережені(*вимірювані,*безперервній реєстрації,*документальному обробленню складових майна суб’єкта господарювання, джерел його формування та процеси його діяльності); 2.в систематизації та узагальненні даних поточного обліку у вигляді встановлених форм звітності.

Бухг-ий облік як вид господ. обліку охоплює ті факти життя, які мають вартісний вимір, є умовою та результатом господ. діяльності та впливають на визначення вартісного показника, що харак-є рівень досягнення мети одержання прибутку.

Інформація бухг-го обліку поділяється: *внутрішню, *зовнішню. Внутрішніми користувачами бухг-го обліку є: керівники підпр-ва, керівники структурних підрозділів, власники підпр-ств, трудовий колектив. Зовнішніми користувачами бухг-го є: інвестори, фінансово-кредитні установи, постачальники та інші кредитори, органи держ. контролю, органи виконавчої влади, правоохоронні органи, суди різної юрисдикції.

За характером інформації, надається користувачам, бухг-ий облік поділяється: *фінансовий(забезпечення інформацією про фін-ві результати та майновий стан підпр-ва); *управлінський(забезпечує інформацією, яка призначена для внутріш. користувачів, та дозволяє оперативно впливати на процеси, що відбув на підпр-ві); *податковий(формує або надає інформацію про стан податкових рахунків суб’єкта господарювання).

2. Причини відмови від надання аудиторського висновку

Підставою для відмови від видання аудиторського висновку може стати фундаментальна невпевненість аудитора у зв’язку з неможливістю перевірки фактів чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може прийти до висновку стосовно фінансових документів в цілому, а відсутність достатніх аудиторських свідчень не дає можливості видати об’єктивний аудиторський висновок.

3. Види бухгалтерського обліку та їх характеристика

За характером інформації, що вивчається та надається користувачам бухгалтерський облік поділяється на фінансовий, управлінський та податковий облік.

Фінансовий облік забезпечує інформацією про результати діяльності та фінансовий стан підприємства як зовнішніх так і внутрішніх користувачів.

Управлінський облік формує інформацію, яка призначена для внутрішніх користувачів та яка дозволяє оперативно впливати на процесу, що відбуваються в житті суб’єкта господарювання.

Податковий облік формує інформацію про стан податкових розрахунків суб’єкта господарювання та призначена для органів, що здійснюють податковий контроль.

За ступенем охоплення фактів господарського життя фінансовий облік є комплексною системою обліку господарської діяльності підприємства, створення та функціонування якої є обов’язковою для всіх суб’єктів господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм здійснення діяльності.

Управлінський облік, як правило, охоплює ті факти господарського життя, які впливають на ефективність діяльності суб’єкта господарювання, можуть коригуватися як в оперативному так і ретроспективному режимі в межах діючого господарського законодавства та перелік яких визначається керівником підприємства.

Податковий облік є системою обліку об’єктів оподаткування, а також їх зміни в результаті господарської діяльності, а також порядку визначення розміру та своєчасності податкових розрахунків з бюджетами різних рівнів та спеціально утворених фондів.

4. Причини надання негативного аудиторського висновку

Негативний висновок встановлює аудитор, коли виявляє порушення, які викривають реальний стан справ в цілому. Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан.

5.Відмінності між фінансовим, управлінським та податковим видами бухгалтерського обліку

За характером інформації, надається користувачам, бухг-ий облік поділяється: *фінансовий(забезпечення інформацією про фін-ві результати та майновий стан підпр-ва); *управлінський(забезпечує інформацією, яка призначена для внутріш. користувачів, та дозволяє оперативно впливати на процеси, що відбув на підпр-ві); *податковий(формує або надає інформацію про стан податкових рахунків суб’єкта господарювання).

6. Причини надання умовно-позитивного аудиторського висновку

У деяких випадках аудитор не в змозі надати беззастережний висновок через певні обмеження. Виділяють дві категорії обставин, які впливають на обмеження: фундаментальна невпевненість і незгода. Існують основні причини фундаментальної невпевненості: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всієї необхідної інформації й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всіх необхідних аудиторських процедур (наприклад, через обмеження у часі перевірки, які диктуються клієнтом); ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може призвести до значних наслідків і загрози існуванню в майбутньому). Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність чинному законодавству та встановленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій.

7. Основні види облікових робіт

У складі облікової роботи можна виділити такі основні види:

— ведення обліку за внутрішньобанківськими операціями (облік статутного капіталу, основних засобів та матеріалів, капітальних вкладень банку, доходів та витрат, фінансового результату діяльності тощо);

— контроль за реєстрацією усіх здійснених банківських операцій;

— перевірка правильності й достовірності регістрів аналітичного та синтетичного обліку, отриманих у процесі комп'ютерної обробки даних, що введені за документами;

загрузка...

— звірка і підтвердження даних аналітичного і синтетичного обліку шляхом складання щоденного балансу;

— підготовка і складання форм фінансової та іншої звітності комерційних банків;

— формування архівних папок документів.

8. Типи аудиторських процедур

Для того щоб провести процедури, які відрізняються за своїм характером (процедури оцінки ризиків, або тести контролю чи процедури по суті) аудитор виконує послідовність дій. Сукупність та послідовність певних дій (типів аудиторських процедур) і визначає конкретний характер процедури.

МСА 500 "Аудиторські докази" визначає такі типи аудиторських процедур:

- перевірка записів або документів,

- перевірка матеріальних активів,

- спостереження,

- запити,

- підтвердження,

- перерахування,

- повторне виконання,

- аналітичні процедури.

9. Поняття рахунку та його складові елементи

Предметом бухгалтерського обліку, як зазначалося раніше, виступають господарські засоби, джерела утворення господарських засобів та господарські процеси. Предмет обліку знаходить своє відображення в бухгалтерських документах у хронологічній послідовності. Для управління господарською діяльністю підприємства інформація, яка міститься безпосередньо у великій кількості в первинних облікових документах, не може бути використана без відповідної систематизації і комплексного підрахунку. Тому для забезпечення системної о обліку і контролю за господарськими засобами і джерелами їх утворення, а також за здійснюваними на підприємствах господарськими операціями використовують бухгалтерські рахунки. При цьому інформація із первинних облікових документів попередньо систематизується, узагальнюється, а потім переноситься на відповідний рахунок .Отже, бухгалтерський рахунок виступає засобом групування (узагальнення) господарських засобів, джерел їх утворення, а також господарських процесів, які підтверджені документально і згруповані за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за змінами в процесі діяльності підприємства .Бухгалтерський рахунок являє собою форму двосторонньої таблиці: ліва сторона називається Дебет (від латинської — він винен), а права — Кредит (від латинської - він вірить). Сукупність всіх рахунків, на яких знайшли відображення господарські засоби, джерела їх утворення та господарські процеси складає систему бухгалтерських рахунків, яка практично знайшла своє відображення у Плані рахунків бухгалтерського обліку.

10. Аудиторські докази: поняття та класифікація

Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержують шляхом належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Вони складаються з первинних документів та облікових записів, покладених в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Критерії достатності та належності взаємопов'язані й стосуються аудиторських доказів, отриманих як при тестуванні систем контролю, так і під час здійснення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність є виміром їхньої якості й надійності та їх відповідності конкретному твердженню.

Аудиторські докази класифікуються за такими ознаками: відношення до об'єктів аудиту; стадії аудиторського процесу; джерела отримання доказів; форма подання; процедури, внаслідок яких отримані аудиторські докази. За відношенням до об'єктів аудиту докази можуть поділятися на прямі та непрямі. Прямі докази можна отримати безпосередньо з первинних документів, робочих файлів даних, інших матеріальних свідчень, що стосуються об'єкта дослідження. Прямі докази є найвагомішими чинниками для прийняття рішення аудитором з того чи іншого питання. При оцінці непрямих доказів визначають взаємозв'язок факторів, які взаємно стверджують прямі докази. За формою подання аудиторські докази поділяють на матеріальні та усні.

11. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку, а іншими словами, групування їх за певними ознаками, допомагає процесу вивчення системи рахунків та застосуванню її на практиці. Усі рахунки класифікують за об’єктами відображення (активні, пасивні, активно-пасивні), рівнем узагальнення даних про господарську діяльність (синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки), за економічним змістом, призначенням та структурою. Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати для обліку певного об’єкта, тобто ця класифікація дозволяє визначити систему рахунків, які необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку.

За економічним змістом рахунки поділяють на три основні групи і одну доповнюючу:

— рахунки господарських засобів;

— рахунки господарських процесів;

— рахунки джерел формування засобів;

— рахунки обліку операцій, які не відображені в балансі (позабалансові рахунки).

Класифікація рахунків за економічним змістом дає змогу згрупувати рахунки залежно від того, що саме на них обліковується. За структурою і призначенням рахунки поділяються на основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні та позабалансові.

До основних рахунків відносяться:

— інвентарні;

— рахунки капіталу;

— рахунки розрахунків.

12.Ризик не виявлення: поняття та причини виникнення

Це імовірність того, що процедури, які застосовує аудитор, не дозволить виявити суттєві відхилення.

13. Правила складання бухгалтерського проведення

Для того щоб скласти бухгалтерське проведення та правильно визначити кореспондуючі рахунки, необхідно послідовно виконати такі «ходи мислення»:

1. У чому полягає економічний зміст господарського фак-

ту (явища або процесу), тобто операції? (Що сталося в госпо-дарстві?)

2. Визначити об’єкти господарювання, які залучені до операції її змістом (засоби, джерела, процеси тощо).

3. Визначити характер об’єктів за двоїстою (балансовою) ха-рактеристикою (актив чи пасив).

4. Визначити характер зміни об’єктів (« + » або « — »).

5. Скласти бухгалтерське проведення — «дебет» і «кредит».

14.Ризик контролю: поняття та підходи до оцінювання

Це імовірність того, що суттєві відхилення можуть мати місце у зв’язку з відсутністю або неефективністю системи внутрішнього контролю.

15. Сутність синтетичного та аналітичного обліку

Система рахунків бухгалтерського обліку включає в себе три види рахунків: 1) синтетичні рахунки (рахунки першого порядку); 2) субрахунки (рахунки другого порядку); 3) аналітичні рахунки (рахунки третього порядку).Синтетичними рахунками (рахунками першого порядку) називаються рахунки, які містять в собі узагальнені дані про економічно однорідні групи господарських засобів підприємства, джерел їх утворення, господарські процеси, а також результати господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Основним є те, що інформація на синтетичних рахунках відображається лише в грошовому вимірнику. Так, зокрема по рахунках 10 "Основні засоби", 20 "Виробничі запаси", 66 "Розрахунки з оплати праці" знаходить відображення лише узагальнена інформація без конкретизації кількості та вартості основних засобів і виробничих запасів, а також нарахованої заробітної плати по кожному працівнику підприємства зокрема .Узагальнена інформація, яка міститься на синтетичних рахунках є важливою для ведення Головної книги, складання Балансу, а також подачі різного роду звітності до фінансових органів .Системою рахунків бухгалтерського обліку передбачено поділ синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) на субрахунки (рахунки другого порядку), які теж узагальнюють в собі інформацію про господарські засоби, джерела їх утворення, а також господарські процеси, але на дещо нижчому щаблі у порівнянні із синтетичними рахунками.

16. Властивий ризик: поняття та підходи до оцінювання

Це сукупність ризиків, що пов'язаний з підприємницькою діяльністю. Фактори:*інфляція, *конкуренція, *зміна ринку збиту, *а також загальну організацією та структурою підприємства.

Ризик не виявлення виникнення - це імовірність того, що процедури, які застосовує аудитор, не дозволить виявити суттєві відхилення. Ризик контролю - це імовірність того, що суттєві відхилення можуть мати місце у зв’язку з відсутністю або неефективністю системи внутрішнього контролю.

17.Поняття форми бухгалтерського обліку.

Форма бухгалтерського обліку — це технологія та організація облікового процесу з відповідними способами документування та облікової реєстрації (спосіб ведення обліку при тих самих елементах методу).

18.Аудиторський ризик: поняття та структура

Під час проведення аудиту фінансової звітності виникає аудиторський ризик, а саме імовірність того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку, коли аудиторська звітність матиме суттєві викривлення. Загальну модель аудиторського ризику передбачає виокремлення двох його складових: *ризику суттєвих викривлень, *ризику не виявлення. Ризик суттєвих викривлень – це імовірність того, що фінансові звіти містять суттєві викривлення до проведення аудиту. Складається: *з властивого ризику, *з ризику контролю. . Властивий ризик - це сукупність ризиків, що пов'язаний з підприємницькою діяльністю. Фактори:*інфляція, *конкуренція, *зміна ринку збиту, *а також загальну організацією та структурою підприємства.

Ризик не виявлення - це імовірність того, що процедури, які застосовує аудитор, не дозволить виявити суттєві відхилення. Ризик контролю - це імовірність того, що суттєві відхилення можуть мати місце у зв’язку з відсутністю або неефективністю системи внутрішнього контролю.

19. Функції бухгалтерського обліку

Виходячи із вимог керівництва щодо реалізації поставлених завдань, виділяються наступні функції бухгалтерського обліку:

1) контрольна;

2) інформаційна.

Контрольна функція бухгалтерського обліку пов'язана із забезпеченням виконання планових завдань і досягнення запланових показників діяльності підприємства шляхом здійснення їх порівняння.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає у забезпеченні керівництва як структурних підрозділів, так і підприємства в цілому інформацією, яка необхідна для здійснення контролю, планування і прийняття оперативних управлінських рішень.

Для успішної реалізації функцій бухгалтерського обліку до нього висуваються наступні вимоги:

- порівняльність показників обліку з показниками плану;

- своєчасність обліку;

- точність і об'єктивність;

- повнота і аполітичність облікових даних;

- ясність і доступність;

- економічність обліку.

20. Аудиторський висновок: поняття та види

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до Нормативу № 26 "Аудиторський висновок", основними елементами аудиторського висновку є:

• заголовок аудиторського висновку;

• вступ;

• масштаб перевірки;

• висновок аудитора про перевірену фінансову адаідоНіість;

• дата аудиторського висновку;

• адреса аудиторської фірми;

• підпис аудиторського висновку.

Висновок аудитора може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним. Аудитор може також відмовитися від надання висновку. При цьому він викладає свою думку у звіті іншої форми.

21. Суб’єкти регулювання та нормативно-правове забезпечення ведення бухгалтерського обліку в Україні

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Згідно вказаного закону, бухгалтерський облік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

*введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

*користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

*ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

*самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

22. Аудиторський звіт: поняття та зміст

Аудиторський звіт – це документ складання якого передує складанню аудиторського висновку. За структурою аудиторський звіт може мати з-ри основні розділи: *загальні відомості про перевірку, *загальна характеристика системи внутрішнього контролю, * результати виконаних аудиторських процедур стосовно тверджень у показниках фін звітності.

23. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є інформація про ресурси, що забезпечують діяльність пов’язану з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ, сама діяльність та її результати, що мають грошовий вимірник.

До об’єктів бухгалтерського обліку відносяться:

• Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

• Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

• Власний капітал – це частка в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

• Господарські процеси, як цілеспрямовані дії суб’єкта господарювання;

• Витрати, доходи, фінансові результати як наслідок цілеспрямованих дій суб’єкта господарювання.

24. Види документації аудитора на стадії проведення проце­дур отримання ау­диторських доказів проведення аудиту фінансової звітності

Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, що здійснюють­ся під час проведення аудиторської перевірки. До робочої докумен­тації вводиться інформація, яка, на думку аудитора, важлива для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку, і яка повин­на підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації.

На стадії проведення процедур отримання аудиторських доказів:

- анкети оцінки складових системи внутрішнього контролю

-результати проведення тестів контролю

- письмові пояснення управлінського персоналу

- документи,кі визнані аудиторськими доказами, що отримані іх зовнішніх джерел

-результати спостереження за проведеною інвентаризацією

-рахунок обсягу вибірки

-оцінка результатів вибіркового дослідження

- зведена відомість результатів оцінки аудиторських доказів.

До складу підсумкової документації відноситься аудиторський звіт та аудиторський висновок.

25. Поняття активів та їх поділ на види

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Активи поділяються на: оборотні та необоротні. Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Необорóтні акт́иви – основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи. Необоротними активами є ресурси підприємства термін використання яких більше року або протягом операційного циклу, якщо він більше року.

26. Види документації аудитора на стадії планування аудиту фінансової звітності

Стадії планування передує розробка документів:

-Лист-пропозиція

-анкета попередньої оцінки, ризиків суттєвих викривлень

-лист- зобов’язання про згоду на проведення аудиту

Лист-зобов'язання має передувати офіційне звернення економічного суб'єкта, що містить прохання про надання аудиту та (або) супутніх йому послуг.

Лист-зобов'язання направляється виконавчому органу економічного суб'єкта до укладення договору на проведення аудиту щоб уникнути неправильного розуміння ним умов майбутнього договору. Економічний суб'єкт повинен письмово підтвердити згоду з умовами аудиту, запропонованими аудиторською організацією. Якщо підтвердження отримано, умови листа-зобов'язання залишаються в силі протягом дії угоди про проведення аудиторської перевірки.

Якщо мета і масштаб аудиту визначені між сторонами в довгостроковому договорі, то лист-зобов'язання може не складатися або його зміст повинен представляти додаткову інформацію для економічного суб'єкта.

- попередній розрахунок обсягу та вартості робіт.

-попередній план аудиту

- Договір на проведення аудиту

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов'язків, умов їх виконання та прийнятого розміру відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити у договорі всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з його укладанням.

- меморандум попереднього планування та загальна стратегія аудиту.

27. Зобов’язання підприємства, їх сутність та класифікація

Зобов'язання підприємства поділяються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання.

До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання. Поточні зобов'язання включають:

короткострокові кредити банків;поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання. Непередбачене зобов'язання - це:

1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або

2) теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

28. Види документації аудитора за стадіями проведення аудиту фінансової звітності

Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, що здійснюють­ся під час проведення аудиторської перевірки. До робочої докумен­тації вводиться інформація, яка, на думку аудитора, важлива для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку, і яка повин­на підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації.

Залежно від стадії аудиторської перевірки робочі документи аудитора можна класифікувати на документи початкової, дослідної та завершальної стадії процесу аудиту. До документів початкової стадії відносять: договір на аудиторську перевірку, загальний план і робочу програму тощо. Документи дослідної стадії процесу ауди­ту — це первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фі­нансова звітність, аудиторські тести, аналітичні таблиці тощо. До документів завершальної стадії належать аудиторський висновок, звіт аудитора перед замовником, акт виконання робіт.

29. Власний капітал суб’єкта господарювання, його види

Власний капітал - це кошти, втілені в необоротні та оборотні активи для започаткування та продовження господарської діяльності. Під час подальшої роботи підприємства його власний капітал збільшується або зменшується залежно від рівня прибутковості та зміни складу власників (засновників) і розраховується згідно П(С)БО 2 як різниця між загальним капіталом підприємства та всіма його зобов'язаннями. Власний капітал суб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. Вона обчислюється як різниця між вартістю майна і позичковим капіталом.

30. Зміст меморандуму попереднього планування аудиту фінансової звітності

Результати поперед. планування документується за формою, яка встановлюється самостійно кожною аудиторською фірмою. Такий документ, як правило, має назву меморандум поперед планування. Структура меморандуму: *назва клієнта та предмет договору; *цілі та завдання поперед. планування аудиту; *інформація на підставі якої проведення попереднього планування оцінки достатності і переконливості навед. клієнтам інформ.; *результат попереднього планування включно результату про бізнес клієнта; *види та обсяг виконання роботи, а також запланованих робіт; *розрахунок запланованої вартості робіт; *закінчення.

31. Принципи бухгалтерського обліку

Принцип бухгалтерського обліку - правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

*обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

*повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

*автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

*послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики;

*безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

*нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів;

*превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

*історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

*єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

*періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

32. План та програма аудиту: зміст та відмінності

При підготовці загального плану і програми перевірки слід установити рівень суттєвості — ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною.

План повинен складатися до початку роботи з клієнтом і враховувати:

♦ умови договору на виконання аудиту;

♦ зміст аудиторського висновку, строки його подання;

♦ відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

♦ відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

♦ відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

♦ систему і форму бухгалтерського обліку;

♦ список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

♦ ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій;

♦ рівень суттєвості завдань аудиту;

♦ найважливіші етапи і завдання аудиту;

♦ ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

♦ порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними;

♦ сутність і обсяг аудиторських доказів;

♦ умови, які потребують особистої уваги (можливість помилки, шахрайства);

♦ ступінь аудиторського ризику;

♦ список помічників, які будуть залучатися до аудиту.

При цьому слід урахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, витрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості й проведення оцінки ризиків. У складі загального плану повинна бути інформація про:

а) склад аудиторської групи;

б) її підпорядкованість;

в) інструктаж;

г) перевірку якості роботи молодих спеціалістів старшими працівниками.

Програма аудиту — це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи. Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту. У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролювати їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

33. Метод бухгалтерського обліку та характеристика його елементів

Для вивчення стану і використання наявних на підприємстві господарських засобів, джерел їх формування та господарських процесів у бухгалтерському обліку застосовуються різні способи.

Сукупність способів і прийомів, за допомогою яких забезпечується суцільне, взаємопов'язане і об'єктивне відображення об'єктів обліку в системі бухгалтерського обліку, являє собою метод бухгалтерського обліку, який складається з чотирьох пар елементів, зокрема таких як:

1) документація та інвентаризація;

2) оцінка і калькуляція;

3) рахунки і подвійний запис;

4) баланс і звітність.

Документація являє собою спосіб суцільного і безперервного відображення об'єктів бухгалтерського обліку (господарських засобів, джерел утворення господарських засобів, а також господарських процесів) шляхом використання бухгалтерських документів. Треба зазначити, що бухгалтерський документ є письмовим свідченням факту здійснення господарської операції, що в свою чергу надає юридичної сили отриманим обліковим даним. Носії бухгалтерської інформації можуть бути як паперові, так і магнітні.

Інвентаризація являє собою опис фактичної наявності господарських засобів шляхом обміру, зважування і кількісного підрахунку.

34. Зміст стадій процесу аудиту

Аудит може розглядатися як циклічний процес, а отже, припускає можливість виділення його стадій :

1 - організаційною

2 - підготовчою (стадія планування)

3 - технологічною

4 - результативною

На організаційній (стадії попереднього дослідження) виділяють такі етапи:

*знайомство з діяльністю господарюючого суб'єкта, його економічним середовищем функціонування (галузь, регіон, національна економіка), його засновницькими документами, організацією і станом бухгалтерського обліку, звітності і внутрішнього контролю, тобто знання бізнесу клієнта;

* підготовка листа-зобов'язання на проведення аудиту;

*укладення договору на проведення аудиту або надання послуг.

На підготовчій (стадії планування) відбувається:

- формування аудиторської групи;

- складання загального плану аудиту;

- складання детальної програми аудиту.

На технологічній стадії здійснюється безпосередньо аудит, тобто вивчення об'єкту аудиту, обстеження, дослідження документів і господарських операцій. При цьому особливе місце займають процедури оцінки системи внутрішнього контролю, аналітична перевірка фінансової інформації, вибіркове обстеження, огляд фінансової звітності. На результативній стадії відбувається підготовка і надання письмової інформації замовникові за результатами проведеного аудиту, узгодження результатів аудиту із замовником, складання і підписання аудиторського звіту і виводів (висновки).

35. Сутність документування та інвентаризації як елементів методу бухгалтерського обліку

Зміни, які відбуваються в результаті господарських процесів, іноді призводять до розбіжностей між обліковими даними, які відображають рух і наявність господарських засобів і джерел, а також їх фактичною наявністю. Наявність такого роду відхилень можна з'ясувати лише шляхом проведення інвентаризації. Інвентаризація являє собою спосіб виявлення та обліку тих господарських засобів та джерел їх утворення, які не знайшли документального відображення у бухгалтерському обліку. Інвентаризація з однієї сторони виступає як елемент методу бухгалтерського обліку, а з іншої як техніка (технічний прийом) її проведення. Основними завданнями інвентаризації є:

*виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, на реєстраційних, бюджетних, валютних та поточних рахунках;

*виявлення невикористовуваних матеріальних цінностей;

* дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації матеріальних цінностей;

* перевірка реальної вартості обліковуваних на балансі матеріальних цінностей, сум дебіторської та кредиторської заборгованості, в тому числі — щодо якої термін позовної давності минув, та інших статей балансу. Установи зобов'язані проводити інвентаризацію:

1) будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів — не менше одного разу в три роки;

2) музейних цінностей — у відповідності зі строками, встановленими Міністерством культури України;

3) бібліотечних фондів — один раз у п'ять років;

4) інших основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Документування - це створення документа з використанням різних методів, способів і засобів фіксування інформації на матеріальному носії. Метод документування - це засіб або сукупність засобів фіксування інформації на матеріальному носії за допомогою знаків. Документування охоплює по складанню, узгодженню, затвердженню, оформленні виготовленню та розмноженню документів.

36. Права та обов’язки сторін договірних відносин щодо аудиту повного комплекту фінансової звітності

37. Сутність оцінки та калькуляції як елементів методу бухгалтерського обліку

Калькуляція — розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей. Методи калькуляції — це методи розрахунку витримок підприємства, собівартості продукції, об'єму незавершеного підприємства, основані на калькуляції затрат. Розрізняють простий, нормативний, позаказний методи калькуляції.

В поняття калькуляції входить сукупність способів, що використовуються для числення собівартості всього випуску і одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг) по встановленій номенклатурі витрат, місцю їх виникнення.

Оцінка — це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх у цілому по підприємству.

38. Обрання суб’єкта аудиторської діяльності: порядок укладання договору про проведення аудиту

Суб’єкти аудиторської діяльності: аудитори і аудиторські фірми.

Договір про надання аудиторських послуг може мати разовий або довготерміновий характер, виходячи з умов договору та прав аудитора (аудиторської фірми) займатися аудиторською діяльністю протягом даного періоду. У випадку проведення повторного аудиту аудитору необхідно вирішити, чи вимагають обставини перегляду умов договору та чи є необхідність нагадати клієнту про діючі умови договору.

39. Робочий план рахунків підприємства: поняття та підходи до формування

Центральне місце в побудові бухгалтерського обліку, організації всього облікового процесу займає план рахунків. Саме ним визначаються основні методологічні рішення з ведення обліку, забезпечення однаковості відображення відповідних операцій і процесів, нагромадження облікової інформації, необхідної для систематичного контролю, складання звітності та проведення економічного аналізу. План рахунків є директивним документом, обов'язковим для всіх підприємств й організацій. Планом рахунків бухгалтерського обліку називається систематизований перелік рахунків, який забезпечує групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємств, визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку з метою одержання необхідних даних для управління, контролю і звітності. План рахунків та інструкцію щодо його застосування розробляє Міністерство фінансів. Зараз в Україні діє план рахунків, який є єдиним для всіх галузей народного господарства, крім кредитних та бюджетних установ. В основу побудови плану рахунків покладено їх класифікацію за економічним змістом з урахуванням ролі обліковуваних ресурсів, характеру їхньої участі в кругообігу засобів та особливостей відповідних господарських процесів. У плані рахунків наводяться також шифри (коди) кожного рахунка, тобто умовне числове позначення, що характеризує належність цього рахунка до певної групи. У практичній діяльності замість назв рахунків найчастіше використовують їхні шифри, що значно прискорює та спрощує обліковий процес. Шифри рахунків особливо необхідні, коли облікову інформацію обробляють на комп'ютерах.

40. Обов’язковий та ініціативний аудит: причини проведення

Обов'язковий аудит - підтвердження достовірності та повноти фінансової звітності емітентів та професійних учасників ринку цінних паперів, акціонерних товариств, фінансових установ; перевірка фінансового стану засновників (юридичних осіб) банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, небанківських фінансових установ та посередників; підтвердження достовірності ліквідаційного балансу при ліквідації підприємства за рішенням власників, проведення аудиту підприємства за рішенням господарського суду у разі порушенні справи про банкрутство та у інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Ініціативний аудит - за вимогою чи бажанням власників (учасників) та акціонерів підприємств будь-якої форми власності та інших користувачів фінансової звітності, у тому числі оглядові перевірки.

41. Фінансовий облік: об’єкти, призначення, одиниці виміру

Фінансовий облік — це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення Інформації про результати діяльності підприємства. Організація фінансового обліку повинна забезпечити: суцільне, повне і безперервне відображення усіх господарських операцій, які відбулися за звітний період; складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності; постачання необхідною та вірогідною інформацією користувачів. Обєктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так І на аналітичних рахунках, є:

*активи підприємства: основні засоби, нематеріальні активи, капітальні вкладення, довгострокові та короткострокові фінансові вкладення, виробничі та товарні запаси, розрахунки з дебіторами, грошові кошти, Інші активи;

*джерела власних засобів: статутний фонд (капітал), резервний (страховий) фонд, фонди І резерви спеціального та цільового призначення, нерозподілений прибуток, Інші джерала власних засобів;

*зобовязання (пасиви) підприємства: довгострокові та короткострокові кредити банків І позикові кошти, розрахунки з кредиторами, Інші короткострокові зобовязання; витрати підприємств за їхніми елементами І доходи за їхніми видами;

*фінансові результати діяльності підприємств І їхній розподіл;

Призначення фінансового обліку – складання фінансової звітності зовнішнім користувачам інформації. Мета рахується досягнутою, якщо документи складені і представлені (доставлені, подані) за призначенням.

42. Завдання аудиту фінансової звітності

Метою аудиту фінансової звітності є складання висновку щодо відповідності фінансової звітності за всіма суттєвими аспектами інструкціям, які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів. Незважаючи на те, що аудиторський висновок служить основою довіри до фінансової звітності, для користувача це не може служити достатньою підставою для оцінки економічної стабільності підприємства в найближчому майбутньому або ефективності роботи його керівництва.

43. Управлінський облік: об’єкти, призначення, одиниці виміру

Управлі́нський о́блік — це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки i контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.

Отже, управлінський облік є складником процесу управління та надає інформацію, важливу для:

*визначення стратегії та планування майбутньої діяльності організації;

*контролювання її поточної діяльності;

*оптимізації використання ресурсів;

*оцінки ефективності діяльності;

*зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень.

Управлінський облік призначений для розв'язання таких основних задач:

*забезпечення керівництва підприємства інформацією про те, якими будуть *консолідавані результати бізнесу;

*відображення результатів роботи окремих незалежно від того, як ці напрямки розподілені між юридичними особами, що входять у бізнес;

*відображення результатів роботи структурних підрозділів, якими можуть бути *відділи, цехи, юридичні особи;

*здійснення контролю за витратами шляхом їх обліку по видах і центрах витрат;

*нагромадження статистики про доходи і витрати підприємства у визначеному розрізі і виявлення загальних тенденцій;

*здійснення планування і контролю виконання бюджету як окремими центрами витрат, так і бізнесом у цілому, включаючи сукупність юридичних осіб;

*ведення оперативного обліку розрахунків з окремими контрагентами, взаєморозрахунків між власними юридичними особами.